У серці Київської Русі, де дзвони церков змішувалися з шелестом пергаменту, народилася одна з найцінніших перлин слов’янської культури – Остромирове Євангеліє. Ця рукописна книга, датована серединою XI століття, не просто збірка біблійних текстів, а справжній місток між минулим і сучасністю, що зберігає відлуння голосів тих, хто вклав у неї душу. Коли ми говоримо про створення цього шедевра, одразу постають імена людей, чия праця перетворила звичайні аркуші на безсмертний пам’ятник. Але хто саме стояв за цим процесом, і як їхні зусилля вплинули на історію? Давайте розберемося, крок за кроком, занурюючись у деталі, що роблять цю історію живою і близькою.
Сама ідея створення Остромирового Євангелія виникла в епоху, коли християнство тільки-но закріплювалося на руських землях, а писемність ставала інструментом влади і віри. Це був час князя Ярослава Мудрого, коли Київська Русь переживала культурний розквіт, а монастирі перетворювалися на центри знань. Рукопис не з’явився з нізвідки – він був замовлений, переписаний і оздоблений руками майстрів, чиї імена збереглися в колофоні, тому короткому послесловії, яке часто стає ключем до таємниць стародавніх книг. Саме тут ми знаходимо перші натяки на творців, і ці деталі роблять оповідь по-справжньому захопливою, ніби ми перегортаємо сторінки історії власноруч.
Історичний Контекст: Епоха, Що Народила Остромирове Євангеліє
Київська Русь XI століття нагадувала киплячий казан, де змішувалися традиції Візантії, скандинавські впливи та місцеві звичаї, створюючи унікальну культурну мозаїку. Після хрещення Русі князем Володимиром у 988 році, церква потребувала текстів для богослужінь, і саме тоді почався бум рукописного книгодрукування. Остромирове Євангеліє, датоване 1056-1057 роками, стало одним із перших датованих пам’яток, що дійшли до нас, перевершуючи за віком багато інших реліквій. Воно було створене в період, коли Новгород, як важливий центр Русі, тісно пов’язувався з Києвом, а посадники – місцеві правителі – часто замовляли розкішні манускрипти, щоб підкреслити свій статус і побожність.
Ця книга – не просто Євангеліє, а апракос, тобто збірка читань для церковного року, починаючи від Пасхи. Її створення припало на правління князя Ізяслава Ярославича, сина Ярослава Мудрого, і саме в цей час Русь переживала підйом писемності. За даними історичних джерел, таких як uk.wikipedia.org, рукопис складається з 294 аркушів пергаменту, прикрашених ініціалами в зелених, червоних і блакитних тонах, обведених золотом. Це свідчить про високий рівень майстерності, адже пергамент готували з шкур тварин, а фарби – з натуральних мінералів, що робило процес трудомістким і дорогим. Уявіть, як у напівтемряві монастирської келії майстри витрачали місяці на те, щоб кожна літера стояла рівно, ніби вартові вічності.
Але контекст ширший: це був час, коли слов’янська абетка, створена Кирилом і Мефодієм, адаптувалася до руських реалій, формуючи давньоруську мову. Остромирове Євангеліє стало свідченням цього еволюційного стрибка, зберігаючи архаїчні форми слів, які сьогодні лінгвісти вивчають як скарб. Без цього історичного тла неможливо зрозуміти, чому саме ці люди взялися за справу – вони були частиною великого культурного руху, що з’єднував Русь зі світом.
Головні Фігури: Хто Саме Працював Над Рукописом
Центральною постаттю в створенні Остромирового Євангелія був диякон Григорій, чиє ім’я згадується в колофоні як переписувач. Цей майстер, ймовірно, походив з Києва, де монастирі славилися своїми скрипторіями – майстернями для копіювання книг. Григорій розпочав роботу 21 жовтня 1056 року і завершив її 12 травня 1057 року, витративши на це сім місяців напруженої праці. Його стиль письма – устав, великий і урочистий, з прямими літерами, що нагадують колони давнього храму. Кожна сторінка, написана чорнилом на пергаменті, свідчить про його майстерність: букви рівномірні, рядки акуратні, а помилки – мінімальні, що в ті часи було рідкістю, адже виправлення вимагали зішкрібання тексту ножем.
Замовником виступав Остромир, посадник Новгорода, хрещене ім’я якого було Йосип. Він був близьким родичем князя Ізяслава і, за деякими джерелами, походив з київського боярського роду. Остромир не просто фінансував проект – він, ймовірно, визначав зміст і оформлення, роблячи книгу подарунком для Софійського собору в Новгороді. Цікаво, що в колофоні згадується “раб Божий Йосип”, що підкреслює його скромність перед Богом, попри високий статус. Але чи були інші? Деякі дослідники припускають участь помічників, адже оздоблення ініціалів і мініатюр вимагало рук ілюмінаторів – художників, які розфарбовували текст кіновар’ю і золотом. Хоча імена цих майстрів не збереглися, їхня робота робить книгу справжнім витвором мистецтва, де кожен ініціал – унікальний, ніби квітка в саду, що розпускається в різних кольорах.
Є нюанси щодо місця створення: більшість джерел, включаючи risu.ua, вказують на Київ як ймовірне місце роботи Григорія, адже він міг бути киянином, а Остромир – замовником з Новгорода. Інші версії, як на gazeta.ua, стверджують про Новгород. Ця суперечність додає інтриги – можливо, рукопис переписували в Києві, а завершували в Новгороді? Консенсус серед істориків схиляється до новгородського походження, але київський вплив незаперечний, адже стиль письма близький до візантійських зразків, поширених у Києві.
Процес Створення: Від Пергаменту До Золотих Ініціалів
Створення Остромирового Євангелія було справжнім марафоном, що починався з підготовки матеріалів. Пергамент – це оброблена шкіра телят чи овець, яку розтягували, шліфували і різали на аркуші. У книзі є навіть сторінки з дірками чи зашитими розрізами, що свідчить про неідеальну якість матеріалу, але майстри не зупинялися – вони писали навколо дефектів, ніби долаючи перешкоди життя. Григорій, як переписувач, працював за зразком – ймовірно, візантійським Євангелієм, адаптуючи текст до слов’янської мови. Він використовував гусяче перо і чорнило з сажі та дубових галів, наносячи літери рядок за рядком, з паузами для молитви чи відпочинку.
Оздоблення – це окрема глава. Ініціали, розфарбовані зеленим, червоним, блакитним і білим, обведені чистим золотом, робили книгу розкішною. Художники, можливо, анонімні помічники Григорія, створювали унікальні малюнки для кожного розділу, комбінуючи кольори в неповторні візерунки. Процес займав тижні: спочатку наносили контур, потім фарби, а золото накладали тонким шаром. У колофоні Григорій згадує, що працював “з радістю”, що додає емоційного відтінку – уявіть, як у холодній келії він відчував натхнення, знаючи, що створює щось вічне.
Книга складається з читань від Івана, Матвія, Марка та Луки, з трьома мініатюрами євангелістів. Це не просто текст – це богослужбовий інструмент, призначений для читання на свята. Завершення роботи збіглося з травнем 1057 року, і Остромир, ймовірно, подарував її собору, де вона служила віками, перш ніж потрапити до рук колекціонерів.
Значення Та Спадщина: Чому Це Важливо Сьогодні
Остромирове Євангеліє – не просто стара книга, а ключ до розуміння давньоруської мови, де збереглися архаїзми, що допомагають лінгвістам реконструювати минуле. Воно вплинуло на розвиток слов’янської писемності, ставши зразком для пізніших рукописів, як Ізборник Святослава. Сьогодні, зберігаючись у Російській національній бібліотеці, воно приваблює дослідників з усього світу, нагадуючи про єдність слов’янських культур. Його цифрові копії доступні онлайн, дозволяючи кожному доторкнутися до історії, ніби перегортаючи сторінки часу.
У культурному плані це символ єднання віри і мистецтва, де праця Григорія та Остромира перевершила століття. Воно надихає сучасних митців на створення ілюмінованих книг, а істориків – на дебати про руську ідентичність. Без нього наша уява про Київську Русь була б біднішою, адже ця книга – як маяк, що освітлює шлях через темряву віків.
Цікаві Факти
- 📜 Остромирове Євангеліє – найстаріша датована рукописна книга Київської Русі, перевершуючи за віком навіть Новгородський кодекс 2000 року.
- 🖌 Кожен ініціал у книзі унікальний, з комбінаціями кольорів, що нагадують візантійські мозаїки, але з руським колоритом – зелень символізує надію, а золото – божественне світло.
- 📅 Робота тривала рівно сім місяців, від 21 жовтня 1056 до 12 травня 1057, і Григорій згадує в колофоні “велику радість” від завершення, ніби поділяючись емоціями через століття.
- 🔍 У пергаменті є природні дефекти, як дірки, навколо яких текст обходить, демонструючи винахідливість майстрів – це робить книгу ще більш людською і близькою.
- 🌍 Хоча створене для Новгорода, воно вплинуло на українську культуру, адже Київ був центром писемності, і деякі дослідники вважають його “українською” реліквією через походження творців.
Ці факти не просто цікавинки – вони додають глибини розумінню, показуючи, як повсякденна праця перетворювалася на шедевр. А якщо ви замислюєтесь над вивченням історії, почніть з таких реліквій: вони оживають у руках допитливих.
Порівняння З Іншими Рукописами: Таблиця Ключових Відмінностей
Щоб краще зрозуміти унікальність Остромирового Євангелія, порівняймо його з іншими пам’ятками Київської Русі. Ось таблиця з основними характеристиками.
| Рукопис | Дата | Творець/Замовник | Особливості |
|---|---|---|---|
| Остромирове Євангеліє | 1056-1057 | Диякон Григорій / Остромир | 294 аркуші, золоті ініціали, апракос |
| Ізборник Святослава | 1073 | Анонімні переписувачі / Князь Святослав | Збірка повчань, менш оздоблена, фокус на моралі |
| Новгородський кодекс | Близько 1010 | Невідомо | Найстаріший, але недатований, простіший стиль |
Ця таблиця ілюструє, як Остромирове Євангеліє вирізняється розкішшю і точністю датування. Дані взяті з авторитетних джерел, таких як uk.wikipedia.org. Воно не тільки старше за багатьох, але й багатше на деталі, що робить його еталоном для вивчення.
Зрештою, історія створення Остромирового Євангелія – це розповідь про людей, чия пристрасть перевершила час. Від диякона Григорія, що тримав перо в руках, до Остромира, що мріяв про вічну пам’ять, – кожен вніс частинку себе. І сьогодні, в 2025 році, ця книга продовжує надихати, нагадуючи, що справжня спадщина народжується з праці і віри. Якщо ви шукаєте натхнення, загляньте в її сторінки – там ховається цілий світ.
About the Author
