Як намалювати ніс олівцем і фарбами

Ніс стирчить уперед, ніби впертий страж обличчя, визначаючи вираз і характер цілого портрета. Кожен штрих тут грає роль: занадто широкий – і модель здається грубуватимим, надто вузький – надмірно аристократичним. Початківці часто хапаються за простий овал, але справжня магія ховається в тенях, де світло ковзає по хрящах, створюючи ілюзію глибини. Розберемося крок за кроком, від анатомічних хитрощів до фінальних штрихів, щоб ваш ніс дихав на папері.

Анатомія носа: основа для будь-якого малюнка

Верхня частина носа – це міцні кістки, схожі на місток, що тримають форму від перенісся до середини. Нижче починаються хрящі: бічні, крилоподібні й перегородкові, які надають гнучкості й округлості крилам та кінчику. За даними uk.wikipedia.org, ніс складається з носових кісток, верхньобічних хрящів і нижніх, що робить його напівтвердим каркасом. Уявіть його як призму з трапецієподібним перерізом – така модель полегшує побудову в ракурсі.

Крила носа розширюються до щік, а ніздрі ховаються в тіні, додаючи загадковості. У чоловіків спинка часто пряма й масивна, у жінок – витончена з м’яким вигином. Розуміння цих деталей перетворює плоский контур на тривимірний об’єкт, де кожна складка розповідає історію.

Пропорції ключові: від перенісся до кінчика – приблизно третина довжини обличчя, ширина крил дорівнює відстані між очима. Спостерігайте за реальними моделями – ніс рідко ідеальний, з горбинцями чи асиметрією, що додає шарму.

Інструменти для малювання носа: від простого до про

Перед першим штрихом зберіть арсенал, що пасує вашому стилю. Олівці HB для контуру, 2B–6B для тіней, гумка-клячка для виправлень. Папір фактурний, 120–200 г/м², щоб штрихи трималися. Для фарб – акварель чи гуаш з тонкими пензлями №0–2.

• Для початківців: Набір олівців Koh-I-Noor, альбом Canson – дешево й надійно, штрихи лягають рівно.
• Реалісти: Графітові олівці Derwent, туш для контуру, блендер для градієнтів.
• Цифрові: Procreate чи Photoshop з жорсткою круглою кистю, стилус для тиску.

Ці матеріали дозволяють грати з текстурами: від гладкого шкірного блиску до волохатих ніздрів. Почніть з традиційних, щоб відчути вагу олівця в руці.

Покрокове малювання носа анфас

Анфас – найпростіший ракурс, де симетрія править балом. Почніть з хрестика: вертикаль для осі, горизонталь для рівня крил.

1. Намалюйте трапецію: вузьке перенісся зверху, розширення до основи. Довжина – удвічі ширина.
2. Округліть кінчик овалом, додайте симетричні крила як серцеподібні форми.
3. Ніздрі – дві U-подібні виїмки, не робіть їх круглими, бо ніс сплюснеться.
4. Штрихування: світло зверху – хайлайт на спинці, тіні під крилами й у ніздрях.
5. Градієнт: від світлого перенісся до темної основи, розтушовуйте для м’якості.

Цей метод займає 10–15 хвилин, але повторюйте 20 разів, варіюючи форми – від римського до картоплинки.

Ніс у профіль: акцент на силуеті

Профіль оголює спинку й вигин, ніби ніс стає героєм історії. Вертикальна лінія осі, дуга спинки від перенісся до кінчика. Крило видно як опуклість, ніздря – півколом.

Тут грає кути: прямий ніс арабський, зламаний – боксерський. Тіні густіші на зворотному боці, хайлайт ковзає по краю спинки. Додайте текстуру порами на крилі для реалізму.

1. Дуга спинки з горбинцем.
2. Кінчик злегка підняти – класичний профіль.
3. Перегородка між ніздрям тонкою лінією.
4. Затемнення підборіддя для балансу.

Такий ніс додає портрету динаміки, ніби модель повернулася боком у розмові.

Ніс у ракурсі 3/4: викривлення перспективи

Найскладніший ракурс, де ближче крило домінує, далеке ховається. Еліпс замість трапеції, спинка скорочена перспективно.

Перед списком порівняємо ракурси в таблиці для ясності.

Джерела даних: newartschool.ru та практичні туторіали художників. Таблиця показує, як перспектива змінює пропорції – тренуйте з фото.

У 3/4 ніс ніби повертається до глядача, оживаючи портрет.

Тіні, світло та реалізм: серце об’єму

Без тіней ніс – плаский овал, з ними – скульптура. Джерело світла згори ліворуч: хайлайт на спинці, core shadow на згині крил, reflected light під ніздрями. Використовуйте 3–5 тонів сірого.

Текстури оживають деталями: пори на кінчику крапковим штрихом, блиск олією на шкірі. У фарбах – вологий глянець аквареллю, суха матовість гуашшю.

Найважливіше: спостерігайте за реальним світлом – воно диктує кожен градієнт.

Просунуті техніки: від стилізації до цифри

У аніме ніс – крапка чи штрих, у карикатурах – гігантський хобот. Спростіть до силуету, акцентуйте гумором. У цифровому: шари для тіней, кліпінг-маски для хайлайтів, текстурні пензлі для шкіри.

Експериментуйте з пастеллю для м’яких переходів чи вугіллям для драматичного контрасту. Додайте вологість – краплі поту на крилі для емоційності.

Портрети Леонардо да Вінчі демонструють ніс як центр гармонії, де анатомія зливається з душею. Тренуйте на селфі, фото знаменитостей – ніс Гогена широкий, Енштейна геніально вигнутий.

Експериментуйте без страху: кожен невдалий ніс – крок до шедевра. Ваші портрети заграють об’ємом, запрошуючи глядача глибше зазирнути в очі.

Залишайтеся з олівцем у руці довше – наступний штрих чекає саме на вас.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts