Хто винайшов кінематограф: піонери, що оживили рух на екрані

Двадцять восьмого грудня 1895 року в тісному залі паризького Гран-кафе на Бульварі Капюсінів зібралося близько тридцяти глядачів. Раптом потяг прибуває на вокзал Ла-Сьота, і натовп розбігається в паніці — жінка ховає дитину, люди кричать. Це не справжній поїзд, а перші секунди фільму братів Люм’єрів, знятого на їхній апарат під назвою кінематограф. Той вечір вважають днем народження кіно, а Огюста та Луї Люм’єрів — батьками кінематографа. Але чи справді вони першими оживили зображення?

Насправді історія винаходу кінематографа нагадує заплутаний детективний роман, де кожен герой претендує на корону. Брати Люм’єри запатентували свій пристрій 13 лютого 1895 року, поєднавши камеру, принтер і проектор в одному компактному механізмі. Їхній апарат використовував 35-мм плівку з перфорацією, механізм переривчастого руху клиновими кулачками та об’єктив з анастigmatом для чіткості. Перший приватний показ відбувся 22 березня того ж року для Товариства заохочення національної промисловості. Така простота й надійність зробили кінематограф масовим явищем — за два роки Люм’єри продали понад тисячу апаратів по всьому світу.

Проте ще до паризького тріумфу інші винахідники експериментували з рухомими картинками. Хтось фіксував послідовність фото на диску, хтось проектував малюнки. Суперечки тривають досі: чи рахувати першим того, хто зняв реальний рух на плівку, чи першого, хто показав його публіці на екрані? Розберемося поетапно, занурюючись у деталі технологій і доль цих геніїв.

Передвісники: від ілюзій до перших проекцій

Ще в 1830-х роках бельгійський винахідник Джозеф Плато створив фенакистископ — диск з малюнками, що обертається перед щілиною, створюючи ілюзію руху. Це була гра з очним сприйняттям, але не справжнє кіно. Наступний стрибок зробив Еміль Рено у Франції. У 1888 році він запатентував Théâtre Optique — проектор для ручних малюнків на довгій прозорій стрічці. Перший публічний показ 28 жовтня 1892 року в Музеї Гревен приголомшив парижан: п’ятнадцятихвилинні анімаційні пантоміми з рухомими фігурами. Рейно проектував 300-500 малюнків на метр стрічки, ілюструючи історії на кшталт “Бідного П’єро”. За три роки він провів понад 12 тисяч сеансів для 500 тисяч глядачів. Але це анімація, не фотографія — Рейно сам малював кадри.

Тим часом у США Еадворд Мюбридж революціонізував науку руху. У 1877 році на прохання залізничного магната Леланда Стэнфорда він фотографував біг коня “Октавію”, спростувавши міф, що всі копита відриваються від землі. До 1880-х Мюбридж створив зоопраксископ — проектор дисків з намальованими фото. У 1880 році в Каліфорнійському університеті він демонстрував рухи тварин і людей. Ці 16-дюймові диски з 12 кадрами на секунду стали прототипом проектора. Мюбридж видав альбоми “Дії тварин у русі”, вплинувши на всіх наступників.

Ці пристрої проклали шлях до справжнього кінематографа, але бракувало гнучкої плівки та механізму для серійної зйомки. Джордж Істмен у 1889 році винайшов целюлоїдну плівку Kodak, що стала основою для всіх апаратів. Тепер винахідники могли фіксувати реальний світ у русі.

Луї Ле Пренс: перший, хто зняв справжній фільм

Француз Луї Ле Пренс, емігрант у Британію, у 1886 році сконструював однооб’єктивну камеру з механізмом просування плівки. Він отримав американський патент 10 січня 1888 року (№376247). У жовтні 1888-го в саду Оквуд Грін, Лідс, Ле Пренс зняв “Roundhay Garden Scene” — 20 секунд чотирьох людей, що гуляють. Це найдавніший збережений фільм, знятий на паперову плівку шириною 60 мм з двома отворами. Швидкість — 16 кадрів на секунду.

Ле Пренс планував патентувати проектор у Лондоні та Нью-Йорку, але 16 вересня 1890 року зник безвісти на поїзді з Діжона до Парижа. Його сини судилися з Едісоном, стверджуючи крадіжку ідеї, але програли. Сьогодні в Лідсі є музей Ле Пренса, а він вважається батьком кінематографії, бо першим зафіксував рух на плівці одним об’єктивом (за даними scienceandmediamuseum.org.uk).

Загадка зникнення додає драми: чи втопився він у Сені, чи вбив Едісон? Фільми Ле Пренса відновили в 1930-х, довівши його пріоритет.

Йосип Тимченко: український геній, забутий світом

У 1893 році в Одесі механік-самоук Йосип Андрійович Тимченко створив стрічковий механізм для просування плівки — серце будь-якого кінематографа. Разом з інженером Йосипом Фрідельєм він побудував “Кінескоп”, що знімав і проектував. Перша демонстрація відбулася в листопаді 1893-го в одеському готелі “Франція”: короткі сюжети про козака на коні та гімнастку. 9 січня 1894-го на з’їзді натуралістів у Москві апарат показав рухи на екрані.

Механізм Тимченка використовував двотактний важіль для ріжучого руху плівки без розмиття — простіший і надійніший за клинові кулачки Люм’єрів. За даними uk.wikipedia.org, це перша проекція фотографічних зображень у Російській імперії. Тимченко не запатентував винахід через бідність, і слава оминула його. Сьогодні в Полтаві є музей, а його механізм зберігається в Національному технічному музеї Одеси.

Уявіть: за два роки до Парижа одесити бачили кіно! Це нагадує, як локальні генії змінюють світ, та залишаються в тіні.

Томас Едісон: король патентів і кінетоскоп

Американський геній Томас Едісон у 1888 році занотував ідею “кінетоскопа” — пристрою для індивідуального перегляду. Його асистент Вільям Діксон розробив Kinetograph — камеру, патентовану 31 серпня 1897-го (але прототипи з 1891). Перший публічний показ — 20 травня 1891 в лабораторії Едісона, комерційний — 14 квітня 1894 в Нью-Йорку. Глядач заглядав у “пепперний ящик”, бачачи 15-метрову плівку з петлею.

Едісон зняв понад 1000 “кінітографічних” фільмів: від боксу до акробатів. Але кінетоскоп не проектував на екран — це обмежувало аудиторію одним глядачем. Едісон відмовив Люм’єрам у продажу плівки, намагаючись монополізувати ринок. Його внесок величезний: стандартизація 35-мм плівки з 4 перфораціями.

Брати Ськладаноуські: німецькі піонери проекції

Німці Макс та Еміль Ськладаноуські, ярмаркові шоумени, у 1895-му створили Bioskop — проектор на основі зоотропа з двома котушками плівки. Приватні тести — липень 1895 в Берліні, публічний прем’єра — 1 листопада 1895 у Wintergarten для 60 глядачів. Вони показали 9 коротких роликів, включно з жонглерами та боксерами. Bioskop працював на 300-метровій плівці зі швидкістю 16 кадрів/с.

Це сталося за 27 днів до Люм’єрів! Але апарат ламався, плівка зношувалася, і слава дісталася французам. Ськладаноуські гастролювали Європою, конкуруючи з Люм’єрами.

Порівняння ключових винаходів: хто що винайшов

Щоб розібратися в пріоритетах, ось таблиця основних претендентів. Вона базується на патентах і задокументованих показах.

Таблиця показує: Ле Пренс — піонер зйомки, Тимченко — механіка, Люм’єри — комерціалізації. Кожен додав критичний шматок пазла. Джерела: патентні бази та uk.wikipedia.org.

Суперечки та спадщина: чому Люм’єри в історії

Хоча Ськладаноуські показали першими публічно, їхній Bioskop не став серійним — апарат гудів і мерехтів. Люм’єри ж створили тихий, компактний пристрій, що легко транспортувати. За рік вони відправили операторів по світу: у Лондон, Нью-Йорк, Москву. До 1897-го в Одесі вже крутили їхні стрічки.

Спадщина величезна: кінематограф породив Голлівуд, Боллівуд, фестиваль у Каннах. Сьогодні CGI та VR — нащадки тих механізмів. Без плівки Тимченка чи камери Ле Пренса не було б “Аватара” чи “Оппенгеймера”. А суперечки живуть: у 2025-му Leeds International Film Festival відзначив Ле Пренса, вимагаючи перегляду історії.

Кіно еволюціонувало від 17 кадрів/с Люм’єрів до 48 у IMAX, але суть та сама — ловити миті, що оживають на екрані. Історія винаходу нагадує: генії йшли пліч-о-пліч, а слава дістається тим, хто першим поділився з натовпом.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts