Софія Ротару, голос якої став символом цілої епохи української музики, сьогодні проводить дні в тихому, оточеному високими соснами особняку неподалік Києва. Станом на 2026 рік її постійним домом залишається елітне передмістя в районі П’ятихаток, за якихось двадцять два кілометри від столиці, де сосновий гай шепоче спогади, а тиша допомагає відновлювати сили після бурхливого сценічного життя.
Саме тут, у просторому триповерховому будинку площею понад тисячу чотириста квадратних метрів, легенда естради зустрічає кожен ранок, дивлячись крізь панорамні вікна на зелені крони дерев. Вона не виїжджає надовго, залишаючись разом з українцями в ці складні часи, і рідко з’являється на публіці, натомість обирає спокій родинного кола та догляд за садом, де троянди й гортензії розквітають так само яскраво, як і її колись хіти.
Сестра Ауріка Ротару неодноразово підтверджувала: «Я і Софія — ми в Києві», розвіюючи будь-які чутки про далекі краї. Цей вибір — не просто адреса, а справжнє віддзеркалення її душі, яка завжди тягнулася до рідної землі, навіть коли доля розкидала її по різних куточках.
Історія переїздів: від буковинського села до кримських берегів і київських передмість
Життя Софії Михайлівни Ротару почалося 7 серпня 1947 року в маленькому селі Маршинці на Буковині, де в багатодітній молдовській родині музика лунала з самого дитинства. Там, серед полів і простих хат, маленька Софія вперше відчула силу свого голосу — сліпа сестра Зінаїда навчила її співати, і вже тоді в повітрі витав той неповторний тембр, що пізніше зачарував мільйони. Чернівці стали наступним кроком: музичне училище, перші конкурси, кохання до Анатолія Євдокименка, який став не лише чоловіком, а й опорою на шляху до слави.
У 1975 році доля зробила крутий поворот — через непорозуміння з місцевою владою родина переїхала до Ялти. Кримські гори і Чорне море стали фоном для золотої ери: тут Софія Михайлівна записувала хіти, гастролювала, а згодом відкрила власний готель «Villa Sofia» просто на місці старих купалень. Ялтинський будинок був не просто житлом — це було місце, де збиралася родина, де лунав сміх онуків, а вечори наповнювалися ароматом кримських трав і морського бризу. Саме там вона відзначала ювілеї, приймала зірок і просто насолоджувалася тишею після концертів.
Але 2014 рік змінив усе. Анексія Криму змусила переглянути пріоритети: частина майна залишилася, та серце потягнулося до України. Саме тоді особняк під Києвом, придбаний ще в 2000-х, став головним притулком. Переїзд не був легким — прощання з ялтинським життям нагадувало розставання з частиною себе. Та сосновий гай у П’ятихатках, неподалік від улюбленої елітою Конча-Заспи і Козина, подарував нове дихання. Тут, серед вікових сосен, які захищають від шуму і сторонніх поглядів, Софія Ротару знайшла той спокій, якого так бракувало в бурхливі роки.
Сучасний дім: як виглядає маєток легенди і чому він такий особливий
Особняк у П’ятихатках — це не просто будинок, а справжній витвір, де кожен куточок дихає теплом і турботою. Триповерхова споруда з панорамними вікнами, яка колись починалася як дерев’яний зруб, тепер обкладена цеглою і набула елегантної, кутастої форми. Загальна площа — 1412 квадратних метрів, а ділянка розкинулася на двадцять соток, оточена високим бетонним парканом і системою відеокамер. Сосни, блакитні ялини та туї створюють природний щит, а влітку сад вибухає барвами: троянди, лілії, гортензії і кущі, які Софія Михайлівна доглядає власноруч.
На території є тенісний корт, гостьовий будиночок, затишна альтанка з мангалом і навіть басейн, де в спекотні дні відпочиває вся родина. Домашня студія дозволяє записувати нові мелодії, не покидаючи дому, а тераса з видом на Дніпро дарує моменти спокою, коли сонце сідає за обрій і фарбує небо в рожеві тони. Син Руслан, який живе разом з нею, не раз показував, як цей простір еволюціонує: високі стелі, світлі кімнати, де лунає музика, і затишок, що нагадує про буковинське коріння.
Саме тут, далеко від міської метушні, Софія Ротару зустрічає кожен день. Вона варить варення за сімейними рецептами, телефонує онукам — Соні та Анатолію, які будують своє життя за кордоном, і тихо допомагає благодійним фондам для родин військових. Цей дім став символом стійкості: коли навколо вирує війна, тут панує спокій, а сосни ніби обіймають і шепочуть: «Ти вдома».
Життя в тіні сосен: родинні зв’язки та щоденні моменти легенди
Софія Михайлівна ніколи не жила самотою — поруч завжди родина. Син Руслан, який поділяє її любов до музики і дизайну, став справжнім господарем маєтку. Брати Анатолій і Євгеній лишилися в рідному селі на Буковині, сестра Лідія — у Чернівцях, а старша — в Кишиневі. Лише Ауріка мешкає поруч, у Києві, і вони постійно на зв’язку, як одна велика, згуртована команда, яку не розкидала навіть доля.
Під час повномасштабного вторгнення 2022 року Ротару залишилася в Україні, опублікувавши щирі слова підтримки. Вона не дає великих інтерв’ю, не виходить на сцену, але її присутність відчувається: рідкісні фото в Instagram з Андріївського узвозу чи з дня народження в Маршинцях, новорічні привітання 2026 року. Це життя без пафосу — прогулянки садом, читання, розмови з близькими і тиха волонтерська допомога.
Кожен день тут наповнений маленькими радощами: аромат свіжого чаю з трояндами, звуки птахів у соснах, спогади про концерти, які колись заповнювали стадіони. І хоч публічність відійшла на другий план, голос легенди досі лунає в серцях — у піснях, що транслюють по радіо, і в історії, яку вона пише щодня в своєму тихому куточку.
Чому саме під Києвом: вибір серця в часи випробувань
Переїзд до П’ятихаток став не просто зміною адреси, а свідомим рішенням залишитися на рідній землі. Після втрати частини кримського майна в 2014-му Софія Михайлівна чітко заявила: вона — громадянка України і не приймає російського громадянства. Цей вибір відлунює в кожному кроці: від продажу московської квартири в 2025 році до відмови від довгих подорожей за кордон. Навіть чутки про Рим чи США, які виникали через випадкові збіги, швидко спростовувалися родиною.
Тут, у сосновому гаю, вона відчуває зв’язок з Буковиною — ті самі хвойні аромати, та сама простота і сила природи. Це місце дає силу чекати перемоги і мріяти про повернення на сцену, де її голос знову зазвучить для захисників і всіх, хто любить справжню музику. Дім став фортецею спокою в бурхливому світі, де кожна троянда в саду — нагадування про красу, яку варто берегти.
Цікаві факти про домівки Софії Ротару
- Помилка в паспорті: через неточність паспортистки Софія Михайлівна святкує день народження двічі — 7 і 9 серпня, і саме в ці дати рідні збираються в П’ятихатках за великим столом.
- Дизайн від сина: Руслан Євдокименко не лише живе з мамою, а й брав участь у переплануванні особняка, додавши елементи, що нагадують кримські веранди і буковинські хати.
- Сад як терапія: після гастролей співачка завжди поверталася до квітів — у Ялті це були лаванда і розмарин, а в П’ятихатках — троянди, які вона поливає особисто, кажучи, що «квіти лікують душу».
- Вид на Дніпро: з тераси маєтку відкривається панорама, яку Софія порівнює з кримським морем — та сама широта, та сама свобода.
- Збереження традицій: навіть у сучасному будинку готують молдовські страви за рецептами бабусі, а на свята лунають народні пісні, які колись співали в Маршинцях.
Ці деталі роблять дім не просто нерухомістю, а живою частиною її історії.
Хронологія домівок: як змінювалося життя разом з легендарною співачкою
| Період | Місце | Особливості |
|---|---|---|
| 1947–1975 | Маршинці та Чернівці | Дитинство в селі, перші кроки в музиці, навчання і кохання |
| 1975–2014 | Ялта (Крим) | Золота ера кар’єри, готель «Villa Sofia», родинне гніздо з видом на море |
| 2000-ті — сьогодення | П’ятихатки під Києвом | Основний маєток у сосновому гаю, символ стійкості та любові до України |
| 2025 | Москва (квартира) | Продана, остаточне прощання з минулим |
Дані зібрано з відкритих джерел, включаючи tsn.ua та офіційну біографію. Кожна сторінка — це не просто адреса, а глава в житті, повна музики, любові і вибору.
Особняк у П’ятихатках продовжує писати нову сторінку — спокійну, щиру і повну надії. Сосни шелестять, квіти цвітуть, а голос Софії Ротару, хоч і не лунає з сцен, досі звучить у серцях тих, хто пам’ятає, як вона співала про кохання, про Україну і про те, що дім — це там, де серце. І сьогодні це серце б’ється саме тут, під Києвом, серед зелені та спокою.
About the Author
