Червона пляма на нозі, що раптом спалахує, ніби вогонь у сухій траві, і температура підскакує до небес. Бешиха, або рожа, як її називають у народі, вміє налякати за лічені години. Ця інфекція шкіри вражає тисячі людей щороку, змушуючи бігти до лікаря з болем і тривогою. Але головне питання, яке мучить усіх: чи можна підхопити її від сусіда чи колеги?
Бешиха ховається за простою назвою, але її суть глибша. Це гостре бактеріальне запалення верхніх шарів шкіри та лімфатичних судин, що супроводжується яскравою еритемою – червоним висипом з чіткими краями. Найчастіше локалізується на нижніх кінцівках, обличчі чи руках, перетворюючи звичайну подряпину на справжній осередок хаосу. За даними медичних досліджень, щорічна захворюваність сягає 15–20 випадків на 10 тисяч населення, з піком улітку та восени.
Збудник бешихи: стрептокок, який чатує на кожному кроці
У центрі подій – β-гемолітичний стрептокок групи А, Streptococcus pyogenes. Ці грампозитивні коки, схожі на ланцюжки намистин, живуть у носоглотці у 5–15% здорових людей як мирні носії. Але варто їм знайти “вхідні ворота” – мікротріщину чи рану, – і вони розмножуються з шаленою швидкістю, виділяючи токсини, що викликають запалення.
Стрептокок міцний: витримує сушку, зберігається в гної місяцями, гине лише від кип’ятіння чи дезінфекції. У ослаблених організмах він може асоціюватися зі стафілококами, ускладнюючи картину. Жінки хворіють частіше – у 60–65% випадків, особливо після 50 років, коли венозні проблеми та лімфостаз накопичуються роками.
Цікаво, що імунітет після бешихи не формується. Організм не запам’ятовує стрептокок назавжди, тому рецидиви трапляються у 18–30% пацієнтів протягом трьох років. Це ніби зрада від власного тіла, коли інфекція повертається з тих же місць.
Шляхи передачі: контакт, але не простий дотик
Бешиха не літає повітрям, як віруси ГРВІ. Основний шлях – контактний. Бактерії проникають через пошкоджену шкіру: садна від комах, тріщини між пальцями ніг, подряпини від інструментів чи забруднений одяг. Уявіть: ви чухаєте укус комара брудними руками – і стрептокок з носоглотки сусіда, якщо він носій, знаходить шлях усередину.
Первинна форма – екзогенна, від зовнішнього джерела. Рецидиви часто ендогенні: бактерії активізуються з власних вогнищ, як тонзиліт чи хронічний отит. Джерелом служать хворі на ангінку, скарлатину чи стрептодермію, а також носії – до 20% населення.
- Контактний шлях: через виділення з рани хворого чи носові виділення на руки.
- Небезпека від предметів: рушники, взуття, перев’язки з мікробами.
- Автореінфекція: з власної носоглотки при расчесуванні.
Після такого списку стає ясно: бешиха любить бруд і травми, але не поширюється масово в транспорті чи на роботі.
Чи заразна рожа насправді: розбираємо по поличках
Рожа малоконтагіозна – ризик передачі від людини до людини низький без пошкоджень шкіри. Антропонозна інфекція, так, але не епідемічна. Хворі на бешиху найменш заразні серед стрептококових хвороб, бо бактерії не “стрибають” з цілої шкіри.
Міф про повітряно-крапельний шлях походить від плутанини з фарингітом. Насправді, для шкірної форми це рідкість. За даними енциклопедичних джерел, як Вікіпедія та Medscape, контагіозність незначна – спорадичні випадки, без епідемій. У лікарнях ізолюють лише при бульозних формах з гнійними виділеннями.
Ви не підхопите рожу, потиснувши руку хворому, якщо ваша шкіра ціла. Але якщо є екзема чи діабетична виразка – бережіться. Це як вогонь: іскра небезпечна лише в сухій траві.
Симптоми бешихи: від першого спалаху до піку
Все починається блискавично: озноб, температура 38–40°C, біль у м’язах. Через 6–24 години на шкірі з’являється еритема – яскраво-червона пляма з “полум’яними язиками” чи валиком, гаряча, набрякла, болісна. Обличчя червоніє асиметрично, ноги – з лімфангітом, червоною смугою до паху.
- Еритематозна форма: класична, 80% випадків, триває 5–8 днів.
- Бульозна: пухирі з жовтим ексудатом, ризик абсцесу.
- Геморагічна: крововиливи, у важких пацієнтів.
Загальна інтоксикація б’є по всій системі: тахікардія, нудота, іноді менінгеальні симптоми. У дітей – сепсис, у літніх – слоновість ніг. Біль настільки гострий, що хворий ледве рухається.
Діагностика: як відрізнити від “сестри” целюліту
Лікар оглядає висип: чіткі краї, полум’я – ознака бешихи. Аналізи крові показують лейкоцитоз, ШОЕ до 50 мм/год. Посів з рани чи ПЛР підтверджують стрептокок. Диференціація критична.
| Ознака | Бешиха (рожа) | Целюліт |
|---|---|---|
| Глибина ураження | Верхній дермис + лімфа | Глибокі шари + підшкірка |
| Краї висипу | Чіткі, підняті, полум’я | Розмиті, дифузні |
| Лімфангіт | Часто (смуга) | Рідко |
| Набряк | Сильний, “апельсинова шкірка” | Помірний |
Джерела даних: Вікіпедія, Medscape. Така таблиця допомагає швидко орієнтуватися, бо целюліт глибший і підступніший.
Лікування бешихи: антибіотики як рятівна соломинка
Етіотропна терапія – пеніцилін G внутрішньом’язово, 1 млн ОД кожні 6 годин 7–10 днів. Альтернативи: амоксицилін, цефалоспорини (цефтриаксон), макроліди при алергії. У важких – стаціонар, УВЧ, антигістамінні.
Бульозні пухирі не проколюють, обробляють антисептиками. Піднімають кінцівку, призначають аскорутин проти набряку. Симптоми спадають за 3–5 днів, але курс до кінця!
Сучасні опції, як далбаванцин, тестують у клініках, але пеніцилін лишається золотим стандартом.
Рецидиви бешихи: чому вона повертається і як зупинити
До 30% пацієнтів стикаються з повтором через лімфостаз, діабет чи венозну недостатність. Хронічна форма – атрофія шкіри, слоновість. Профілактика: біцилін-5 щомісяця 6–24 місяці.
Санація вогнищ – видалення мигдалин, лікування мікозів. Фізіотерапія покращує лімфоток.
Ускладнення: від абсцесу до сепсису
Без лікування – флегмона, гангрена, нефрит, ендокардит. Летальність у дітей сягала 20% колись, нині <1% з антибіотиками. Слоновість – хронічний набряк, що калічить.
Раннє лікування рятує від 90% ускладнень.
Поради щодо профілактики бешихи
Щоденна гігієна – ваш щит. Мийте ноги милом, зволожуйте шкіру, носіть бавовняне взуття. При діабеті оглядайте стопи щодня, як скарб.
- Уникайте травм: рукавички в саду, крем від попрілостей.
- Лікуйте athlete’s foot негайно – грибок відкриває двері стрептококу.
- При рецидивах – антибіотикопрофілактика за лікарем.
- Підтримуйте імунітет: вітаміни, спорт, відмова від алкоголю.
- Високі набряки? Компресійні панчохи та фізіо.
Ці кроки зменшують ризик удвічі. Ви не безсилі перед бешихою – просто будьте пильними, ніби вартові власного тіла.
Бешиха нагадує: шкіра – бар’єр, який треба берегти. З травмами жартуйте обережно, а з лікарем – радьтеся вчасно. Життя триває, і рожа не має шансу стати головним героєм.
About the Author
