ОУН що це: історія Організації українських націоналістів

У тісних залах віденського готелю на початку 1929 року тридцять молодих українців, сповнених вогню патріотизму, поставили крапку в епосі розпорошеності визвольних зусиль. Так народилася Організація українських націоналістів – сила, яка кинула виклик імперіям, що душили Україну. ОУН, як її скоротили, проголосила мету: Українська Соборна Самостійна Держава будь-якою ціною, через революцію, терор і безкомпромісну боротьбу. Ця підпільна мережа об’єднала галичан і наддніпрянців, студентів і вояків, перетворивши мрію на дію.

З перших днів ОУН діяла в тіні, бо Польща, Радянський Союз і Чехословаччина не терпіли українського спротиву. Атаки на чиновників, саботаж, пропаганда – все це стало зброєю проти окупантів. Розкол у 1940 на бандерівців і мельниківців не зламав дух, а лише посилив боротьбу: від проголошення незалежності у Львові 1941-го до створення УПА, яка тримала партизанську війну десятиліттяями. Сьогодні ОУН – не лише історія, а й зареєстрована громадська сила в незалежній Україні, що надихає тисячі.

Але за фасадом героїзму ховаються нюанси: тактичні помилки, внутрішні чвари, неоднозначні альянси з нацистами на старті Другої світової. Розберемося, як скромна емігрантська група стала символом незламності, заплативши кров’ю десятки тисяч членів.

Зародження ОУН: від хаосу до єдності 1929 року

Ранній ХХ століття для українців – це калейдоскоп поразок: розпад УНР, польська окупація Галичини, радянський терор на Сході. Окремі групи – УВО з її дерзкими рейдами, студентські Союз української націоналістичної молоді та Легія – діяли розрізнено. Зміна прийшла 28 січня 1929-го у Відні: Конгрес українських націоналістів зібрав 30 делегатів. Шістнадцять галичан і чотирнадцять наддніпрянців обрали провідником полковника Євгена Коновальця, вояка легіону Січових Стрільців.

Офіційно ОУН проголосили 3 лютого. Декалог українського націоналіста – десять заповідей, натхненних Дмитром Донцовим, – став Біблією: “Будеш досягати перемоги будь-якими засобами”. Інтегральний націоналізм відкидав компроміси з демократією чи соціалізмом, вимагаючи тотальної відданості нації. Організація росла підпільно: у 1930-х – 10–30 тисяч членів, мережа осередків від Львова до Харкова.

• Структура: Провід українських націоналістів (ПУН) на чолі з Коновальцем, крайові проводи в Галичині, на еміграції.
• Фінанси: Експропріації банків у Польщі, пожертви діаспори.
• Пропаганда: Газети “Розбудова нації”, листівки, що сіяли національну свідомість.

Ці кроки заклали фундамент. Перехід від терору УВО до масової мобілізації зробив ОУН силою, якої боялися Варшава й Москва. А вбивство Коновальця 23 травня 1938-го в Роттердамі агентом НКВД лише загартувало кадри.

Ідеологія ОУН: вогонь націоналізму

Не просто гасла, а жорстка доктрина: нація понад усе. Дмитро Донцов надихав “волю до влади”, де слабкість – гріх. Декалог наказував ненавидіти ворогів України, бути фанатичним борцем. Пізніше додали “44 правила життя українського націоналіста” та “12 прикмет характеру” – кодекс для еліти.

ОУН відкидала марксизм як “жидобільшовизм”, лібералізм як розхитування. Мета – тоталітарна держава з диктатором, але соборна, від Карпат до Донбасу. Жінки грали роль: Ольга Басараб, Дарія Гнатківська – розвідниці й кураторки. Символіка заворожувала: тризуб із мечем на синьому щиті, гімн “Зродились ми великої години”.

1. Принцип соборності: об’єднати всі українські землі.
2. Революційність: насильство як інструмент.
3. Дисципліна: ієрархія, клятви на вірність.

Ця ідеологія жила в серцях, перетворюючи звичайних селян на повстанців. Навіть розкол не зруйнував основу – лише тактику.

Розкол ОУН: бандерівці проти мельниківців

Грудень 1939-го: після смерті Коновальця ПУН обирає Андрія Мельника. Молоді радикали на чолі зі Степаном Бандерою, звільненим з польських тюрем, вимагають революції. 10 лютого 1940-го в Кракові Бандера створює Революційний Провід ОУН. Квітень 1941-го: II Великий Збір у Закопане обирає Бандеру провідником ОУН(р) – революційної фракції.

Мельниківці ОУН(м) лишаються лояльними ПУН: авторитарні, солідаристські, готові до тактичних союзів. Бандерівці – колегіальні, радикальні, проти компромісів. Бої між фракціями коштували сотень життів: 400 мельниківців і 200 бандерівців загинуло до червня 1941-го.

Джерела даних: uk.wikipedia.org (статті про ОУН та фракції). Цей розкол визначив долю: бандерівці очолили масовий спротив, мельниківці – еміграційний.

Боротьба під польською та радянською окупаціями

1930-і: ОУН б’є по нервах ворогів. Вбивство броніславського воєводи у 1934-м – помста за пацифікацію. Допомога Карпатській Україні 1939-го: тисячі добровольців проти угорців і чехів. Після 17 вересня 1939-го похідні групи проникають на Схід, сіють антирадянські настрої.

Терор – не хаос, а стратегія. Польща ув’язнила 80% активу, але мережа відроджувалася. Радянські репресії 1939–1941: тисячі розстріляних. ОУН відповідала повстаннями, як у Львові січня 1941-го.

ОУН у Другій світовій: надія та зрада

Німецький напад – шанс. Похідні групи ОУН(б): північна (Бандера), південна (Стецько) проникають з вермахтом. 30 червня 1941-го у Львові Ярослав Стецько проголошує державу “у союзі з Великою Німеччиною” – але без дозволу Берліна. Арешт Бандери, Івана Різника, Мельника.

Мельниківці формують Українську Національну Раду в Києві (жовтень 1941), але німці розганяють. Бандерівці переходять до підпілля: конференції 1941–1943 забороняють колаборацію, борються з гестапо. Обидві фракції втратили тисячі: 4756 мельниківців убито.

Народження УПА: партизанська ера

Вересень 1942: перша чота УПА під Дмитром Клячківським. Повноцінно – жовтень 1942 на Волині. Роман Шухевич очолив 1943-го. УПА – 25–100 тис. бійців у пік, тримала 10% України, била німців, “бандерівців” і радянських.

Тактика блискуча: мобільні загони, медмережа, розвідка. Битви з НКВС до 1950-х: Шухевич загинув 1950-го, Василь Кук – 1954-го. УПА боролася за Україну проти двох тоталітарних монстрів, заплативши 150 тис. життів.

Післявоєнні долі та еміграція

1950-і: підпілля зникає, але емігранти тримають прапор. Мельниківці в США, Канаді видають “Самостійну Україну”. Бандерівці – АБН Бандери. Загибель Бандери 1959-го КДБ не зламала дух.

ОУН у сучасній Україні

1993: реєстрація як ГО (мельниківська гілка, голова Богдан Червак). Закон 2015-го визнає ОУН-УПА борцями за незалежність. У 2014–2022+ члени в батальйонах, ЗСУ. Понад 10 тис. членів, фонди, музеї. Російська пропаганда малює “нацистів”, але факти говорять: ОУН ненавиділа і гітлерівців, і сталіністів.

Історія ОУН пульсує в жилах сучасної України – від меморіалів на Волині до добровольців на фронті. Боротьба триває, бо соборність не дається раз і назавжди. Кожен, хто тримає тризуб, продовжує ту нитку вогню.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts