Степи Наддніпрянщини, де вітер шепотів легенди про шаблі та булави, стали колискою унікального утворення — Гетьманщини. Тут, у серці Європи, козаки підняли повстання, що перевернуло картину світу. Богдан Хмельницький у 1648 році обрав шлях, який вивів Військо Запорозьке з-під ярма Речі Посполитої до статусу автономної сили. Чигирин, перша столиця, дихав свободою, а полки марширували під хоругвами з гербами левів та тризубів. Ця держава проіснувала понад століття, балансуючи між Москвою, Варшавою та Стамбулом, і залишила по собі не лише бої, а й культурні перлини.
Витоки Гетьманщини: від повстання до Зборівського миру
Повстання 1648 року вибухнуло як степова пожежа. Хмельницький, обраний гетьманом на Січі, об’єднав козаків, селян і духовенство проти польських утисків. Жовтоводська битва розтрощила коронне військо, а Корсунська — шляхту Потоцьких. За нею пішов Зборівський договір 1649-го: Річ Посполита визнала 40 тисяч реєстрових козаків, 16 полків і автономію земель від Чигирина до Чернігова. Територія сягала понад 200 тисяч квадратних кілометрів — від Брацлавщини до Смоленщини.
Та перемоги були крихкими. Білоцерківський договір 1651-го послабив позиції, а смерть Хмельницького 1657-го започаткувала Руїну — громадянську війну з десятками претендентів на булаву. Лівобережжя трималося за Москву, Правобережжя коливалося між Польщею й Туреччиною. Андрусівське перемир’я 1667-го закріпило поділ по Дніпру, лишивши Запорозьку Січ нейтральною.
Цей хаос загартував Гетьманщину. Полковий устрій — основа адміністрації — еволюціонував від 16 полків 1649-го до стабільних 10 на Лівобережжі: Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Стародубський, Переяславський, Полтавський, Миргородський, Гадяцький, Лубенський, Київський. Кожен полк — це сотні, курені, тисячі душ під командуванням полковника, обраного радою.
Політичний устрій: гетьман, старшина і рада
Гетьман — верховний правитель, суддя й воєначальник — обирався Генеральною радою з усього Війська Запорозького. Булава, бунчук, печатка й корогва символізували владу. Поруч — генеральна старшина: генеральний обозний, суддя, писар, підскарбій. Вони керували з Батурина чи Глухова, видаючи універсали — укази з печаткою.
Судова система спиралася на Литовські статути й козацьке звичаєве право. Генеральний суд у столиці, полкові — в полках, сотенних — локально. Карали за злочини суворим Литовським статутом, але козаки мали вольності: не чіпали шляхту без суду, селяни уникли панщини після революції.
Міжнародна дипломатія була хитрою грою. Переяславські статті 1654-го обіцяли протекторат Москви за збереження прав. Гадяцька угода Виговського 1658-го мріяла про Велике князівство Руське в Речі Посполитій. Бучацький мир 1672-го віддав Правобережжя туркам. Гетьмани вели послів до Стамбула, Варшави, навіть Відня.
Знамениті гетьмани: від Хмельницького до Розумовського
Кожен гетьман — це епоха. Хмельницький створив державу, Виговський переміг під Конотопом 1659-го. Мазепа, правлячи 22 роки, збудував академію, церкву, але зрадив Петра під Полтавою 1709-го. Скоропадський і Апостол боролися за автономію, Розумовський — останній — бачив ліквідацію 1764-го.
Ось ключові постаті Лівобережної Гетьманщини в таблиці для ясності:
| Гетьман | Роки правління | Ключові події |
|---|---|---|
| Богдан Хмельницький | 1648–1657 | Заснування держави, Переяславська угода |
| Іван Виговський | 1657–1659 | Конотопська битва, Гадяцька угода |
| Іван Самойлович | 1672–1687 | Боротьба з турками, реформи |
| Іван Мазепа | 1687–1709 | Меценатство, Полтавська битва |
| Іван Скоропадський | 1708–1722 | Рішительні пункти 1710-го |
| Данило Апостол | 1727–1734 | Коломацькі статті |
| Кирило Розумовський | 1750–1764 | Ліквідація гетьманства |
Дані з uk.wikipedia.org. Ця еліта формувала політику, часто жертвуючи всім заради волі.
Економіка: аграрні лани, ґуральні та селітряні заводи
Аграрна основа трималася на вільних селянах — 80-90% мали землю після експропріації шляхти. Хліборобство, скотарство, хутори давали надлишки. Старшина накопичувала маєтки: за Генеральним слідством 1729-1730 — понад 35% земель у приватних руках.
Промисловість цвіла в ґуральнях — понад 10 тисяч на кінець XVIII століття, з прибутком удвічі більшим за хліб. Селітроварні в басейнах Псла й Ворскли годували артилерію Москви. Ремісники — 26% у містах 1666-го, 4 тисячі в Києві. Торгівля через 8680 ярмарків: худоба, віск, тютюн до Європи.
Гетьманщина уникла кріпацтва, дозволивши селянам спадщину й оренду — унікально для Європи.
Культура, освіта й релігія: бароко над Дніпром
Православ’я стало щитом ідентичності. Київська митрополія, хоч і під московським тиском з 1686-го, лишилася осередком. Мазепа фінансував собори в бароко — пишні куполи СофіЇ Київської сяяли золотом.
Освіта сяяла Києво-Могилянською колегією, перетвореною на академію 1701-го. Тут вчили Феофана Прокоповича, Григорія Сковороду. Народні школи — 866 у семи полках XVIII століття. Друкарні в Чернігові й Києві множили літописи, поеми.
Культура пульсувала: козацькі думи, інтермедії, ікони з тризубами. Меценати як Мазепа будували монастирі — фортеці духу. Ви не уявите, як гетьманські універсали ставали поезією волі.
Цікаві факти про Гетьманщину
- Конституція Пилипа Орлика 1710-го — перша в Європі з принципами розподілу влади.
- Хмельницький карбував монети в Чигирині 1649-го — шедеври нумізматики.
- Населення зросло до 2 мільйонів 1764-го, з 26% українців у межах сучасної держави.
- Мазепа збудував 38 церков, вклавши статки в бароко.
- Полтавський полк мав герб з биком — символ сили степу.
Ці перлини роблять Гетьманщину живою легендою.
Руїна, боротьба за автономію та занепад
Руїна 1657-1687 — кровопролиття з Брюховецьким, Дорошенком, Многогрішним. Самойлович стабілізував Лівобережжя, але Коломацький переворот 1687-го виніс Мазепу. Союз зі Швецією коштував Батурина 1708-го — Меншиков спалив столицю.
Рішительні пункти Скоропадського 1710-го повернули права, Апостол уклав Коломацькі статті. Та Петербург душив: Малоросійська колегія 1722-го, цензура. Розумовський, брат фаворитки Єлизавети, бачив указ Катерини 1764-го — гетьманство скасовано, полки в губернії.
Автономія трималася 116 років, формуючи українську еліту й традиції. Сьогодні музеї в Батурині й Глухові оживають той дух, нагадуючи: козацька воля пульсує в серці нації.
Спадщина Гетьманщини — в барокових соборах, літописах, гені козаків, що надихають сучасних захисників. Степи шепочуть: держава народилася з вогню, і вогонь той не згас.
About the Author
