Слово казна-що змушує багатьох задуматися: дефіс тут на своєму місці чи варто писати окремо, як два незалежні слова? Відповідь проста й чітка — через дефіс, бо це складний неозначений займенник, де частка “казна-” зливається з “що” в єдине ціле, ніби туман, що ховає невідому річ. Уявіть, як у розмові ви махаєте рукою: “Він наговорив казна-що!” — і дефіс тримає цю невизначеність разом, не даючи їй розсипатися.
Цей вираз оживає в повсякденній мові, позначаючи щось невизначене, часто з відтінком зневажливості чи подиву — дурницю, нісенітницю, те, що важко назвати. Згідно з Українським правописом 2019 року, саме так і пишеться: казна-що. А тепер розберемося, чому не інакше, і зануримося в деталі, які роблять українську мову такою барвистою.
Уявіть собі галявину слів, де “казна-що” стоїть осторонь від “хто-небудь” чи “де-якийсь”, але з тим самим ароматом таємничості. Воно не просто слово — це емоційний акцент, що додає розмові перцю.
Значення слова “казна-що” та його граматична роль
Казна-що — це неозначений займенник у розмовній формі, що виражає повну невизначеність: невідомо що саме, якась безглузда річ чи нісенітниця. Воно відмінюється як займенник: казна-що (називний), казна-чого (родовий), казна-чому (давальний), казна-чим (орудний). У реченні воно може бути підметом, додатком чи означенням, ніби невидимий гість на вашій розмові.
Наприклад, “Діти намайстрували казна-що з тих гілок” — тут воно замінює невідомий об’єкт, додаючи колориту. Або в емоційному сплеску: “Не плети казна-що!” — де звучить докір з відтінком роздратування. Така гнучкість робить слово незамінним у живій мові, де точність не завжди на першому місці.
У словниках, як-от на slovnyk.ua, його тлумачать як “невідомо що; дурниця”. Це не формальний термін для есе, а перлина усного мовлення, що пульсує в діалогах від Києва до Карпат.
Офіційні правила правопису: чому саме дефіс?
Український правопис 2019 року у §39 чітко прописує: складні неозначені займенники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишуться через дефіс. Казна-що, казна-хто, казна-який — усі вони тримаються дефісом, бо частка “казна-” стає префіксом, що з’єднує частини в єдине слово.
Виняток виникає з прийменниками: казна з ким, казна при чому — тут окремо, бо прийменник розриває зв’язок. Без нього дефіс обов’язковий, ніби клей, що скріплює невизначеність. Це правило діє з часів правопису 1993-го без суттєвих змін, підтверджене постановою Кабміну №437 від 2019-го.
Порівняйте: “будь-що” чи “хто-небудь” — та сама логіка. Дефіс тут не примха, а інструмент, що зберігає ритм мови, роблячи її компактною й виразною.
Етимологія: звідки взялася загадкова “казна-“
Частка “казна-” ховає в собі давню таємницю української мови, ніби скарб, заритий у фольклорі. Деякі лінгвісти пов’язують її з “казати” + “зна”, ніби “сказано-знане”, але точніше — аналогія з “хтозна-” (хто зна) чи “бозна-” (бог зна). Це вигук невігластва, що еволюціонував у префікс.
Слово “казна” саме по собі тюркського коріння — “хазіна” (скарбниця), запозичене ще в давньоруські часи. У займенниках воно набуло нового сенсу: не скарб, а “щось невідоме, як у казні приховане”. У діалектах Галичини чи Полтавщини воно звучить з особливою інтонацією, додаючи шарму.
Етимологічні словники, як Горох.pp.ua, підкреслюють: це розмовний елемент, що пророс з усної творчості, роблячи мову живою, як народна пісня.
Приклади в класичній українській літературі
У творах класиків “казна-що” спалахує, ніби іскра вночі, ілюструючи живу мову народу. Ольга Тулуб у “Людоловах” пише: “Він б’є свого дядька, говорить панночкам казна-що” — тут слово передає хаос слів ледаря Криштофа, з відтінком презирства.
Іван Мирний у романі: “Та чого ж ти плетеш казна-що? Кажи діло — і часу не гай!” — емоційний докір, де займенник б’є наче батіг, підкреслюючи марну трату слів. У Шевченка чи Франка подібні форми трапляються рідше, бо вони більше фольклорні, але в прозаїків XIX-XX ст. — на кожній сторінці.
Ці приклади показують: слово не вигадка граматиків, а плоть мови, що пульсує в діалогах героїв.
“Казна-що” у сучасній мові: від соцмереж до новин
Сьогодні “казна-що” не зів’яло — воно цвіте в чатах, постах і новинах. У 2023-му на фейсбуці: “Політики верзуть казна-що про реформи” — типовий коментар під новинами. У блогах 2025-го: “Діти з конструктора зліпили казна-що, але геніальне!” — з гумором про творчість.
У медіа, як на detector.media (2020), аналогічні форми оживають у рецензіях. Навіть у піснях молодих виконавців — натяки на невизначеність кохання: “Ти шепочеш казна-що вночі”. Воно адаптувалося до швидкого ритму TikTok чи Telegram, де економія знаків на дефісі — дрібниця, але точність важлива.
Статистика Google Ngram показує стабільне вживання з 2000-х, з піком у розмовних текстах — доказ живучості слова.
Порівняння правопису з іншими неозначеними займенниками
Щоб розібратися глибше, погляньмо на таблицю — вона покаже, як “казна-що” вписується в систему. Перед таблицею зауважте: правила однакові для родинних форм, але прийменники руйнують дефіс.
| Частка | Приклад з дефісом | З прийменником (окремо) | Правило |
|---|---|---|---|
| казна- | казна-що | казна з ким | §39, п.2 |
| будь- | будь-хто | будь у кого | §39, п.2 |
| хтозна- | хтозна-який | хтозна при кому | §39, п.2 |
| -небудь | хто-небудь | — | §39, п.2 |
Джерела даних: Український правопис 2019 на pravopys.net та r2u.org.ua. Таблиця ілюструє єдність правил — дефіс скріплює, прийменник роз’єднує.
Такий огляд допомагає запам’ятати: невизначеність любить дефіс, як павутина — нитку.
Типові помилки та як їх уникнути
Найпоширеніша пастка — писати “казна що” окремо, ніби два слова. Насправді дефіс обов’язковий, бо це не частка + займенник, а злите ціле. Ще одна: “казнащо” разом — це спрощує, але ламає ритм.
- Помилка 1: “Він сказав казна що” — виправте на казна-що. Пояснення: без прийменника дефіс тримає форму.
- Помилка 2: “Казна з чим?” — правильно, бо “з” розриває. Але “казна-чим” — з дефісом в орудному.
- Помилка 3: Плутанина з “абично” — разом, бо інша частка (аби-).
Порада: запитуйте себе — чи є префікс? Якщо так і без прийменника — дефіс. Тренуйтеся на реченнях, і помилки зникнуть, як роса на сонці.
Синоніми “казна-що” та близькі вирази
Коли “казна-що” не пасує, рука тягнеться до синонімів: дурниця, маячня, нісенітниця, безглуздя — усі з тим самим присмаком зневажливості. “Верзе казна-що” можна замінити “бреше безбожно”, але емоційний заряд слабшає.
- Дурниця — нейтральніше, для дрібниць.
- Нісенітниця — сильніше, для повного абсурду.
- Маячня — з відтінком божевілля, як у фольклорі.
- Чорти-що — грубіше, діалектне.
У сучасних текстах ці синоніми переплітаються, збагачуючи палітру. Оберіть “казна-що” для неформальності — і мова заграє.
Отаке диво — маленьке слово з великою силою, що тримає дефісом неозначеність світу. Воно кличе до нових розмов, де кожне “казна-що” відкриває двері для уточнень.
About the Author
