У серпневому вихорі 1665 року, коли Лівобережна Україна ще тремтіла від відлуння Чорної ради, гетьман Іван Брюховецький ступив на московські бруківки з почтом, що вражав розмахом. Цей похід завершився підписанням Московських статей – документа, який ніби лещатами стиснув автономію козацької держави. Двадцять пунктів, викарбувані на папері, обіцяли захист від ворогів, та натомість вимагали плати у вигляді поступок, що розмивали кордони свободи. Ці статті стали поворотним моментом Руїни, коли мрії про незалежність зіткнулися з реаліями геополітики.
Брюховецький, колишній слуга Хмельницького, прагнув врятувати владу, але заплатив за це занепадом Гетьманщини. Податки до царської казни, московські гарнізони в ключових містах, обмеження на вибори гетьмана – все це з’явилося саме тут, у Москві 11(21) жовтня. А через два десятиліття Іван Мазепа спробував виправити курс новими Московськими статтями 1689 року, повернувши частину прав. Ці угоди, як дві сторони однієї монети, розкривають драму козацької дипломатії.
Руїна, що роздирала Україну після смерті Богдана Хмельницького 1657-го, перетворилася на арену інтриг. Лівобережжя і Правобережжя боролися за владу, Польща тиснула з заходу, Крим з півдня, а Москва чекала моменту. Брюховецький, обраний 1663-го на Чорній раді популістськими гаслами “за бідних козаків”, швидко розчарував старшину своєю жорстокістю. Щоб закріпити трон, він поїхав до царя Олексія Михайловича, сподіваючись на підтримку. Переговори затягнулися, але результат шокував: статті радикально посилили московський контроль.
Іван Брюховецький: від козацького слуги до московського боярина
Народжений близько 1623 року в Чигирині, Брюховецький виріс у тіні великого гетьмана. Як старший слуга Хмельницького, він брав участь у визвольних війнах, але після Переяславської угоди 1654-го почав плести інтриги проти старшини. Його гасла на Чорній раді – “всі козаки рівні, старшина нехай платить!” – зачарували чернь, та влада виявилася отрутою. До 1665-го бунти спалахували всюди: у Полтаві, Ніжині, Переяславі. Гетьман шукав рятівника в Москві.
Вересень 1665-го: Брюховецький прибуває з пишним почтом – полковниками, осавулами, тисячами козаків. Цар приймає пишно, обіцяє жалування. Переговори ведуться в Кремлі, де московські дяки вичавлюють поступки. Гетьман підписує, стаючи боярином – першим українцем з таким титулом. Але ціна висока: земля під Москвою, титул за зраду автономії. Ви не повірите, але цей “захисник бідних” продав душу за жменю привілеїв.
Статті складені в 20-25 пунктах, базуючись на Березневих угодах 1654-го, але з московськими “доповненнями”. Вони ніби пастка: обіцяють захист, та крадуть суверенітет. Ось ключові положення, що стали цвяхами в кришку гетьманської свободи.
| Пункт | Зміст | Наслідки для Гетьманщини |
|---|---|---|
| 1-2 | Підтвердження Березневих статей; землі оголошуються царськими | Формальна васалізація |
| 3-5 | Вибори гетьмана з дозволу царя, присутність послів, затвердження в Москві; клейноди забирають | Кінець незалежного обрання |
| 6-8 | Збільшення московських військ до 12 тис.; утримання харчами за рахунок України; гарнізони в Полтаві, Кременчуку, Каневі, Кодаку | Військова окупація |
| 9-12 | Податки від міщан, селян, купців збирають воєводи до царської казни; заборона мідних грошей | Економічна експлуатація |
| 13-15 | Церква підпорядкована Московському патріарху; скорочення реєстру козаків | Духовна та соціальна залежність |
| 16-20 | Заборона дипломатії без Москви; жалування Брюховецькому | Повна залежність |
Дані з Інституту історії України (history.org.ua) та uk.wikipedia.org. Таблиця ілюструє, як статті перетворили союз на протекторат. Кожен пункт – удар по серцю козацької волі, де московські воєводи ставали хазяями в українських містах.
Буря після підписання: обурення та перші бунти
Новини про статті розлетілися Десною та Сіверщиною, викликавши гнів. Старшина кричала про зраду, чернь – про московські гарнізони, що грабують села. Брюховецький вертається до Батурина під прикриттям стрілецьких полків, але ненависть кипить. У 1666-му спалахують локальні бунти: козаки відмовляються платити податки, палять воєводські двори. Гетьман репресує опонентів, та тріщини розростаються.
- Економічний гніт: селяни годують 12 тисяч “захисників”, воєводи деруть шкуру з міщан.
- Військовий тиск: гарнізони в Полтаві та Кодаку – як окупанти в серці Запорожжя.
- Політична пастка: наступний гетьман – маріонетка Москви.
Ці пункти не просто папір – вони розпалювали вогонь Руїни. Брюховецький, що мріяв про трон, став мішенню. Андрусівський мир 1667-го, де Москва поділила Україну з Польщею, став останньою краплею.
Цікаві факти про Московські статті
Брюховецький – перший українець-боярин: Цар жалував титул, але гетьман не довго тішався – через три роки козаки розірвали його на шматки в Будищах.
Мідні гроші як символ: Москва випускала фальшиві монети, що спричинили інфляцію. Статті заборонили їх в Україні – рідкісний виграш для козаків.
Кількість пунктів: Точний текст – 23 статті, з яких 15 – прямі обмеження прав. Оригінал зберігся в московських архівах.
Мазепинський контрапункт: У 1689-му Іван Мазепа повернув оренди на вино, стабілізувавши бюджет Гетьманщини.
Повстання 1668-го: кров’ю написана помста
Весна 1668-го вибухає бунтом. Запорожці Івана Сірка, чернігівці, ніжинці об’єднуються проти “московського холопа”. Брюховецький кличе царські полки, але ті запізнюються. У Будищах козаки хапають гетьмана, рвуть на шматки. Його голова – трофей для Дорошенка. Повстання шириться, московські воєводи тікають. Це перша велика антимосковська хвиля, що показала: статті – не вічний вирок.
Та Москва не здається. Після Брюховецького приходить Демко Многогрішний з Глухівськими статтями 1669-го, м’якшими, але траєкторія колонізації закладена. Руїна триває, Гетьманщина стікає кров’ю між Лівим і Правим берегами.
Московські статті 1689: Мазепа повертає частку волі
Через 24 роки, у вихорі Наришкінського перевороту, Іван Мазепа їде до Москви. Обраний гетьманом 1687-го на Коломацькій раді, він бачить шанс скоригувати курс. 20 вересня 1689-го підписує нові статті з царями Іваном V і Петром I. Документ повторює Коломацькі, та додає вигідне: поновлення оренд на вино й тютюн, дозвіл на перепис козаків проти “покозачення”, лад у економіці.
- Збільшення московських військ проти татар – актуально після набігів.
- Гетьманська монополія на надання: ніхто не дає грамот без Мазепи.
- Повернення прибутків від оренд – бюджет оживає.
- Підтвердження автономії, але з лояльністю Петру.
Мазепа, дипломат від Бога, грає на московських страхах перед Софєю Олексіївною. Статті дають перепочинок: Гетьманщина культурно цвіте, будуються собори, академії. Та це тимчасово – Полтава 1709-го все зруйнує.
Спадщина угод: від Руїни до сучасних уроків
Московські статті – як ріка, що прорвала дамбу автономії. 1665-і відкрили шлюзи для воєвод і податків, 1689-і спробували загатити. Наслідки драматичні: Руїна поглиблюється, Андрусівський мир ділить Україну, але дух опору живе. Сьогодні, перечитуючи ці тексти, бачимо паралелі – обіцянки захисту за ціну свободи. Гетьмани боролися, як могли, у вихорі епохи. Історія шепоче: суверенітет – не подарунок, а щоденна битва.
Козацька дипломатія еволюціонувала від Переяслава до цих статей, накопичуючи гіркий досвід. Кожен пункт – урок про пастки союзів. Україна вистояла, попри все.
About the Author
