Серед гудіння дронів і гуркоту артилерії на Донбасі з’явився чоловік з позивним “Кіт”, який не просто стріляв, а й фіксував кожну мить – від окупації Мелітополя до окопів сектору “Б”. Олексій Петров, уродженець Запоріжжя, став одним з тих, хто з 2014 року поєднує кулемет з клавіатурою, перетворюючи фронтові реалії на гострі пости, що набирають мільйони переглядів. Сьогодні, у 2026-му, як капітан запасу та боєць десантно-штурмових військ, він очолює підрозділ ударних БПЛА, а його YouTube-канал перевалив за 266 тисяч підписників.
Його шлях – це не суха хронологія, а жива мозаїка з попелу революції гідності, присмаку кави на блокпостах і безжального розбору фейків. Петров не ховається за псевдонімами: у Facebook, Telegram і Instagram він “Шалений Кіт”, той самий, хто рве шаблони кремлівської пропаганди простими словами воїна. За рейтингом thepage.ua, Олексій – номер один серед воєнних блогерів України з 18,18% довіри аудиторії, обійшовши Юрія Бутусова та Анатолія Штефана.
Ви не повірите, але цей “кіт” з Мелітополя, який у 2014-му кинув стабільну роботу менеджера вищої ланки, тепер диктує тренди інформаційної війни. Його пости – як снаряди: точні, болючі, з гумором на межі. Аудиторія росте, бо Петров говорить правду без цензури, від аналізу рішень влади до історій про дрони, що рятують побратимів.
Мелітопольські корені: від мирного міста до першого дзвінка війни
Мелітополь, сонячне місто на Запоріжжі, з його базарами, кав’ярнями та широкими проспектами, здавався фортецею спокою до весни 2014-го. Тут виріс Олексій Петров, хлопець, який, за його ж словами з книги, любив каву гарячою і життя без метушні. Точна дата народження – 7 червня, і хоч вік він тримає в таємниці, з фронтових розповідей зрозуміло: це зрілий чоловік з досвідом, якому за п’ятдесят не дасть жоден штурм.
До Майдану Петров працював менеджером у великій компанії – стабільна зарплата, родина, плани на майбутнє. Але анексія Криму та сепаратистський хаос у Мелітополі перевернули все догори дриґом. У березні 2014-го місто заполонили “туристи” з автоматами, а місцеві патріоти ховали тризуби. Олексій бачив, як сусіди колабораціонізують, а друзі тікають. Це боліло гостріше за кулю – і штовхнуло на рішення, яке змінило життя.
Він не чекав повістки. Запоріжжя стало першим притулком, де Петров зібрав рюкзак і поїхав на фронт. Ті дні – суміш адреналіну й розпачу: перші пости в Facebook, де він фіксував, як мелітопольці ховають прапори, а окупанти чхають на закони. Цей період став основою його книги, де кожна сторінка – як флешбек з пекла.
Доброволець 37-го: бої, що загартували “Кота”
37 окремий мотопіхотний батальйон “Запорізька бригада” – це не регулярна армія, а добровольці з Запоріжжя, кістяк з “Правого сектору”. У квітні 2014-го Петров приєднався до них, отримавши позивний “Кіт” – іронічно, бо в окопах коти виживають скрізь. Сектори “Б” і “М” на Донбасі стали його університетом: Широкине, Піски, Авдіївка. Там, під дощем з “Градів”, він командував зв’язківцями, тягав дроти під вогнем і вчився довіряти побратимам.
Одна з історій, що гуляє інтернетом: як його підрозділ збирав двох “Котів” – Петрова й одесита з тим самим позивним. Сміх крізь страх, бо в бою гумор – найкращий бронежилет. За даними спогадів, Петров пройшов ротацію до липня 2015-го, демобілізувавшись капітаном запасу. Медалі? Не хизується, але шрами на душі – від втрат побратимів до зради в тилу.
Після фронту – повернення до цивільного, але з мікробом блогерства. Facebook став його трибуною: пости про корупцію в Міноборони, фейки ЗМІ, реформи ЗСУ. У 2017-му організував акцію “Кава на Хрещатику” проти радикалів – тисячі киян пили каву замість каменів. Це був його бунт проти хаосу, симпатія до Порошенка як реформатора армії.
Народження “Шаленого Кита”: від постів до топ-1 блогера
Шалений Кіт – не просто нікнейм, а бренд. З 2015-го Facebook Петрова вибухнув: мільйони переглядів на розбори пропаганди. “Ви не повірите, але кремлівські боти плачуть від моїх постів”, – жартує він. YouTube стартував пізніше, але зафіксував 266 тисяч підписників станом на 2026-й, 955 відео про владу, фейки, фронт. Telegram-канал “Шалений Кіт” – 100+ тисяч, Instagram – буденні історії з війни.
Контент динамічний: короткі відео з фронту, аналітика новин, інтерв’ю на “Прямому”. Топ-теми – дрони (він сам їх пілотує), логістика ЗСУ, критика “зелених” помилок. Рейтинг The Page 2024-го поставив його першим за довірою: 18,18% проти 16,36% у Бутусова. Чому? Бо Петров – свій, з окопу, без штабних мундирів.
Він варіює: гумор про “ватні мрії”, емоційні рефлексії про втрати, поради новачкам. “Не заважайте, якщо не допомагаєте”, – його мантра для тилу. Аудиторія – воїни, волонтери, звичайні українці, спраглі правди.
Кава з присмаком попелу: книга, що оживає спогади
У 2024-му видавництво ДІПА видало українською “Кава з присмаком попелу” – спогади від березня 2014-го до липня 2015-го. Книга не роман, а щоденник: окупація Мелітополя, блокпости Запоріжжя, пекло АТО. Петров пише про каву як символ – гарячу на холодних ночах, з присмаком попелу від згорілих мрій.
Презентації в Мелітополі (до окупації), Києві; роялті на ЗСУ та тварин. “Герої книги – живі люди, не абстракції”, – каже автор. Це не просто текст, а місток до 2014-го, де читач чує постріли й сміх. detector.media хвалить за автентичність, бо Петров не прикрашає – пише як є.
Книга стала бестселером у ніші воєнних мемуарів, надихаючи новачків. Петров планує продовження про 2022+, бо війна триває.
2022 і далі: дрони, десант і нова ротація
24 лютого 2022-го Петров пакує рюкзак знову. ДШВ, підрозділ БПЛА – тепер він не зв’язківець, а “дрон-майстер”. Історії: як “Кажан” скидав воду відрізаним бійцям, як втратив дрон від Порошенка на “завданні з зірочкою”. Командує хлопцями, вчить тактиці, фіксує успіхи.
У 2025-му – інтерв’ю про ТЦК, критику влади, але завжди з акцентом на ЗСУ. “Армія змінилася з 2014-го, але проблеми лишаються”, – його вердикт. Служить на Сході, поруч з Порошенком у Донецькому напрямку. Фронт – його дім, блог – зброя.
Таблиця: Топ-5 воєнних блогерів за довірою (thepage.ua, 2024)
Ось як виглядає лідерство Петрова серед колег – дані з авторитетного рейтингу, що враховує аудиторію та вплив.
| Місце | Блогер | Бали (%) | Основний фокус |
|---|---|---|---|
| 1 | Олексій Петров | 18.18 | Фронт, фейки, влада |
| 2 | Юрій Бутусов | 16.36 | Розслідування, ЗСУ |
| 3 | Олександр Карпюк (Serg Marco) | Не вказано | Тактика, аналітика |
| 4 | Анатолій Штефан (Штірліц) | 9.09 | Війна, полковник ЗСУ |
| 5 | Тарас Березовець | Не вказано | Політаналітика |
Джерела даних: thepage.ua. Таблиця показує, чому Петров лідер – баланс фронту й аналітики приваблює масу. Після рейтингу його запрошують на ТБ, де він рве шаблони гострими фразами.
Цікаві факти про Олексія Петрова
- Два “Коти” в підрозділі: У 37-му батальйоні позивний дублював одесит – смія крізь обстріли рятувала мораль.
- Дрон від Порошенка: Втратив на порятунок побратимів, але історія стала вірусною – символ самопожертви.
- Акція 2017-го: “Кава на Хрещатику” зібрала тисячі проти хаосу, перетворивши протест на мирний флешмоб.
- Топ-3 2019: Третє місце в “Народному виборі” блогерів, попереду багатьох.
- Любов до тварин: Роялті від книги йде на безпритульних котів – іронічно для “Кота”.
Ці перлини роблять Петрова не просто блогером, а легендою – з гумором, серцем і кулаками.
Стиль Петрова надихає: мікс гумору, болю, фактів. “Не пускайте війну в свій світ – боріться з байдужістю”, – його слова про протезованих воїнів. Він радить новачкам: тренуйте дрони, довіряйте командирам, ігноруйте фейки.
У 2026-му Петров продовжує: нові відео про тренди БПЛА, прогнози фронту. Його голос – як маяк у тумані пропаганди, нагадуючи, що правда перемагає. А що буде далі? Фронт шепоче нові історії, і “Шалений Кіт” їх розповість.
Його поради для цивільних: підтримуйте ЗСУ не словами, а дронами, кавою для волонтерів чи репостами правди. Бо війна – не серіал, а реальність, де такі, як Петров, тримають небо.