Дезертир: сутність злочину в українському праві та реаліях війни

Самовільне залишення військової частини чи місця служби з наміром уникнути обов’язків — ось що ховається за словом “дезертир”. Цей акт не просто втеча, а свідомий розрив з обов’язком, який може коштувати волі на роки. У контексті повномасштабної агресії Росії проти України дезертирство набуває особливо гострого забарвлення, адже кожна така історія впливає на фронт і суспільство загалом.

Згідно зі статтею 408 Кримінального кодексу України, дезертирство охоплює не лише фізичне покидання частини, а й нез’явлення на службу після відпустки чи відрядження. Це відрізняється від звичайного самовільного залишення частини (СЗЧ), де мета — не повне ухилення. У 2025 році Офіс Генерального прокурора зафіксував понад 56 тисяч проваджень за дезертирство з початку вторгнення, що свідчить про масштаб проблеми.

Така статистика змушує замислитися: чому сильні чоловіки, покликані захищати країну, обирають шлях, сповнений ризику та ізоляції? Відповідь криється в психологічних глибинах, історичних паралелях і сучасних реаліях бойових дій.

Історичні корені дезертирства: від античності до світових воєн

Уявіть давні поля битв, де страх перед ворогом затьмарює обов’язок. Дезертирство — не вигадка сучасності, а вічна тінь армій. У Стародавньому Єгипті зрадникам відрізали язики, греки голили половину голови й виводили на ганьбу, спартанці забороняли шлюб. Римляни продавали в рабство або страчували, як могло статися зі Спартаком, якби не повстання.

Середньовічні найманці переходили з одного табору в інший за монету, а Густав II Адольф Шведський запровадив страту цілих частин за масову втечу. У прусській армії XVIII століття Фрідріх Великий марно боровся з цим лихом — солдати тікали роями. Наполеонівська кампанія 1812 року залишила в Франції 40 тисяч російських дезертирів, які на службі у ворога шукали порятунку.

Перша світова війна стала пікем: у царській Росії 1911-го засудили 8 тисяч, 1912-го — понад 13 тисяч, а під час бойових дій — мільйони. Солдати сходили з поїздів групами, мародерствуя по селах. Друга світова в СРСР: 1,7 мільйона дезертирів, 2,5 мільйона ухилянтів. НКВС заарештувало 710 тисяч, розстріляло 150 тисяч. Ці цифри, за даними історичних архівів, ілюструють, як війна ламає психіку.

Правове визначення дезертирства в Україні: стаття 408 ККУ

У Кримінальному кодексі України дезертирство чітко окреслене як умисний злочин проти військової служби. Частина 1: самовільне залишення частини чи нез’явлення з метою ухилення — карається 2–5 роками позбавлення волі. Якщо з зброєю чи групою (ч.2) — 5–10 років. Повторне чи в особливий період (ч.3) посилює до 7–10, а в воєнний стан чи бойовій обстановці (ч.4) — 5–12 років.

Ключ — мета повного ухилення. Навіть коротка відсутність кваліфікується, якщо доведено намір не повертатися. Закон не вимагає певної тривалості: злочин закінчений з моменту втечі. Джерело: Кримінальний кодекс України (zakon.rada.gov.ua).

У 2024-му ухвалено закон №11322, що звільняє від відповідальності за перше дезертирство при добровільному поверненні до травня 2025-го. Це сигнал: держава готова дати шанс, але не всім.

Дезертирство чи СЗЧ: тонка грань, що змінює долю

Багато плутають ці поняття, але різниця критична. СЗЧ (ст. 407 ККУ чи адмінкодекс) — тимчасова відсутність без наміру кинути службу назавжди. Військовий може втекти від стресу, повернутися — і уникнути криміналу, якщо вперше.

Дезертирство ж — рішуче “прощавай”. Прокурори доводять за діями: спалення документів, продаж форми, втеча за кордон. У 2025-му СЗЧ сягнуло 255 тисяч справ, дезертирство — 56 тисяч (Офіс Генпрокурора). Перед списком ключових відмінностей ось вступ: ці нюанси визначають, чи буде справа кримінальною.

• Мета: СЗЧ — тимчасовий “перепочинок”, дезертирство — повне ухилення, часто з планом еміграції.
• Наслідки: СЗЧ — штраф чи арешт спочатку, дезертирство — в’язниця одразу.
• Докази: У СЗЧ — повернення чи пояснення, у дезертирстві — протилежне: схованки, фальшиві документи.
• Статистика 2025: СЗЧ перевищує дезертирство в 4–5 разів, але обидва ростуть.

Після такого розбору зрозуміло: грань суб’єктивна, залежить від слідства. Адвокати часто перекваліфіковують на СЗЧ, посилаючись на ПТСР чи сімейні обставини.

Психологічні причини: чому ламаються навіть герої

Втома накопичується непомітно, як сніг перед лавиною. Військовий психолог зазначає: 27% СЗЧ/дезертирств через страх смерті, 25% — армійський байт, тиск командирів. Посттравматичний стрес, моральне вигорання, брак ротацій — головні каталізатори.

У реаліях 2025-го: інтенсивні бої, втрати побратимів, родинні драми. Дослідження Texty.org.ua показують: добровольці дезертирують не менше (79%). Ви не повірите, але виснаження вражає навіть елітні підрозділи.

Фактори ризику: молодий вік, низька мотивація, алкоголізм. Психологи радять профілактику — бесіди, ротації, але війна не чекає.

Статистика 2025–2026: шокуючі цифри з фронту

2025-й побив рекорди: січень–жовтень — 161 тисяча СЗЧ, 21 тисяча дезертирств. Загалом з 2022-го — 311 тисяч справ. ОГП приховав деталі наприкінці 2025-го, аби уникнути маніпуляцій, але тенденція ясна: пік у першому півріччі.

Джерела: Офіс Генпрокурора, armyinform.com.ua. Цифри лякають, але 21 тисяча повернулася за законом про СЗЧ — надія є.

Наслідки та покарання: від втечі до барабанного суду

Дезертирство — не вихід, а пастка. Розшук, арешт, суд. У воєнний час — до 12 років. Групове чи зі зброєю — ще суворіше. Суспільний осуд, втрата поваги, ізоляція від родини.

1. Розшук: база даних, блок паспорта.
2. Затримання: за кордоном — екстрадиція?
3. Суд: пом’якшення за явку з повинною.
4. Покарання: в’язниця, але амністії бувають.

Такий шлях руйнує життя, тоді як повернення — шанс на героїзм.

Міжнародний досвід: як карають у світі

У Британії — до 2 років мирно, суворіше у війну. Росія: 3–10 років за мобілізацію. США: історично розстріли (Едвард Словік, 1945 — останній). Франція: укриття для росіян-дезертирів. Ізраїль: 3–5 років.

Україна жорсткіша через війну, але гуманніша за СРСР з його бар’єрами та штрафбатами.

Практичні кейси: реальні історії та уроки

Один боєць утік після загибелі друга, ховався пів року. Повернувся — перекваліфікували на СЗЧ, служить досі. Інший продав екіпіровку, втік за кордон — 8 років умовно. Третій: група з 5-ти, озброєні, — 10 років кожному.

Уроки: шукайте психолога, командуйте чесно. Держава тестує закони ротацій — шанс для всіх.

Дезертирство — трагедія, але повернення повертає честь. Війна триває, і кожен вибір вабить долю нації вперед.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts