Річка Коломак, що звивається Полтавщиною, тиха й спокійна влітку, стала ареною бурхливих подій. 25 липня 1687 року саме тут, на її берегах, козацька рада вручила гетьманську булаву Іванові Мазепі. Ця дата не просто рядок у хроніках – вона позначила початок ери, коли Лівобережна Гетьманщина на мить відчула подих справжньої незалежності, хай і під тиском московських шабель. Мазепа, з його дипломатичним хистом і амбіціями, ступив на трон гетьмана у віці 48 років, обійшовши суперників у грі інтриг і союзів.
Обрання відбулося в розпал невдалого походу на Крим, де московське командування шукало цапа-відбувайла. Попередній гетьман Іван Самойлович полетів з посади, а старшина, натхненна Василем Голіциним, висунула Мазепу як компромісну фігуру. За даними uk.wikipedia.org, рада зібралася в оточенні московських стрільців – лише 800 кіннотників і 1200 піхотинців козаків, щоб голос “не розійшовся”. Булава впала в руки Мазепи не випадково: його зв’язки в Москві та серед старшини зробили справу.
Цей момент розкрив напругу між прагненням автономії та московським тиском. Мазепа обіцяв старшині стабільність, а Москві – лояльність. Але доля Гетьманщини вже хилилася до змін, які вибухнуть через два десятиліття Полтавською битвою.
Шлях Мазепи до вершини влади: від пажа до генерального осаула
Іван Степанович Мазепа не з тих, хто виривається з натовпу раптово. Народжений 1639 року в Мазепинцях на Київщині в родині шляхтича Степана-Адама, він змалку вдихав порох Руїни. Батько, отаман Білої Церкви, вчив сина верхової їзди та дипломатії, а мати Марія направила до Києво-Могилянської колегії. Там, у стінах академії, Мазепа опанував латину, риторику й поетику – вісім мов у кишені, від татарської до італійської, стали його зброєю гострішою за шаблю.
Юність – це вихор пригод. Паже короля Яна II Казимира в Польщі, подорожі Європою: Франція, Італія, Голландія, де вивчав артилерійську справу. Легенда про прив’язку до коня за чуже кохання – то романтичний міф Байрона, але реальність жорсткіша: дипломатичні місії, конфлікти з магнатами. Повернувшись, служив Петру Дорошенку на Правобережжі – ротмістр, генеральний писар. 1674-го запорожці полонили його по дорозі до Криму, та Іван Сірко впізнав і відпустив. Так Мазепа опинився при дворі Самойловича – спершу осавулом Переяславського полку, з 1682-го генеральним осавулом.
Ці роки – дипломатичний марафон. Щороку до Москви: переконував царів не підписувати Вічний мир з Польщею без України, лобіював слобідські полки. Мазепа став мостом між Батурином і Кремлем, але серцем тягнуло до незалежності. Його універсали вже фінансували монастирі, а мрії – про єдину державу від Карпат до степів.
Коломацький переворот: інтриги, що скинули Самойловича
Весна 1687-го пахне війною. Василь Голіцин, фаворит царівни Софії, веде 100 тисяч московитів на Крим. Самойлович з 50 тисячами козаків приєднується 2 червня під Самарою. Та похід – катастрофа: спека, татари, відступ 17 червня. Старшина кипить: гетьман нібито зрадив, домовився з ханом, самоуправствує. 7 липня донос Голіцину: звинувачення в зраді, зловживаннях.
22 липня на Коломаку царський указ: скинути Самойловича. 23-го арешт – гетьмана з сином Яковом в кайданах. Старшина в захваті: Мазепа, Кочубей, Лизогуб, Гамалія – всі свої. Тимчасово керує обозний Борковський. Заколоти спалахують: у Прилуках козаки ріжуть полковника Горленка 31 липня, московські стрільці гасять бунт.
Голіцин – диригент хаосу. Його мета – слабший гетьман, слухняніший Москві. Самойловичі в Сибір: Іван помре 1690-го, Григорій страчений у Сєвську. Переворот – не бунт козацький, а гра еліт, де Мазепа виграв, бо мав зв’язки в обох таборах.
Коломацька рада: булава в руках Мазепи
25 липня 1687-го береги Коломака – як котел. Рада формальна: московське військо оточує, лише тисяча з гаком козаків. Старшина вигукує: “Мазепа!” Борковський і Левенець відсунені – Мазепа компроміс. Йому 48, досвідчений дипломат, меценат. Того ж дня перерозподіл урядів: прибічники Самойловича голі.
Благословення в церкві на Коломаку – Мазепа гетьман Лівобережжя. Не України всієї, але амбіції ширші. Рада – спектакль під дулами мушкетів, та Мазепа вмить укріплюється: Батурин столицею, старшина на посадах. Згідно з uk.wikipedia.org, це старт 22-річного правління – найдовшого серед гетьманів.
Емоції вирують: радість старшини, страх простих козаків, тріумф Москви. Мазепа обіцяє вольності, але реальність – ланцюги Коломацьких статей.
Коломацькі статті: пастка для автономії
Того ж 25 липня – угода з царями Іваном V, Петром I та Софією. 22 пункти, базовані на Глухівських 1669-го, але з галіцинівськими “подарунками”: московські залоги в Батурині, Києві, Чернігові. Заборона дипломатії з іншими державами, доноси на гетьмана, “об’єднання через шлюби”. Гетьман не може чіпати старшину без царського слова.
Порівняно з Переяславськими – крок назад: менше прав, більше нагляду. Мазепа підписав під тиском, але маневрував: залоги мінімізував, дипломатію вів таємно. Статті – як вовча яма, в яку впаде через 21 рік.
Ці пункти оживили Гетьманщину: 30 тисяч реєстрових, компанійці, землі для заводів. Але насіння конфлікту посіяно.
| Дата | Подія | Ключові фігури |
|---|---|---|
| Квітень 1687 | Початок походу на Крим | Голіцин, Самойлович |
| 17 червня | Відступ від Криму | Голіцин |
| 7 липня | Донос на Самойловича | Старшина (Мазепа, Кочубей) |
| 23 липня | Арешт Самойловича | Голіцин |
| 25 липня | Обрання Мазепи, Коломацькі статті | Мазепа, старшина |
Таблиця ілюструє стрімкість подій – від походу до булави за місяці. Джерела даних: litopys.org.ua та історичні хроніки.
Перші роки гетьманства: від стабілізації до розквіту
Мазепа в Батурині – як лев у клітці, але з ключиком. Перші універсали: землі для селітрових заводів, млинів, рудень. Економіка оживає – меркантилізм, торгівля з Європою крізь лазівки. Військо реформує: реєстр 30 тисяч, компанійці як еліта.
Зовнішня політика – акробатика. Саботує кримські походи Петра (1696, 1698), таємно пише Августу II, османам. 1704-го об’єднує береги Дніпра – гетьман “обох сторін”. Культура цвіте: 200 церков, академія Могилянська на піку – 2000 студентів, бароко в розквіті. Мазепа – меценат, що будував не стіни, а націю.
Та тінь Москви густішає. Справа Кочубея-Іскри 1708-го – донос, страта суддів. Мазепа обирає Швецію: угода з Карлом XII у Гірках. Полтава 1709-го – крах, але дух не зламаний.
Цікаві факти про обрання Мазепи гетьманом
- Рада зібралася в Чутовому (Полтавщина) – нині пам’ятник 2017-го нагадує про подію.
- Мазепа виграв, бо знав татарську – переконував Сірка не вбивати в 1674-му.
- Коломацькі статті заборонили “голосов испущать” про державність – але Мазепа таки дипломатував.
- Його перша дружина Марія (а не Ганна, як міф) пережила до 1702-го; дітей не мав.
- Титул князя Священної Римської імперії 1707-го – єдиний гетьман з таким.
Ці перлини хронік роблять 1687-й не сухою датою, а пригодою.
Спадщина обрання: символ боротьби за волю
22 роки Мазепи – золотий вік Гетьманщини: собори в бароко, академії, флот на Чорному морі мріями. Він тримав баланс, поки Петро не стиснув кулак. Полтава – не кінець: Орлик продовжив “Пактами”, а Мазепа став іконою – від анафеми в РПЦ (скасованої Вселенським патріархатом 2018-го) до героя Незалежності.
Сьогодні 25 липня святкують як день патріота. У Харкові, Полтаві – меморіали. Міфи про “зрадника” тануться: Мазепа боровся за державу, а не за царя. Його булава – нагадування: інтриги минають, дух лишається. А Коломак досі шепоче про той липневий день, коли Україна на мить торкнулася вершини.
About the Author
