ДШК: великокаліберний кулемет, що рве небо і броню

Великокаліберний кулемет ДШК, або просто “дашка”, як ласкаво називають його бійці, — це 12,7-мм станкова машина смерті, народжена в радянських кузницях ще у 1938 році. Розроблений Василем Дегтярьовим і Георгієм Шпагіним, він миттєво став символом потужності, пробиваючи легку броню на кілометр і косачи піхоту градом свинцю. Сьогодні, у 2026-му, коли дрони гудуть над полями, а БТРи мчать уперед, ДШК не просто виживає — він еволюціонує, стаючи тактичним must-have для ЗСУ.

Його серце б’ється на газоотводній автоматиці, стрічка з 50 набоями 12,7×108 мм зникає в мить, а темп вогню в 600 пострілів за хвилину перетворює будь-яку ціль на решето. Від зенітних дуелей Другої світової до нічних полювань на “Шахеди” — ДШК довів, що вік для справжньої зброї не перешкода. А тепер розберемося, чому ця “стара гвардія” досі тримає фронт.

Уявіть гулкий рик, коли ствол довжиною понад метр оживає, і кулі з енергією 19 кДж рвуть повітря. Саме така машина й досі стоїть на блокпостах, монтується на пікапи та навіть модернізується для піхотного бою. uk.wikipedia.org підтверджує: прийнятий на озброєння 26 лютого 1939 року, ДШК випустили мільйонами, і його копії гримлять у 40+ країнах світу.

Історія створення: від креслення до фронтового вовка

Все почалося в 1929-му, коли конструктор Василь Дегтярьов узявся за виклик — створити кулемет, здатний нищити літаки й танки. Перший прототип ДК (Дегтярьов крупнокаліберний) мав барабан на 30 патронів, але Шпагін, майстер стрічкових подачі, перевернув усе догори дригом. У 1938-му народився ДШК — газоотводний монстр з несхожим стволом, дульним тормозом і колісним станком, що дозволяв маневрувати ним удвох.

Масове виробництво запустили на Тульському заводі в 1940-му, але війна підігнала темпи: до 1945-го випустили тисячі. ДШК став єдиним крупняком РККА, замінюючи імпровізовані установки. У Радянсько-фінській війні він уже косив “бехи”, а в Великій Вітчизняній — рвав люфтваффе з дахів і танків. Еволюція не зупинилася: 1946-го з’явився ДШКМ з доопрацьованою стрічкою та стволом — надійніший, простіший у виробництві.

Цікаво, що попри вік, ДШК не відійшов на пенсію. Китай копіював як Type 54, Пакистан і Іран ліцензували, а Україна в 2021-му на заводі “Маяк” локалізувала виробництво для експорту. Сьогодні “дашка” — не музейний експонат, а жива легенда, що адаптується до дронів і БПЛА.

Конструктивні особливості: серцевина потужності

ДШК — це симфонія металу, де газовий поршень штовхає затвор назад, а Шпагінська стрічка подає набої з металевої ланки. Ствол хромований, з ребрами охолодження, довжиною 1070 мм — він витримує тисячі пострілів без перегріву. Дульний тормоз-компенсатор гасять віддачу, а важіль УСМ дозволяє одиночний чи автоматичний вогонь.

На колісному станку ПА-53 (або 71-КА) кулемет важить 157 кг, але розбирається на частини: коробка 34 кг, ствол 11 кг. Щиток захищає обслугу, а кільцевий приціл “павутина” ідеальний для неба. Особливість — лівостороння подача стрічки, що робить його унікальним серед крупняків. Але є й слабкості: чутливість до бруду, клин від засмічення.

У деталях: затвор масивний, з віддільними бойком і ударником, газова камера регульована для різних набоїв — бронебійних Б-32 чи запалювальних БЗТ. Це не просто кулемет, а машина, де кожен болт служить виживанню. en.wikipedia.org підкреслює: понад мільйон випущено, і досі в строю.

Тактико-технічні характеристики: цифри, що вражають

Ось де ДШК сяє — у сухих, але грізних числах. Перед таблицею зазначимо: ці параметри роблять його універсалом проти піхоти, техніки й повітря.

Джерела даних: uk.wikipedia.org, en.wikipedia.org. Ці цифри пояснюють, чому ДШК рве M113 чи БТР-60. А стрічка на 50 — компактна, але для затяжки є ящики на 250.

Бойове застосування: від Сталінграда до Донбасу

У Другій світовій ДШК монтували на ІС-2, торпедні катери, GAZ-AA — з нього збивали Ju-87, палили “опельчики”. У Афгані моджахеди любили “дашку” за збиття Мі-24 — один кулемет міг скинути вертоліт. В’єтнам, Ірак, Сирія — скрізь градом 12,7-го косили “техніки” та піхоту.

У російсько-українській війні ДШК — король блокпостів. ЗСУ ставлять його на “шмурдики”, Утьос-и, а в 2022-му з прожекторами полювали на “Шахеди” — дешево й сердито. Статистика: тисячі одиниць у строю, ефективний проти дронів на 1300 м. Перехід від зенітки до піхотної підтримки — його фішка.

Кейси: під Бахмутом “дашка” зупиняла колони, на морі — на катерах Ocea FPB 98 рве ворожі РПГ. Емоції бійців: “Стріляєш — і ворог тремтить”.

Модифікації: як ДШК оживає в 21 столітті

ДШКМ 1946-го — класика з новим УСМ і стволом. Китайський Type 54 — копія з фішками. В Україні — ДШКМ-ТК: сошки, приклад, масивний компенсатор, оптика “ластівчин хвіст”. З 2017-го волонтери передали 150 комплектів, НВК “Техімпекс” тестує.

У 2021-му “Маяк” локалізував ДШКМ для Африки — повний цикл. Румунські ДШКМ у ТрО проти БПЛА. ДШКМ-ТК перетворює станковик на ручний крупняк — революція для піхоти.

ДШК у Збройних Силах України: від складів до фронту 2026

В ЗСУ ДШК — з радянських запасів, але оживає. У 2025-му ТрО тренувалися з румунськими ДШКМ проти “Ланцетів” і “Шахедів” на тренажерах “Чайка”. На БТР-4ЕН у Нігерії — українські моделі з ДШК зверху.

Виробництво триває, модернізації — глушники, сошки для нічних рейдів. Бійці хвалять: легше за НСВ, дешевше за Kord. У 2026-му — ключовий проти масованих дронів.

Порівняння з аналогами: ДШК проти M2 Browning

Американський M2 — ветеран 80+ років, вага 38 кг, .50 BMG. ДШК легший, 12,7×108 потужніший (енергія вища), але M2 живучіший (ресурс 20 тис. vs 10 тис.). Темп однаковий, але “Браунінг” годує з обох боків, менш вибагливий до бруду.

• Переваги ДШК: Легший станок, дешевший, простіший ремонт — ідеал для партизан.
• Переваги M2: Надійність у пустелі, оптика QHB, але важчий.
• Балістика: Обидва рвуть 20 мм броню, але радянський набій проникає глибше.

Висновок бійців: ДШК — для маневру, M2 — для статичного. У ЗСУ обидва в строю, але “дашка” ближча серцю.

Коли грає “дашка”, ворог ховається. Від Сталінграда до Запоріжжя — її рев нагадує: потужність не в новизні, а в дусі. А як ви думаєте, скільки ще “дашок” порве неба? Фронт чекає нових історій.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts