Іван Петрович Котляревський – той самий геній, хто написав “Енеїду”, перетворивши античний епос Вергілія на вибухову суміш козацького гумору, народних звичаїв і гострої сатири. Ця поема, опублікована вперше у 1798 році частково, а повністю – аж у 1842-му, стала першим друкованим твором нової української літератури, написаним живою народною мовою. Котляревський не просто переказав пригоди Енея – він одягнув троянських героїв у шаровари, напоїв горілкою з оселедцем і відправив у хаотичні мандри, де боги сваряться, як базарні баби, а воїни пиячать на поминках.
Уявіть собі: кінець XVIII століття, Полтава, молодий прапорщик Котляревський ховає рукопис від цензури, бо його твір кишить лайкою, хабарництвом і критикою панів. Перше видання виходить без його згоди – поміщик Максим Парпура друкує три частини у Петербурзі, і “Енеїда” миттю розлітається по імперії. Це був вибух – перша книга українською, що оживила мову простолюду й заклала фундамент для Шевченка, Франка та всієї нашої літератури.
Чому саме Котляревський? Бо він бачив козацьку Січ, служив у армії, знав панщину зблизька. Його “Енеїда” – не суха пародія, а жива картина українського побуту: від вареників з вишнями до пекельних мук хабарників. А тепер розберемося, як цей полтавчанин створив твір, що й досі смішить і навчає.
Життя Івана Котляревського: шлях від семінариста до батька української літератури
Полтава, 9 вересня 1769 року. У скромній родині канцеляриста Петра Котляревського народжується Іван – хлопець із козацькою кров’ю в жилах. Батько, шляхтич гербу Огоньчик, мріє про священника-синка, тож Іван іде до Полтавської духовної семінарії. Вісім років латині, риторики, поетики – але після смерті батька в 1787-му юнак кидає навчання. Замість ряси обирає шаровари: працює канцеляристом, домашнім учителем у поміщиків коло Золотоноші.
Життя вихором: 1796-го – армія, Сіверський карабінерний полк. Котляревський мандрує Європою, воює з турками під Ізмаїлом 1806-го, отримує орден Анни III ступеня за дипломатію з буджаками. У перервах між боями народжується “Енеїда” – спершу для дружньої компанії, як жартівлива поема. Після відставки 1808-го оселяється в Полтаві: директорує театром, викуповує актора Щепкіна з кріпацтва, дружить із декабристами. Ніколи не одружується, живе з економкою Мотроною, будує садибу-музей. Помирає 10 листопада 1838-го, заповідаючи рукописи “Енеїди” другові Волохіну.
Його доля – як козацька балада: від бідності до слави, з гумором проти цензури. Котляревський не просто писав – він колекціонував фольклор, збирав пісні, малював етнографічні картини. Без його армійських мандрів і театральних пристрастей “Енеїда” лишилася б чернеткою.
Історія створення: як народився бурлескний епос
Робота над поемою тягнеться з 1794-го, коли 25-річний Котляревський служить у Кременчуці. Натхнення – Вергілієва “Енеїда”, але не героїка, а нагода для травестії: античні боги в українському антуражі. Перші три частини пишеться за місяць, для розваги офіцерів. Рукопис ходить по руках, копіюється – аж Парпура друкує 1798-го в Петербурзі без дозволу. 1200 примірників розлітаються блискавично, цензура лютує через “грубіянство”.
Котляревський дописує ще три частини до 1825-го, але цензура блокує. Повне видання – 1842-го в Харкові, уже посмертне, за редакцією Максимовича. Чому так довго? Бо твір кишить сатирою на паниччине пияцтво, хабарі чиновників – дзеркало імперії. Котляревський ховав оригінал, боячись репресій, але народна слава поеми ширилася списками.
Цікаво, що перед смертю автор продав рукопись Волохіну за 600 рублів – скромно, як козак. Видання 1842-го з ілюстраціями Базилевича стало класикою, тиражі сягали тисяч (uk.wikipedia.org).
Структура та сюжет: шість пісень козацьких поневірянь
На відміну від 12 книг Вергілія, Котляревський стискає до шести, чотиристопним ямбом – ритм як у пісні. Сюжет тримається канви: Троя палає, Еней із ватагою тікає до Італії. Але тут троянці – запорожці: “Еней був парубок моторний, І хлопець хоч куди козак”. Буря від Еола, гулянки в Карфагені з Дідоною, що палить себе від любові, похід у пекло до Сівілли, війна з Турном.
Кожна пісня – етнографічний перлина: перша – буря й бенкети, друга – поминки з варениками, третя – пекло з муками панів-кріпосників, четверта – Цирцеїні чари, п’ята й шоста – битви, де боги хабарники. Переходи плавні, як ріка: від комічного до героїчного, з піснями й приказками.
| Аспект | Вергілієва “Енеїда” | Котляревського “Енеїда” |
|---|---|---|
| Жанр | Епічна поема | Бурлескно-травестійна |
| Герої | Боги й герої-ідеали | Козаки, пани, хабарники |
| Мова | Латинська, піднесена | Народна українська з лайкою |
| Теми | Доля Риму | Критика панщини, патріотизм |
Таблиця базується на порівняннях з класичними виданнями (nbuv.gov.ua). Котляревський не копіює – він переосмислює, роблячи епос близьким селянській хаті.
Персонажі: від Енея-моторного до богів-алкашів
Еней – не римський герой, а “завзятіший од всіх бурлак”: пиячить, але вірний обов’язку. Троянці – козацька ватага, Низ та Евріал гинуть за “общеє добро”. Боги – карикатури: Зевс жере оселедець із сивухою, Юнона – “суча дочка”, Венера – шльондра. Дідона – трагічна красуня, що самоспалюється, Турн – гордий рубака.
- Еней: Мужній лідер із слабкостями – п’є, але веде народ до “Італії” (України?).
- Дідона: Працьовита королева, жертва пристрасті – символ сильної жінки.
- Сівілла: Горбата провидиця за хабар – сатира на бюрократів.
- Турн: Суперник, “товстий, кучерявий” – пародія на поміщицьку пиху.
Ці образи оживають фольклором: приказки, пісні, звичаї. Котляревський малює портрети з натури – бачив таких на Січі й у Полтаві.
Культурне значення: енциклопедія українського духу
“Енеїда” – не просто сміх, а енциклопедія: 400+ слів народної мови, описи страв (борщ, вареники), обрядів (весілля, похорони), вірувань (пекло з котлами смоли). Вона воскресила українську літературу після бароко, протистоячи русифікації. Шевченко писав епітафію Котляревському, Гоголь черпав гумор.
У 2025-му, 256-річчя автора, поема актуальна: сатира на хабарі резонує з реаліями, патріотизм Енея – з нашою боротьбою. Тиражі перевидань сягають мільйонів, переклади на 20 мов (uk.wikipedia.org).
Сучасні адаптації: від театру до мемів
Поема живе: опери Лисенка, мультфільми Дахно 1991-го. У 2023-му Рівненський театр ставить “Енеїду” про сучасну Україну, 2025-го – Молодий театр у Києві з фізичним театром і роком. Фільми, мюзикли, комікси – Котляревський у трендах TikTok з цитатами про “моторних парубків”.
Ви не повірите, але в 2026-му плануються VR-адаптації поневірянь Енея – козак у метавсесвіті!
Цікаві факти про “Енеїду” та її автора
- Рукопис “Енеїди” копіювали понад 100 разів до першого друку – народний бестселер!
- Наполеон тримав примірник у бібліотеці Ватерлоо.
- Котляревський писав у окопах під Туреччиною – козак у бою з Вергілієм.
- Перше видання цензура конфісковувала, але селяни переписували від руки.
- У поемі 12 страв поминок – повний меню козацького бенкету.
- Сьогодні “Енеїда” у шкільній програмі 70+ країн з українською діаспорою.
Ці перлини роблять твір вічним – від Полтави до світу.
Котляревського “Енеїда” пульсує життям: сміх над вадами, гордість за народ. Читайте – і відчуєте, як моторний парубок веде нас уперед.
About the Author
