Йоав Галант: коммандос, що став міністром бурі

Йоав Галант, чий голос лунав як грім над Газою, а рішення кололися гостріше за кинджал шайetet 13, очолював оборону Ізраїлю в найкривавіших місяцях після 7 жовтня 2023-го. Цей генерал-майор запаса, звільнений Нетаньяху в листопаді 2024-го через “кризу довіри”, досі викликає протести та ордери МКС. Від блокадного наказу “без їжі, води чи палива” для “людських тварин” до визнання Ганнібалівської директиви – його шлях сповнений драми, де військова сталь переплітається з політичними інтригами.

Уявіть сина партизана та втікачки з “Ексодуса”, який рубав лісі в Алясці, а потім командував операціями, що змінювали кордони. Галант не просто служив – він формував долю Ізраїлю, балансуючи між жорсткістю й компромісами. Сьогодні, у 2026-му, з ордером на арешт і заявами про “невидиму руку” в Ірані, він лишається тінню над Нетаньяху.

Його історія – це не суха хроніка, а вир пристрастей: від елітних десантів до урядових кабінетів, де кожен крок відлунює вибухами. Розберемо, як цей чоловік з Яффи став символом суперечливого лідерства.

Коріння в пеплі Голокосту: дитинство та родина

8 листопада 1958 року в Яффському районі Гіват-ха-Алія, що пульсує серцем Тель-Авіва, з’явився Йоав Галант. Батько Михаель, партизанських лісів України та Білорусі, де полював на нацистів, став одним із найкращих снайперів ЦАХАЛу в 1948-му. Він прорвав форт Ірак-Сувайдан в операції “Йоав” – і назвав сина на честь тієї перемоги. Мати Фрума, уродженка Польщі, пережила Голокост, пливла на легендарному “Ексодусі” 1947-го, пережила депортацію британцями до Гамбурга й прибула до Ізраїлю 1948-го. Медсестра за фахом, вона втілила незламність покоління.

Сім’я переїхала до Гіватайму, де юний Йоав вчився в школі Давіда Калая. Батько пішов з життя, коли хлопцю було 17 – удар, що загартував характер, ніби скеля в морі. Сьогодні Галант живе в мошаві Амікам на півночі, з дружиною Клодін (відставний полковник ЦАХАЛу) та трьома дітьми: сином і двома доньками. Ця родина – як фортеця, де військова дисципліна змішується з теплом, але деталі приватного життя лишаються за сімома печатками, ніби таємний бункер.

Освіта додала Галанту гостроти: ступінь бакалавра з економіки та бізнес-адміністрування в Хайфському університеті, плюс програма для топ-менеджерів у Гарварді. Не просто солдат – стратег з цифрами в кишені.

Від моряків-коммандос до командира Півдня: військовий шлях

1977 рік: 19-річний Галант пірнає в елітний Шайетет 13, морські коммандос ЦАХАЛу. Шість років активної служби – рейди, що ріжуть ніч чорнішим за чорнило. Потім несподіваний поворот: 1980-ті, Аляска, де він рубає лісі як дроворуб, набираючись сили в диких просторах. Ви не повірите, але майбутній міністр оборони Ізраїлю мчав сокирою по американських хащех – урок самодостатності, що згодом врятував би тисячі життів.

Повернувшись, служить на ракетних катерах (заступник командира INS Keshet), знову Шайетет 13 (командир три роки), бригада Менасе в Юдеї-Самарії, дивізія Гази. 2001-го – начальник штабу ГШ ЦАХАЛу, 2002-го – військовий секретар прем’єра Аріеля Шарона. Генерал-майор, командувач Південним округом 2005–2010: тут вибухнула війна з ХАМАСом. Операція “Літній дощ” після викрадення солдатів 2006-го, “Литий свинець” 2008–2009 – 22 дні, що зруйнували 60% інфраструктури Гази за доктриною “Дахія” (масоване покарання). Похвала за успіх, але критика за цивільні жертви, як у звіті Голдстоуна.

Його стиль – блискавичний, безкомпромісний, ніби акула в Середземному. Був фаворитом на начальника генштабу 2011-го, але скандали зірвали все.

Скандали, що затьмарили зірку: земля, документи й суди

Мошав Амікам: сусіди звинувачують Галанта в незаконній огорожі, дорозі та оливковому гаю на державній землі. Петиція “Зеленого руху” до Верховного суду, брехня в документах – і уряд скасовує призначення на генштаб за два тижні до вступу. Бені Ганц замість нього. 2012-го частково виправданий, але тінь лишилася.

“Документ Харпаза” 2010-го: фальшивка для дискредитації конкурентів на генштаб (Ганц, Ашкеназі). Поліція підтвердила підробку, але інтриги з розвідником Боазом Харпазом отруїли повітря. Ці бурі загартували Галанта, перетворивши воїна на політика з товстою шкірою.

У відставці 2012-го – CEO Nammax Oil & Gas (Бені Штайнметц), голова товариства друзів інвалідів ЦАХАЛу. Бізнес додав нюху до грошей, але політика кликала голосніше.

Політичне сходження: від Кулану до Лікуду

Січень 2015: приєднується до Кулану Моше Кахлона, друге місце в списку – Кнесет. Міністр будівництва та житла в 34-му уряді: будує для арабських громад з Айманом Оде, але блокує “анти-ізраїльські” організації в школах як міністр освіти 2020–2022. Грудень 2018: стрибає в Лікуд Нетаньяху, міністр алії та інтеграції.

Він – місток між центристами й правими, але з гострим язиком: ветував Ізраїльську премію для анти-BDS активіста, критикував “апартеїд” ярлики. 2021-го заборонив школам запрошувати організації, що називають Ізраїль “апартеїдом”. Політик з військовою прямою – це спрацьовувало.

Міністр оборони в пеклі: 7 жовтня та Газька блокада

29 грудня 2022: Нетаньяху призначає його міністром оборони в 37-му уряді. Серпень 2023: погрожує Хезболлі “кам’яним віком”. 7 жовтня – ХАМАС: 1200 загиблих, 240 заручників. Галант: “Воюємо з людськими тваринами”, наказує повну облогу Гази – без електрики, їжі, води, палива. Евакуація півночі Гази, знищення ХАМАС.

Військовий кабінет з Нетаньяху та Ганцем: тисячі палестинських жертв, половина Гази в руїнах. Критикував Нетаньяху за відсутність “дня після”, опирався контролю Філадельфійського коридору. Серпень 2024: “нова фаза” проти Хезболли після вибухів пейджерів. Його накази змінювали реальність на покоління, але коштували репутації.

Таблиця хронології ключових подій у ролі міністра:

Дані з en.wikipedia.org та britannica.com. Таблиця ілюструє, як рішення Галанта балансували на лезі меча – перемоги й втрати переплелися в клубок.

Розрив з Нетаньяху: судова реформа, заручники й призов

Березень 2023: Галант благає відкласти судову реформу – “ризик для безпеки”. Бен-Гвір вимагає голови, Нетаньяху звільняє, але протести змушують скасувати. “Ніч Галанта” – мільйони на вулицях. Пізніше конфлікти: повернення заручників, призов ультраортодоксів (наказав 10 тис.), Філадельфійський коридор.

Лютень 2025: в інтерв’ю Ynet визнає Ганнібалівську директиву 7 жовтня – пріоритет атаки на Газу, ризик для заручників. Звільнення 5 листопада 2024: Нетаньяху звинувачує в недовірі. Протести “Галант-2”. 2 січня 2025: йде з Кнесету, лишається в Лікуді.

Ордер МКС: від героя до обвинуваченого

20 травня 2024: прокурор МКС вимагає арешт Галанта та Нетаньяху за “голод як зброю”, вбивства, переслідування в Газі. 21 листопада 2024: ордери видані. Ізраїль відкидає юрисдикцію, але в 120+ країнах – ризик. Січень 2026: президент Герцог у Давосі закликає скасувати “ганьбу”. Галант: “Еквівалент з ХАМАС – абсурд”.

Це кульмінація: від захисника до “злочинця” в очах світу, але герой для багатьох ізраїльтян.

Після відставки: тінь впливу в 2025–2026

Без мандата, але з голосом: лютий 2025 – розкриття деталей 7 жовтня. Січень 2026: радить “невидимою рукою” спрямовувати протести в Ірані, лишаючись готовим до дій. Виступи, як на Never Is Now у березні 2025, інтерв’ю – Галант не зник, а чекає моменту. Чи повернеться? Політика – як поле бою, де шрами роблять сильнішими.

Його спадщина пульсує: жорсткість врятувала Ізраїль, але коштувала сліз. У світі, де вороги множаться, такі постаті не зникають – вони перезавантажуються.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts