Антанта: що це таке і як вона переписала історію

Антанта — це військово-політичний союз Великої Британії, Франції та Російської імперії, що сформувався на початку XX століття як противага агресивним амбіціям Троїстого союзу. Назва походить від французького “entente cordiale” — сердечна згода, яка спочатку стосувалася англо-французької угоди 1904 року, а згодом розрослася до глобальної коаліції. Цей блок не просто об’єднав імперії; він став каталізатором Першої світової війни, де зіткнулися мільйони солдатів у кривавих окопах, а перемога Антанти народила новий світовий порядок.

Уявіть гігантські шестерні геополітики, що наростають обертів: колоніальні чвари в Африці й Азії, гонки озброєнь у Європі, балканські іскри, готові спалахнути. Антанта з’явилася як щит проти німецької могутності, обіцяючи взаємну підтримку в разі нападу. До 1914 року трійка основних гравців — Британія з її флотом, Франція з армією та Росія з безкраїми просторами — перетворилася на ядро коаліції з десятками країн.

Але за дипломатичними посмішками ховалися жорсткі розрахунки: Британія боялася втратити морську гегемонію, Франція мстила за поразку 1871-го, Росія прагнула протистояти Австрії на Балканах. Цей союз не мав єдиного командування спочатку, на відміну від Центральних держав, але вистояв завдяки ресурсам і волі до перемоги.

Походження назви: від дипломатичного жаргону до символу сили

Слово “антанта” увійшло в історію як синонім єдності в часи розбрату. Воно народилося з фрази “Entente cordiale”, яку вперше вжив британський посол лорд Кроу в 1844 році, описуючи англо-французькі симпатії. Ця “сердечна згода” ожила 8 квітня 1904 року, коли в Лондоні підписали угоду, що врегулювала колоніальні суперечки: Британія отримала свободу в Єгипті, Франція — в Марокко.

Цей документ здавався паперовим, але змінив континент. Франція, давно дружня з Росією через союз 1892–1894 років, потягнула за собою й британців. А 31 серпня 1907-го в Петербурзі Артур Ніколсон і Олександр Ізвольський розмежували сфери в Персії, Афганістані та Тибеті — Перська криза згасла, народилася Троїста Антанта. Тепер Європа мала два табори: гнучка дипломатія Антанти проти жорстких договорів Троїстого союзу.

Цікаво, що Британія, століттями тримаючись “блискучої ізоляції”, порушила традицію. Прем’єр Генрі Кемпбелл-Беннерман бачив у Німеччині загрозу: її флот ріс, як бур’ян, загрожуючи торгівлі. Антанта стала не просто пактом — живим організмом, що адаптувався до криз.

Ключові угоди: хронологія народження блоку

Формування Антанти нагадувало мозаїку з колоніальних компромісів і стратегічних угод. Перед вступом до основних договорів Франція та Росія уклали таємний військовий союз: у 1892-му Франція обіцяла мобілізувати 1,3 млн солдатів, якщо Росію атакує Німеччина чи союзники. Це стало фундаментом.

Ось основні етапи в таблиці для наочності:

Дані з uk.wikipedia.org. Ці угоди не були жорсткими альянсами з автоматичним втручанням, на відміну від Троїстого союзу 1882-го. Але Марокканські кризи 1905 і 1911-го загартували зв’язки: Німеччина намагалася розколоти Францію, та Антанта встояла.

Після угод послідували військові конвенції: 1912-го англо-французька про флот, 1914-го розподіл ролей у війні. Антанта еволюціонувала від “згоди” до єдиного фронту.

Склад Антанти: хто стояв за перемогою

Трійка лідерів — Британія, Франція, Росія — мала імперії на п’яти континентах, арміями в мільйони та флотами, що панували океанами. Але війна розширила коаліцію: до 1918-го понад 25 країн, від Японії до Бразилії.

Ось структурований список основних учасників з роками вступу:

• Велика Британія (1904): Морська наддержава, контролювала 1/4 світу, надіслала 8,9 млн солдатів.
• Франція (1904): Серце блоку, 8,4 млн мобілізованих, ключові битви Марна, Верден.
• Російська імперія (1907): Східний фронт, 12 млн солдатів, але революція 1917-го вивела з гри.
• Італія (1915): Перейшла від Троїстого союзу, бої в Альпах.
• США (1917): 4 млн солдатів, свіжа сила, що зламала глухий кут.
• Інші: Японія (1914, Тихий океан), Румунія (1916), Греція (1917), Бельгія, Сербія, Португалія, Бразилія.

Цей список ілюструє гнучкість: не всі мали зобов’язання, але ресурси — танки, літаки, колонії — вирішили результат. Загалом Антанта мобілізувала понад 42 млн бійців проти 25 млн Центральних держав.

Чому Антанта народилася: колоніальні бурі та озброєння

Європа на зламі століть кипіла: Німеччина Вільгельма II будувала флот, що загрожував британській торгівлі — дредноути “Nassau” і “Helgoland” змусили Лондон витрачати мільярди. Франція пам’ятала Седан 1870-го, прагнучи реваншу за Ельзас-Лотарингію. Росія чубилася з Австрією за Балкани, де Сербія палала помстою за Косово.

Колонії стали полем битви: Британія тримала Індію, Африку; Франція — Алжир, Індокитай; Німеччина жадала “місця під сонцем”. Перська криза 1907-го, Марокко — це були репетиції. Гонка озброєнь: Британія мала 29 дредноутів до 1914-го, Німеччина — 17. Антанта об’єдналася, бо окремо впасти було легко.

Балканські війни 1912–1913-го підлили масла: Антанта підтримала Сербію, Троїстий союз — Болгарію. Сараєвський постріл 28 червня 1914-го запалив фітіль.

Антанта у вогні Першої світової: від Марни до Комп’єню

Війна почалася блискавично: 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії, 3-го — Франції. Британія вступила 4 серпня після вторгнення в Бельгію. Перша битва Марни (вересень 1914) зупинила план Шліффена — французи з британцями відкинули німців на 70 км.

Східний фронт: Росія в Галицькій операції 1914-го окупувала Львів, але зазнала втрат у Танненберзі — 150 тис. полонених. Верден 1916-го став м’ясорубкою: 700 тис. загиблих за фортецю. Сомма — британці втратили 60 тис. за день 1 липня 1916-го. Американці під Першингом у 1918-му принесли тріумф: битва при Аргонні, прорив Гінденбурга.

Морські битви: Ютландія 1916-го — британський флот перехопив німецький. Танки, гази, авіація — Антанта адаптувалася. Втрати шокують: 5,7 млн загиблих союзників проти 4 млн Центральних (esu.com.ua).

Антанта та Україна: від союзницьких обіцянок до окупації

Україна, роздерта між Росією та Австрією, опинилася в епіцентрі. Антанта спочатку ігнорувала українське питання як “внутрішнє” Росії. Але з 1917-го, після Февралю, паризька місія Жана Пелісьє прибула до Києва, обіцяючи зброю за лояльність Східному фронту.

Генерал Табуї 3 січня 1918-го визнав УНР, прийнявши Винниченка. Антанта хотіла 4 корпусів “синіх мундирів” проти німців. Та Брест-Литовськ 9 лютого зруйнував мости. 1918-го — ворожість: підтримка Денікіна, “єдиної Росії”. Грудень 1918-го: 60 тис. десанту в Одесі (французи, британці, греки). Вони окупували до Збруча, але повстання Григор’єва змусили відступити в квітні 1919-го.

Паризька конференція: делегація УНР-СЗРУ просила незалежності, але Клемансо, Ллойд Джордж віддали Галичину полякам. Антанта бачила в Україні буфер проти більшовиків, але зрадила мрії про суверенітет. Ця сторінка — суміш надії та гіркоти.

Перемога Антанти: Версаль і тіні майбутнього

11 листопада 1918-го в Комп’єнському лісі Фердинанд Фош диктував капітуляцію. Антанта перемогла, але ціною 22 млн загиблих. Паризька конференція 1919–1920-го народила Версаль: Німеччина сплатила репарації 132 млрд золотих марок, втратила 13% території. Ліга Націй — перша спроба миру, але без США розвалилася.

Спадщина жива: кордони Європи, деколонізація, уроки альянсів. Сьогодні НАТО нагадує Антанту — колективна оборона проти нових викликів. Антанта не просто перемогла; вона навчила світ, що єдність перемагає амбіції. А її уроки пульсують у новинах 2026-го, де альянси знову визначають долю.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts