У маленькому німецькому містечку Ульм, де Рейніканал звивається поміж зелених лугів, 14 березня 1879 року з’явився на світ хлопчик, чиє ім’я згодом переверне уявлення про Всесвіт. Альберт Ейнштейн, син комерсанта Германа та домогосподарки Пауліни Кох, виріс у скромній єврейській родині, де електричні лампи батькового бізнесу мерехтіли першими вогниками прогресу. Той компас, подарований йому у п’ять років під час хвороби, став першим магнітом його допитливості – стрілка крутилася без видимих причин, ніби натякаючи на невидимі сили, що правлять світом.
Родина незабаром переїхала до Мюнхена, де маленький Альберт почав школу в католицькому закладі Святого Петра. Він співав псалми дорогою додому, глибоко релігійний у дванадцять, але наукові книги швидко розвіяли цю ілюзію. Геометрія Евкліда зачарувала його, як священний текст, а філософія Канта розбудила сумніви в авторитетах. Батьків бізнес з електротехнікою банкрутував, і в 1894 році вони втекли до Італії, лишивши підлітка добивати гімназію. Альберт, ненавидячи сувору прусську дисципліну, утік слідом, відмовившись від німецького громадянства, аби уникнути армії.
Бунтарські роки навчання та перші іскри генія
У Цюріху, на берегах озера, Ейнштейн склав іспит до Політехнікуму, хоч і проваливши французьку та ботаніку. Директор школи в Аарау, де він підготувався, вчив природному мисленню, без зубріння. З 1896 по 1900 рік Альберт вивчав фізику й математику в ETH, дружбуя з Марселем Гроссманом і Міхеле Бессо. Там же з’явилася Мілева Маріч, сербська студентка, чий розум зачарував його. Вони разом розмірковували про світло: що побачиш, біжучи поруч зі світловим променем?
Диплом 1900 року не приніс роботи – професори обурювалися його пропусками лекцій. Батько помер, лишивши борги, а кохана Мілева народила доньку Лізерль у 1902-му – її доля загадкова, ймовірно, скарлатина чи усиновлення. Ейнштейн став клерком у патентному бюро в Берні 1902 року, де спокійні дні дозволяли мріяти. Перша стаття 1901-го про капілярність вийшла, але справжній вибух чекав.
1905 рік: Рік чудес, що розірвав тканину реальності
У скромній квартирі на Бернер-Гассеф 49, з видом на річку Ааре, Ейнштейн створив диво. Чотири статті в Annalen der Physik перевернули фізику. Перша пояснила фотоелектричний ефект: світло – не хвиля, а кванти енергії, фотони, що вибивають електрони. Друга довела існування атомів через броунівський рух. Третя – спеціальна теорія відносності: час і простір відносні, швидкість світла незмінна, E=mc² зв’язує масу й енергію. Четверта – докторська про молекули.
Цей “annus mirabilis” зробив його доктором наук, хоч слава прийшла повільно. Планк і Лоренц підтримали, але світ ще не вірив. Ейнштейн одружився з Мілевою 1903-го, сини Ганс Альберт (1904) і Едуард (1910) народилися. Але шлюб тріщав: листи свідчать про холодність, вимоги “не сперечатися з наукою”.
Сходження до вершин: професура, загальна відносність і Нобель
1908-го лектор у Берні, 1909-го професор у Цюріху, 1911-го в Празі, 1912-го назад. 1914-го – директор Інституту в Берліні, німецьке громадянство. 1907-го ідея: гравітація як прискорення, принцип еквівалентності. До 1915-го – загальна теорія відносності, де простір час згинається масами, як гумова плівка під кулею. Сонячне затемнення 1919-го підтвердило: світло відхиляється Сонцем.
Світ вибухнув оваціями, Ейнштейн – ікона. Нобелівська премія 1921-го за фотоелект, не відносність – компроміс, бо квантова неортодоксальна. Гроші пішли на розлучення з Мілевою 1919-го; той же день одружився з двоюрідною сестрою Ельзою Левенталь, яка доглядала його хвору матір. Подорожі: США, Азія, Європа – тисячі фанатів.
Ось хронологія ключових подій у таблиці для ясності:
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1879 | Народження в Ульмі |
| 1905 | Annus mirabilis: 4 ключові статті |
| 1915 | Загальна теорія відносності |
| 1921 | Нобелівська премія |
| 1933 | Еміграція до США |
| 1955 | Смерть у Прінстоні |
Джерела даних: Britannica.com, NobelPrize.org. Ця таблиця показує, як роки формували генія, від скромних початків до глобального впливу.
Любов, родина і тіні розчарувань
Ейнштейн гра на скрипці Моцарта, аби розвіятися, але серце балансувало між пристрастю й обов’язком. З Мілевою – бурхливий роман, але шлюб став в’язницею: “контракт” 1914-го вимагав тиші вдома. Розлучення болісне, сини – з матір’ю. Ганс Альберт став інженером у США, але сварки тривали; Едуард страждав шизофренією, помер 1965-го в клініці. Ельза, двоюрідна сестра, принесла тепло до 1936-го, удочеривши її доньок. Романи – з секретаркою Бетті, танцівницями – додавали скандалів. Пацифізм ріс: проти війни 1914-го, маніфести за мир.
Цікаві факти про Ейнштейна
- Він не носив шкарпеток, бо “ніхто не бачить пальців”, і тримав мозок у банці після смерті – патологоанатом викрадав для дослідів.
- Вегетаріанець з 1954-го, винайшов холодильник без рухомих частин з Лео Сілардом.
- Запропонували президентство Ізраїлю 1952-го – відмовив, бо “не годжуся для політики”.
- Його рівняння E=mc² оживили GPS у ваших телефонах і LIGO, що ловить гравітаційні хвилі з 2015-го.
- Любив швидкість: катався на велосипеді до 70, мріяв про політ на Марс.
Ці перлини показують генія не роботом, а людиною з примхами, що надихають досі.
Втеча від нацизму: Америка і ядерна дилема
1933-го нацисти спалили його книги як “єврейську фізику”. Ейнштейн, у США на лекціях, не повернувся – Інститут перспективних досліджень у Прінстоні став домом до 1955-го. Громадянство США 1940-го. Лист Рузвельту 1939-го попередив про атомну бомбу, запустивши Манхеттенський проєкт, але Ейнштейн шкодував: “Якби знав, спалив би листа”. Маніфест Рассел–Ейнштейн 1955-го закликав до миру. Робив над єдиною теорією поля, критикував квантову механіку: “Бог не грає в кості”.
Спадщина, що пульсує в зорях
18 квітня 1955-го, у 76, розрив аорти забрав генія – останки спалили, мозок вивчили. Його теорії оживають у чорних дірах, виявлених 2019-го, у квантових комп’ютерах. Ейнштейн – символ: розкуйовджене волосся на фото 1951-го, язик на камеру. Він вчив: уява важливіша знань, наука без гуманізму – сліпа. Сьогодні, коли супутники коригують час за відносністю, його тінь веде нас крізь космос. А ви готові згорнути простір думкою?