Народжена 3 квітня 1971 року в астраханській родині, де сцена й екран були звичною атмосферою, Анастасія Заворотнюк виросла з відчуттям, що мистецтво — це не просто робота, а дихання. Мати Валентина Борисівна, народна артистка Росії, віддавала сили Астраханському театру юного глядача. Батько Юрій Андрійович, телережисер і член академії російського телебачення, бачив, як донька тягнеться до сцени ще з дитинства. У музичній школі, в танцювальному ансамблі «Лотос» — скрізь вона шукала спосіб висловити емоції, які переповнювали.
Після року на історичному факультеті Астраханського педагогічного інституту дівчина зрозуміла: це не її шлях. Вона кинула навчання й поїхала до Москви. Перша спроба вступу до ГІТІСу провалилася — сором’язливість і хвилювання завадили. Батько підтримав і порадив спробувати Школу-студію МХАТ. У 1993 році Анастасія закінчила її на курсі Авангарда Леонтьєва й одразу отримала запрошення до театру-студії Олега Табакова — «Табакерки».
Там, у легендарному колективі, вона провела понад десять років і зіграла в двадцяти дев’яти спектаклях. Ролі були різними: комедійна Варі в «Страстях по Бумбарашу» (улюблена роль акторки), драматична Наденька в «Звичайній історії», Деззі в «Білокси-блюз», Таня в «Матроській тиші», Жанет у «Міфі про Дон-Жуана». Вона грала в «Психі», «Анекдотах», «Небезпечних зв’язках», «Сексі, брехні й відео», навіть у горьківському «На дні» та за Достоєвським. Театр став для неї школою емоційної правди, де кожна роль вимагала повної віддачі. Саме тут сформувалася акторка, здатна поєднувати легкість і глибину.
У 2004 році зателефонували з пропозицією, про яку вона нічого не знала: зіграти в ситкомі «Моя прекрасна няня» — російській адаптації американського хіта «The Nanny». Анастасія погодилася майже випадково. Образ Вікторії Володимирівни Прутковської, няні з яскравим українським акцентом (його вона запозичила в театральної колеги Ольги Блок-Миримської для більшої автентичності), миттєво зачарував глядачів. Серіал ішов до 2009 року й став справжнім феноменом 2000-х. Тепло, гумор, жіночність — усе це резонувало з мільйонами сімей по всьому пострадянському простору. Роль принесла популярність, статус секс-символу й цілу низку нагород 2005 року.
Але за яскравою телевізійною маскою стояла серйозна театральна школа. Багато хто запам’ятав лише няню Віку, проте Заворотнюк продовжувала грати в театрі до 2019 року, знімалася в кіно («Код апокаліпсису», «Службовий роман. Наш час», «Мами», «Полювання на гауляйтера») і вела популярні шоу. Вона змінила Тіну Канделакі в «Хороших піснях», вела «Кухню для чайників», «Танці зі зірками», «Танці на льоду», «Льодовиковий період» (з Маратом Башаровим та Іриною Слуцькою), «Лід і полум’я». У першому сезоні «Дві зірки» в парі з Михайлом Боярським посіла друге місце. У 2012 році на Першому каналі вийшло її власне гумористичне ток-шоу «Настя», яке, на жаль, закрили через низькі рейтинги. Вона вела ранкові програми на НТВ разом із чоловіком, новорічні шоу. Телебачення стало для неї ще однією сценою — яскравою, динамічною, але вже без тієї глибини, яку давав театр.
Особисте життя Анастасії було не менш насиченим, ніж кар’єра. Перший шлюб — з німецьким бізнесменом Олафом Шварцкопфом — тривав близько року. Другий, з бізнесменом Дмитром Стрюковим, подарував двох дітей: доньку Анну (1996) та сина Майкла (народився під час життя пари в Лос-Анджелесі, де вони відкрили агентство елітної нерухомості). Шлюб тривав до 2009 року. У 2008 році, 22 вересня, вона одружилася втретє — з фігуристом Петром Чернишовим. Їхнє знайомство відбулося під час роботи над льодовими проєктами, які вона вела. У жовтні 2018 року, коли Анастасії виповнилося 47, народилася донька Міла. Радість материнства виявилася останньою великою радістю перед страшним випробуванням.
Цікаві факти про Анастасію Заворотнюк
- Український акцент няні Віки — це не природний говір акторки, а свідомо запозичений у колеги по «Табакерці» Ольги Блок-Миримської для більшої переконливості персонажа.
- Улюблена театральна роль за весь час — Варі в «Страстях по Бумбарашу». Саме в ній вона відчувала найбільшу свободу й емоційну віддачу.
- З майбутнім чоловіком Петром Чернишовим Анастасія познайомилася під час ведення льодових шоу — «Льодовиковий період» та «Лід і полум’я».
- Мілу народила у 47 років — і саме після пологів медики виявили гліобластому. Донька стала останнім яскравим променем перед довгою боротьбою.
- За кар’єру вона вела чотири великих льодових проєкти на федеральних каналах і брала участь у десятках інших телешоу як ведуча та член журі.
- Оригінальні автори американського «The Nanny» (включаючи Френ Дрешер) визнали російську версію яскравішою та успішнішою за першоджерело.
Ці дрібниці складають портрет жінки, яка вміла бути і комедійною іконою, і серйозною акторкою, і турботливою матір’ю, і публічною ведучою — завжди з тією самою щирою усмішкою, що запам’ятовувалася з першого погляду.
Після народження Мили в акторки діагностували агресивну пухлину мозку — гліобластому. Вона боролася кілька років, зберігаючи гідність і максимально закриваючи деталі від преси. Публіка дізналася про хворобу не одразу. 29 травня 2024 року Анастасії Юріївни Заворотнюк не стало в Москві (uk.wikipedia.org). Їй було 53. Прощання відбулося 1 червня в Покровському монастирі, похована на Троєкурівському цвинтарі, на алеї діячів мистецтв.
У 2026 році, через два роки після її відходу, родина продовжує ділитися архівними фото та спогадами. Шанувальники згадують не лише няню Віку, а й ту теплоту, яку акторка несла в кожну роль, кожне шоу, кожну розмову. Її історія — це історія мрії, що здійснилася всупереч сумнівам і провалам, історія сили, яка дозволила пройти через три шлюби, виховати трьох дітей і залишити по собі світлу пам’ять навіть після важкої хвороби.
Театр дав їй майстерність. Телебачення — популярність. Особисте життя — і найбільше щастя, і найбільше випробування. Анастасія Заворотнюк залишилася в пам’яті мільйонів як жінка з яскравою усмішкою, яка вміла дарувати радість навіть тоді, коли сама потребувала підтримки. Її шлях — приклад того, як одна випадкова роль може стати візитівкою цілого покоління, а справжній талант і людяність — залишитися в серцях набагато довше за будь-які серіали.
About the Author
