Хто платить зарплату священникам в Україні: реалії 2026 року

У маленьких українських селах, де церква стоїть як серце громади, священник часто стає не просто пастирем душ, а й опорою для всієї парафії. Його “зарплата” – це не сухий банківський переказ від держави, а жива течія пожертв від людей, які вірять і дякують. Переважно платять парафіяни: через недільні мірні, свічки та тихі подаяння в церковну кружку. Держава тут ні при чому – конституційне розділення церкви й держави робить фінансування справою вірян. А в містах цей потік оживає ще й від обрядів, як хрестини чи панахиди, додаючи священникам від 5 до 20 тисяч гривень щомісяця.

Ця система, подібна до ріки, що живиться численними струмками, еволюціонувала роками, особливо після створення ПЦУ в 2019-му. Сьогодні, у 2026-му, з урахуванням війни та переходів громад, доходи коливаються ширше: від скромних 3 тисяч у глухих куточках Полісся до солідних 25 тисяч у столичних соборах. Але за цими цифрами ховається не лише гаманець, а й глибока довіра між пастирем і отарою.

Розберемося детальніше, звідки береться цей хліб насущний, бо правда про церковні фінанси часто губиться в міфах про “золоті куполи” чи державні субсидії.

Парафіяни як основний спонсор: пожертви, що годують душу і тіло

Уявіть типовий недільний ранок у храмі: дзвони гудуть, як серцебиття села, а люди, проходячи повз свічковий ящик, хрестять долонею й кладуть копійку-двійку. Ці дрібниці – хребет фінансування. За оцінками експертів, 70-80% доходів священника йде саме від парафіян. У селі з 200 душами це може бути 5-7 тисяч гривень на місяць, а в міському приході – удвічі більше.

Мірні – окрема симфонія. Хрестини коштують 500-2000 гривень, вінчання – 1000-5000, панахида – 300-1000. У 2026-му, з інфляцією, ціни підросли, але священники не “тарифують” жорстко: у бідній родині беруть символічно, у заможній – щедріше. Отець з Волині в інтерв’ю зізнавався: “Буває, за місяць 10 обрядів – це 15 тисяч, плюс недільні мірні. Але якщо парафія маленька, то й годувати сім’ю доводиться з власного городу”.

• Щоденні пожертви: кружка біля ікон – 20-50% бюджету храму, розподіляється на священика.
• Великі дати: Різдво, Пасха – пожертви множаться, як сніг у заметіль.
• Гуманітарка: під час війни парафіяни частіше діляться продуктами, що полегшує побут.

Після таких внесків храм не голодує, а священник може сплатити комуналку. Але якщо парафія слабка, єпархія підкине – про це далі.

Єпархії: мережа підтримки для тих, хто на передовій духовного фронту

Кожна парафія платить єпархії “десятину” – традиційно 10% від доходів. Здається парадоксально, але священники самі формують цей фонд, який повертається допомогою нужденним. У ПЦУ, за словами митрополита Епіфанія, централізованої зарплати немає: священнослужителі вільні від обов’язкових внесків, а єпархії збирають добровільний фонд для бідних колег.

У 2026-му це актуально як ніколи: війна розкидала громади, тисячі храмів УПЦ МП перейшли до ПЦУ (1378 за 2022-2025, за даними Держетнополітики). Єпархії Волині чи Київщини допомагають таким переходам не лише молитвою, а й фінансами на ремонт. Приклад: луцький митрополит Михаїл згадував, що священники отримують 2-3 тисячі базово, але єпархія доплачує.

1. Збір “десятини” – раз на місяць або квартал.
2. Розподіл: 40% на центр, 60% на локальну допомогу.
3. Спеціальні фонди: для пенсіонерів чи багатодітних священиків.

Така система тримає єдність, ніби коріння дуба, що тримає крону в бурю.

Держава на відстані: пільги, але не зарплати

Міф про державні “зарплати священникам” живе роками, але реальність проста: Україна – секулярна держава. Жодної гривні з бюджету на оклади не йде. Натомість релігійні організації мають пільги: звільнення від ПДВ на свічки, комуналку за пільговим тарифом, гранти на соціальні проєкти (наприклад, від Мінкульту на капели у 2025-му).

Під час війни церкви отримують гуманітарку через ДСНС чи волонтерів, але це не зарплата. Капелани ЗСУ – окрема історія: вони на контракті, з арміянською платнею 20-30 тисяч плюс церковна підтримка. У 2026-му закон про захист від “московського впливу” посилив контроль, але фінансування лишилося парафіяльним.

Ви не повірите, але деякі храми заробляють на оренді приміщень чи благодійних базарах – легально, без податків на релігійну діяльність.

Порівняння конфесій: від ПЦУ до УГКЦ – різні ноти однієї мелодії

Православні церкви – ПЦУ та залишки УПЦ МП – тримаються на парафіяльних пожертвах. У ПЦУ акцент на солідарності: немає фіксованої платні, але фонд допомоги росте. УПЦ МП, попри скандали, має централізовані єпархії з доплатами – у Вінниці чи Дніпрі священники отримують 10-15 тисяч.

УГКЦ вирізняється структурою: єпархії гарантують мінімум 8 тисяч гривень, плюс мірні. На Західній Україні, де греко-католики сильні, священник з великою парафією живе на 15-20 тисяч. Римо-католики та протестанти подібні, але менші.

Дані з mojazarplata.com.ua та risu.ua. Різниця – у традиціях: греко-католики організованіші, православні гнучкіші.

Додаткові заробітки: коли священник стає бджолярем чи онлайн-проповідником

Багато пастирів не покладаються лише на мірні. Отці з пасіками, як Степан Катькало з ПЦУ, продають мед – до 5 тисяч додатково. Інші вирощують овочі, шиють ризи чи ведуть YouTube-канали з проповідями. У 2026-му тренд – краудфандинг на ремонт храмів, де священник отримує %.

У містах – викладання в семінаріях чи капеланство. Гумор у тому: священник з фермою в Черкащині жартує, “Бог дав землю – я сію, а парафіяни – пожертви”. Це додає стійкості в кризу.

Податки, пенсії та майбутнє: як священник планує старість

Релігійні організації не платять податки на пожертви чи обряди, але якщо є офіційна зарплата – ПДФО 18% + військовий збір. Більшість уникає, оформлюючи як “винагороду”. Пенсії – виклик: священники самі сплачують ЄСВ (22% від “мінімалки”), виходячи на 4-5 тисяч у 65 років.

ПЦУ мріє про пенсійний фонд, оголошений Епіфанієм, але у 2026-му його ще формує. УГКЦ попереду: єпархії доплачують. Порада парафіянам: підтримуйте не лише кружкою, а й продуктами – це реальна допомога. У тренді – цифрові пожертви через Приват чи Monobank, що спрощує все.

Система еволюціонує: війна навчила солідарності, а цифрова ера – прозорості. Священники не багатії, але їхня “зарплата” – плід віри, що тримає Україну духовно міцною.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts