Дмитро Марченко, генерал-майор запасу Збройних сил України, виріс у родині військових на Миколаївщині, де вітер з Чорного моря загартовує характер ще з дитинства. Цей чоловік з позивним “Марчелло” став символом незламності, коли на початку повномасштабної війни з Росією очолив оборону Миколаєва. З 25 лютого по 6 квітня 2022 року його стратегія розбила плани окупантів прорватися до Одеси, змусивши їх відступити з величезними втратами. А перед тим він вистояв у Донецькому аеропорту як кіборг і реформував тилову логістику армії.
Сьогодні, у 2026 році, після звільнення зі служби через проблеми зі здоров’ям, Марченко продовжує служити Україні через благодійність і відверті інтерв’ю. Його історія — це не суха хроніка, а жива сага про хлопця з Вознесенська, який двічі провалював іспити до військового вишу, але став генералом, що врятував місто від маріупольського сценарію.
Коли російські колони котилися на південь, Марченко зібрав усе — від партизанських доповідей мисливців до артилерійських розрахунків — і перетворив хаос на залізний порядок. “Мені вісім разів наказували підірвати Варварівський міст, але я знав: це стане пасткою для нас самих”, — згадував він пізніше. Така рішучість врятувала тисячі життів.
Звичайний хлопець з Миколаївщини: Дитинство та перші кроки в армії
25 лютого 1978 року в Вознесенську, де степи зливаються з горизонтом, народився Дмитро Олександрович Марченко. Батько і дід — військові, тож форма і дисципліна були в домі як повсякденність. Після школи мрія про Одеський інститут сухопутних військ зіткнулася з реальністю: два провали на іспитах. Не здався — пішов на строкову службу до інженерно-саперного полку в Бахчисараї під Кримом у 1996-му. Там, серед мін і траншей, дослужився до сержанта, навчившись, що справжній солдат не скаржиться, а діє.
Потім — повторний штурм інституту, випуск і розподіл до 79-ї окремої аеромобільної бригади в Миколаєві. Бригада, що стала десантно-штурмовою, загартувала його як командира батальйону. До 2014-го — майор, готовий до справжнього іспиту. Ці роки навчили його не лише командувати, а й слухати підлеглих, бо в армії, як у сім’ї, довіра — це щит міцніший за броню.
Марченко завжди підкреслював: успіх не в зірках на погонах, а в умінні перетворювати солдатів на братство. Саме це допомогло йому пізніше в пеклі боїв.
Вогневе хрещення: Крим, Донбас і кіборги ДАП
Анексія Криму в 2014-му стала першим ударом. 1 березня 79-та бригада вирушила до Красноперекопська. Марченко, на власному авто під виглядом таксиста, проїхав Перекопський вал і Джанкойський аеродром. Спочатку — дрібні бандформування, але на зворотному шляху — натовп російських військ. Доповідь скасувала операцію, врятувавши бригаду від пастки. “Я бачив їхні ікла, перш ніж вони клацнули”, — казав він у інтерв’ю.
Бої на Донбасі: Від Червоно-Лимана до Ізвариного
Потім — східний фронт. Марченко очолював завдання в Червоному Лимані, Сонцевому, Амвросіївці, на висоті “Браво” і в “Ізваринському котлі”. На БТРі по кордоні з РФ вивіз п’ятьох контужених, серед них жінок — ризик, що коштував би життям, але врятував побратимів. Кожен бій додавав шрамів, але й віри: українці тримають слово.
Донецький аеропорт: Легенда кіборгів
Жовтень 2014-го — Донецький аеропорт, де земля тремтіла від “Градів”. Марченко серед кіборгів тримав позиції, де кожен метр поливався кров’ю. Подарував Порошенку “Кузю” — іграшку-оберіг, символ незламності. 4 грудня — Орден Богдана Хмельницького III ступеня за героїзм. Ці 242 дні ДАП зробили з нього не просто офіцера, а міф.
- Розвідка в Криму: Самотній ризик на авто, що врятував бригаду від знищення.
- Евакуація з котла: П’ять врятованих життів попри обстріли кордону.
- ДАП: Витримав пекло, став частиною легенди “кіборгів”.
Після списку боїв Марченко перейшов до тилу, але вогонь Донбасу палав у серці, нагадуючи: перемога — у деталях.
Реформатор тилу: Від саперської лопати до НАТО-стандартів
Вересень 2015-го — призначення начальником Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ. Тут не кулі, а бюрократія — але не менш смертельна. Марченко запустив перехід на стандарти НАТО: нові зразки форми, продовольства, бронежилетів. Розробляв техумови, контролював виробництво, тендери. “Військове спорядження має стати еталоном якості”, — заявляв він.
За чотири роки ЗСУ отримали сучасне забезпечення, що врятувало тисячі в 2022-му. 3 травня 2019-го — генерал-майор. Реформи зробили його “двигуном змін”, але й привернули увагу.
Справа бронежилетів: Від героя до підозрюваного
Червень 2019-го — обшуки ДБР. Звинувачення: неякісні бронежилети “Корсар МЗс-1-4” (70% пробиті в тестах), завищені ціни на форму (10 млн грн на елемент), браковані намети. Вилучили 11 тис. жилетів, справа на 176 млн грн. 11 листопада — арешт, застава 76 млн грн (зменшена до 20 млн). Кампанія #FreeMarchenko зібрала 1,5 млн від українців, решту — родина Порошенків. Вийшов 17 грудня після 37 днів у СІЗО.
Марченко: тиск без адвокатів, фальшиві записи. ЗСУ визнали жилети якісними (липень 2019), видали армії у 2022-му — арешт закупівель зупинив постачання. Справа не закрита станом на 2025, але герой вистояв. “Нас готували до здачі з 2019-го”, — казав у інтерв’ю “Українській правді”.
| Дата | Подія | Наслідки |
|---|---|---|
| Червень 2019 | Обшуки ДБР | Вилучено 11 тис. жилетів |
| Листопад 2019 | Арешт | Застава 20 млн грн |
| 2022 | Видання жилетів армії | Підтверджено якість ЗСУ |
Дані з uk.wikipedia.org та pravda.com.ua. Таблиця показує, як переслідування обернулося на користь армії.
Оборона Миколаєва: Стіна перед “другою Бучею”
25 лютого 2022-го — повномасштабне вторгнення. Марченко очолив оборону Миколаєва. Росіяни планували захопити за три дні, як Маріуполь, але наштовхнулися на стіну. Мисливці з ОТГ доповідали про колони, артилерія переставлялася миттєво. “Якщо б увірвалися — друга Буча”, — попереджав він.
Вісім наказів підірвати Варварівський міст — відхилив, бо знав: міст потрібен нам. Партизани, цивільні, ЗСУ — єдиний кулак. До 6 квітня ворог відступив, втративши тисячі. Орден “За мужність” III ступеня 8 березня. Липень 2022-го — повернення, координація партизанів, викривання колаборантів.
- Збір розвідки від цивільних: мисливці як очі армії.
- Гнучка артилерія: вогонь туди, де ворог слабкий.
- Міста не здавати: утримання лінії для контрнаступу.
Ці кроки зробили оборону підручником для історії. Марченко увійшов до топ-25 найвпливовіших військових від NV.
Цікаві факти про генерала Марченка
Псевдонім “Марчелло” — як мафіозі з кіно, але замість пістолетів — стратегія.
Подарував Порошенку “Кузю” з ДАП — оберіг, що став символом.
Двічі провалив іспити, але став генералом — урок наполегливості.
Медаль “Ветеран служби” від Резнікова у 2021-му попри скандал.
Почесний громадянин Вознесенська з 2017-го — дім завжди чекає героя.
Факти додають колориту: Марченко не бронза, а живий воїн з гумором і болем.
Нагороди та визнання: Медалі за незламність
Орден Богдана Хмельницького III ст. (2014), “За мужність” III ст. (2022), Орден св. Пантелеймона, медаль “За оборону Миколаєва” (перший отримувач, 2023). Петиція на Героя України набрала 25 тис. підписів. Ці нагороди — не блиск, а кров’ю политі.
Звільнення 2024-го: Новий етап боротьби
8 листопада 2024-го — пост з лікарняної палати: звільнення через здоров’я. “Сидів би до кінця, але тіло сказало ні”. Створив фонд для ЗСУ. У 2025-му інтерв’ю: фронт “посипався” через брак боєприпасів, корупцію. Попереджає про ризики для Миколаєва й Херсона. “Люто ненавиджу злодіїв у погонах”, — емоційно.
Сьогодні, у 2026-му, Марченко — запасник, благодійник, голос правди. Його шлях нагадує: герої не йдуть на пенсію, вони еволюціонують. А Україна чекає нових битв, де такі, як він, ведуть до перемоги.
Найголовніше: Марченко вчив: “Без тилу фронт падає”. Його реформи й оборона — фундамент нашої стійкості.
About the Author
