Територіальна громада: що це, як працює і чому змінює Україну

Територіальна громада в Україні — це не просто адміністративна одиниця на карті, а жива спільнота людей, об’єднаних спільним домом, прагненнями та щоденними турботами. За визначенням Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, це жителі сіл, селищ чи міст, які разом вирішують питання свого життя: від ремонту доріг до розвитку шкіл. Уявіть село, де селяни самі обирають, куди спрямувати кошти від податків, — ось серце децентралізації, яка оживила тисячі куточків країни.

Сьогодні, станом на 2026 рік, Україна налічує 1469 таких громад — від густих міських до розлогих сільських. Вони стали основою влади на місцях після реформи 2015–2020 років, коли старі райони згорнули, а громади отримали реальні повноваження та гроші. Це не абстракція: 1469 територіальних громад охоплюють майже всю країну, за винятком окупованих зон і Чорнобильської зони, керуючи бюджетами на мільярди гривень.

Але що робить громаду по-справжньому сильною? Не сухі статути, а люди — вчителі, фермери, підприємці, які на сесіях рад сперечаються про нові амбулаторії чи велодоріжки. Ця сила народилася з болісних трансформацій, коли маленькі села об’єднувалися, щоб вистояти, і продовжує еволюціонувати під тиском війни та економічних викликів.

Правова основа: від Конституції до сучасних законів

Коріння територіальної громади сягає Конституції України, стаття 140 якої проголошує місцеве самоврядування правом громади самостійно вирішувати місцеві питання. Закон №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування” деталізує: громада — первинний суб’єкт влади, носій функцій і повноважень. Тут немає місця для бюрократичних монстрів — все будується на волі жителів.

Реформа децентралізації, запущена 2014 року, додала м’яса на кістки: Закон “Про добровільне об’єднання територіальних громад” дозволив сіл об’єднуватися в потужні утворення з центром у великому селі чи містечку. До 2020-го сформували 1070 об’єднаних громад (ОТГ), а адмінреформа скоротила райони до 136, передавши владу вниз. У 2025–2026 роках фокус змістився: нові закони про прозорість, статут демократії та розмежування повноважень з центром, аби громади не тонули в дублюванні функцій.

Ці норми — не папір, а щит для громад. Наприклад, під час воєнного стану вони отримали право на евакуацію, пільги та управління в кризах, що врятувало десятки населених пунктів. Без цього фундаменту громада — лише назва на вивісці.

Типи територіальних громад: від села до міста

Громади бувають трьома видами, залежно від центру: сільські (625), селищні (435) та міські (409). Сільська — це часто мережа сіл навколо головної садиби, де фермери та екологи диктують ритм. Селищна оживає промисловістю, а міська пульсує урбаністикою з тисячами жителів.

Перед таблицею варто зазначити: тип визначає не лише центр, а й масштаби — від кількох тисяч у селі до сотень тисяч у місті. Ось порівняння ключових рис для наочності.

Джерела даних: decentralization.gov.ua, uk.wikipedia.org. Ця структура дозволяє гнучкість: малі громади фокусуються на локальному, великі — на амбітних проектах. Перехід між типами можливий через об’єднання, що додає динаміки.

Органи влади: рада, голова та виконавці

Серце громади — рада, обрана жителями, яка затверджує бюджет і програми. Голова — обличчя влади, обирається прямим голосуванням, очолює виконком. Старости з віддалених сіл забезпечують зв’язок, а виконавчий комітет реалізує рішення на практиці.

Ось ключові кроки формування органів:

1. Вибори: Депутати ради та голова — кожні 5 років, таємно.
2. Перша сесія: Обрання секретаря, затвердження структури виконкому.
3. Старостинські округи: Для представництва сіл у великій громаді.
4. Самоорганізація: Будинкові комітети для мікропитань.

Цей механізм робить владу близькою: у маленькій громаді голова знає кожного, у великій — цифрова демократія з петиціями прискорює процеси. У воєнний час сесії проводять онлайн, що довело ефективність.

Повноваження: від доріг до безпеки

Громади вирішують 100+ питань: освіта (школи, садки), медицина (ФАПи, амбулаторії), ЖКГ (вода, сміття), земля (розпаї, аренда). Власні повноваження — програми розвитку, тарифи; делеговані — держреєстрація, цивзахист.

• Бюджет: Збір ПДФО (60% у громади), земляні паї — до 70% доходів.
• Інфраструктура: Дороги,照明, транспорт — ремонти оживили тисячі км.
• Соціалка: Допомога ВПО, пільги ветеранам.
• Економіка: Інвестиції, туризм, сонячні станції.

У 2026-му громади отримують 29,2 млрд грн базової дотації плюс 30,9 млрд для постраждалих — це ракета для відновлення. Але повноваження ростуть: нові закони передають більше від держави, роблячи громади незалежнішими.

Фінансування: бюджети, що оживають села

До реформи громади жебракували від Києва; нині доходи місцевих бюджетів зросли на 14% у 2025-му. ПДФО — головне джерело, плюс земля, комуналка. Великі громади самодостатні, малі отримують дотації.

Плавний перехід до викликів: гроші є, але війна краде можливості. Громади вчаться залучати гранти від ЄС, будувати укриття в школах — це нова реальність, де креативність рятує.

Виклики сьогодення: війна та відновлення

Повномасштабне вторгнення вдарило по 460 громадам — окупація, руйнування, біженці. Фінанси впали, але громади вистояли: передали 250 генераторів для критички, будують укриття. Проблеми — демографія (відтік молоді), дублювання з РВА, брак кадрів.

Ви не повірите, але деокуповані громади ростуть швидше: Херсонщина, децентралізована, відновлює ферми. Тренд 2026 — цифрова прозорість, міжнародні партнери як URBACT. Громади стають форпостами стійкості, де люди не чекають манни, а творять її самі.

Ці кейси пульсують енергією змін, де голова громади — не чиновник, а лідер, що чує кожного. А тенденції 2026-го обіцяють більше: нові моделі спроможності, де малі громади кооперуються, а великі стають хабами інновацій. Громада — це ви, ваші сусіди, ваша вулиця, що оживає від спільних зусиль. Історія триває, з новими перемогами на горизонті.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts