Коли Казимир Малевич у 1915 році повісив свій Чорний квадрат над дверима галереї в Петербурзі, відвідувачі спершу подумали, що це жарт. Чорне полотно на білому тлі – і ніяких деталей, ніяких пейзажів чи портретів. Але цей квадрат став бомбою, що розірвала традиційне мистецтво на шматки. Авангард не просто малював по-новому; він кричав про свободу, кидаючи виклик усьому, що здавалося незмінним.
Слово “авангард” прийшло з французької – avant-garde, передовий загін армії, який іде попереду, ризикуючи першим. У мистецтві це ті, хто першими ринулися в невідоме, ламали форми, кольори й сенси. Наприкінці XIX століття, коли фабрики диміли, поїзди мчали, а світ трясло від революцій, художники відчули: класичні картини з нудьгуючими богами та королями – це вчорашній день. Вони хотіли піймати дух епохи – хаос, швидкість, бунт.
Корені вибуху: від імпресіонізму до першого реву
Авангард не впав з неба. Він виріс з імпресіоністів, як Поль Сезанн, що почав розбирати яблука на геометричні шматки, ніби пазл реальності. Потім прийшов фовізм – Матисс фарбував дикі кольори, ніби серце калатало на полотні. Але справжній прорив стався в 1907-му, коли Пабло Пікассо з Жоржем Браком винайшли кубізм: обличчя розкладали на кубики, показуючи не те, як бачиш, а як знаєш предмет.
Італійці не відстали. У 1909-му Філіппо Томмазо Марінетті видав маніфест футуризму – гімн швидкості, машинам і війні як “гігієні світу”. Їхні картини ніби вибухали динамікою: Боччоні малював перехожих, що зливаються з повітрям, наче привиди міста. Ці хлопці палали енергією, але часто переходили межу – прославляли фашизм, що пізніше стало плямою на репутації.
Війна 1914-го підлила масла у вогонь. Солдати в окопах шукали сенс у абсурді, і дадаїзм народився в Цюріху як сміх над божевіллям. Трістан Тцара та Ханс Арп рвали газети, кидали слова в капелюх – і от тобі поезія без сенсу. Дадаїзм вчив: мистецтво може бути нісенітницею, бо світ – теж.
Течії, що палали яскраво: розбір по полицях
Авангард – це не один стиль, а зграя диких течій, кожна з якими кусала попередню. Ось таблиця для ясності, щоб не заплутатися в цьому карнавалі.
| Течія | Рік народження | Ключові риси | Приклади |
|---|---|---|---|
| Кубізм | 1907 | Геометрія, розкладання об’ємів | Пікассо “Авіньйонські дівчата” |
| Футуризм | 1909 | Швидкість, машини, динаміка | Боччоні “Форми унікальності” |
| Дадаїзм | 1916 | Абсурд, антимистецтво | Дюшан “Фонтан” (писсуар) |
| Сюрреалізм | 1924 | Сни, підсвідоме | Далі “Постійність пам’яті” |
| Супрематизм | 1915 | Абстрактні форми, нуль-форми | Малевич “Чорний квадрат” |
Ця таблиця базується на даних з vue.gov.ua. Кожна течія мала маніфести – гучні декларації, де художники оголошували війну минулому. Взяти хоча б конструктивізм Володимира Татліна: моделі “Вежі Ілліча” – гігантський спіральний пам’ятник, що мав крутитися, ніби машина революції. Не збудували, але ідея вразила світ.
Український авангард: наші бунтарі на світовій арені
Україна не стояла осторонь – навпаки, ми дали авангарду зірки першої величини. Казимир Малевич, киянин за народженням (1879 р.), народив супрематизм саме тут, черпаючи з українського фольклору: вишивки, петриківка вплинули на його геометрію. Олександр Богомазов у Києві з групою “Кільце” (1914) змішував кубізм з народними мотивами – його “Карбування заліза” пульсує енергією фабрики.
Олександра Екстер, парижанка з київським корінням, вчила Пікассо кольорам. Василь Єрмилов у Харкові з групою “Авангард” Валер’яна Поліщука (1920-ті) будував типографіку, де літери танцювали, як у диско. Архипенко вирізав скульптури з порожнечею – його голова “Гонгола” шокувала оголеністю форм. Ці хлопці та дівчата не просто малювали – вони творили нову естетику для революції 1917-го.
На жаль, сталінський режим задавив авангард соціалізмом. Багато емігрували, як Соня Делоне, що фарбувала Раймунд. Але спадщина жива: у 2025-му в Києві відкрилися виставки “Авангард. АРМУ. Історія”, де наші твори поруч з Малевичем.
Цікаві факти 🚀
- 😲 Чорний квадрат не квадрат – кути відхиляються на 1-2 градуси, створюючи ілюзію руху (uk.wikipedia.org).
- 🎨 Марсель Дюшан виставив писсуар як “Фонтан” – і це продалося за мільйони в 2020-х.
- 🇺🇦 Українці Бурлюк та Архипенко надихнули Пікассо: той казав, “Вони навчили мене дикості”.
- ⚡ Футуристи хотіли спалити музеї – Марінетті справді підпалював книги на площі.
- 🌀 Під “Квадратом” Малевича рентген знайшов кубофутуристську картину – шари бунту!
Ці факти показують: авангард – не суха теорія, а жива іскра, що досі горить.
Зірки, що засяяли: портрети бунтарів
Пабло Пікассо – король кубізму, його “Герніка” (1937) кричить про жахи війни, розкладаючи тіла на фрагменти горя. Сальвадор Далі з сюрреалізмом малював годинники, що тануть на гілках – мрії Фрейда оживають. Марсель Дюшан кинув виклик: будь-що може бути мистецтвом, якщо оголосити.
Але українці – окрема любов. Давид Бурлюк, “батько російського футуризму” з хутора на Полтавщині, фарбував селян у неонових кольорах. Вадим Меллер проектував театр, де декорації літали. Їхні роботи на аукціонах Christie’s у 2024-му йшли за сотні тисяч доларів – попит росте.
Ехо в усьому: від кіно до твоєї шафи
Авангард просочився скрізь. У літературі – Маяковський реве “хмара в штанях”, слова б’ють як кулаки. Музика: джаз Армстронга, експерименти Джона Кейджа з тишею. Кіно: Жан Епштейн монтував кадри, ніби кубисти – “Морська зірка” пульсує ритмом хвиль.
Архітектура Баухаус взяла геометрію – ваші iPhone екрани в стилі Малевича. Мода: Вів’єн Вествуд рве корсети, як дадаїсти. Сьогодні, у 2025-му, авангард – це NFT Beeple, проданий за 69 млн, чи AI-арт, де нейромережі генерують сни. Українські художники як Роман Мінін інтегрують війну в цифровий авангард – пікселі болю оживають.
Ви бачите авангард у стрит-арті Banksy чи TikTok-відео з абсурдом. Він шепоче: не бійся ламати правила, твоя черга бунтувати. А тепер подумай, якби Малевич побачив твою галерею в Instagram – посміхнувся б?
About the Author
