Музей Пирогів: детальна карта зон та гід по експозиціях

Широкі галявини, оточені столітніми дубами, простягаються на 133,5 гектарах біля південної околиці Києва, де Національний музей народної архітектури та побуту України оживає історією українських сіл. Тут, на вул. Академіка Тронька, 1, у Голосіївському районі, зібрано понад 300 автентичних будівель XVI–XX століть, перевезених з усіх куточків країни. Карта музею Пирогів — це не просто схематичний план, а ключ до подорожі крізь регіони України, де кожна зона відтворює унікальний побут і красу народної архітектури.

Зміст

Вхід коштує 200 гривень для дорослих і 100 гривень для пільгових категорій, як школярі чи пенсіонери — дані з офіційного сайту pyrohiv.com станом на 2026 рік. Музей відкритий щодня з 9:00 до 18:00, але інтер’єри садиб зачинені у вівторок і середу. Парковка на території обійдеться в 100 гривень, а безкоштовний вхід діє для певних груп в останні четвері та другі суботи місяця. Перша зона зустрічає одразу після головного входу — ярмаркове поле з крамницями, де можна купити вишиванки чи кераміку, а далі розкинулися сектори Полісся, Наддніпрянщини та інших регіонів.

Холмиста рельєфність робить прогулянку пригодою: підйоми до карпатських ґраждів, спуски до степових мазанок. Щоб не заблукати, візьміть паперову схему при вході або користуйтеся мобільними додатками з GPS — музей величезний, 150 гектарів вимагають планування маршруту.

Історія музею Пирогів: від ідеї до національного скарбу

Усе почалося в 1965 році з відкритого листа українських вчених у газеті “Літературна Україна”, де Петро Тронько, заступник голови Ради Міністрів УРСР, став рушійною силою. Заснування 6 лютого 1969 року — це постанова уряду, а перші відвідувачі ступили на територію в 1976-му. Статус національного музей отримав указом Президента Віктора Ющенка 21 липня 2008 року. Згідно з uk.wikipedia.org, Петро Тронько особисто обрав місце на землях, що колись належали Києво-Печерській лаврі, серед дібр Голосіївського лісу.

Будівлі демонтували, консервировали й реставрували в майстернях музею, перевозячи з Волині, Гуцульщини чи Одесщини. Сьогодні фонд налічує понад 80 тисяч предметів побуту — від рушників до возів. Директори змінювалися: від Тронька до нинішньої Оксани Повякель, але дух збереження етносу лишився незмінним. Пожежа 2006-го знищила кілька хат, та реставрація повернула їх до життя, як фенікс з попелу.

Цей музей — не статична колекція, а жива ілюстрація еволюції українського села: від поліських зрубів до радянських хат 60-х. Тут проводять фестивалі, як Колодій чи Різдво, де майстри плетуть кошики чи печуть вареники на очах у гостей.

Як дістатися до музею Пирогів: маршрути з Києва та околиць

З центру Києва найпростіший шлях — громадським транспортом, бо парковка обмежена, а затори на кольцевій — норма. Ось основні варіанти, зібрані для зручності.

Тролейбус №11: від метро “Виставковий центр” (колишнє “Експоцентр”) до повороту на вул. Заболотного, звідти 15 хвилин пішки стежкою через ліс — свіже повітря гарантовано.
Маршрутка №496: стартує з Солом’янської площі чи Лук’янівки, петляє кольцевою дорогою повз Одеську площу прямо до музею.
Автобус №57: з Академмістечка через кольцеву — ідеально для жителів Оболоні чи Подолу, зупинка біля входу.
Автомобілем: з проспекту Науки чи Набережно-Лухської — координати 50.296°N 30.487°E, Google Maps веде точно, але у вихідні черги на в’їзд.

Перед списком варто зазначити: обирайте транспорт залежно від часу — влітку маршрутки переповнені туристами. Після прибуття перевірте розклад на pyrohiv.com, бо свята змінюють графіки. Зручно для груп: замовте трансфер або велосипедний прокат на території.

Транспорт	Старт	Час у дорозі	Вартість (приблизно, 2026)
Тролейбус 11	м. Виставковий центр	40 хв	10 грн
Маршрутка 496	Солом’янська пл.	50 хв	20 грн
Автобус 57	м. Академмістечко	60 хв	15 грн
Авто	Центр Києва	30 хв	Парковка 100 грн

Таблиця базується на актуальних маршрутах з сайту музею. Джерело: pyrohiv.com/how-to-find.

Детальна карта музею Пирогів: сектори та ключові об’єкти

Територія музею — це відкрита книга України, розділена на історико-етнографічні зони, що повторюють природний ландшафт: ліси Полісся, степи Півдня, гори Карпат. Головний вхід веде до ярмаркового поля, звідти стежки розходяться компасом: на північ — Полісся, схід — Наддніпрянщина, південний захід — Карпати. Відстань між зонами — 1-3 км, готуйте зручне взуття, бо гравій і схили додають шарму прогулянці.

Орієнтуйтесь за номерами: сектор I — Полісся, II — Лісостеп (Наддніпрянщина), III — Поділля, IV — Степ (Південь), V — Карпати, VI — Слобожанщина-Полтавщина, VII — XX століття. Електрокари чи велосипеди в прокаті полегшать шлях для сімей з дітьми.

Сектор	Регіон	Ключові об’єкти	Особливості
I	Полісся	Хата 1587 р. з Самари, церква з Кисорич, окружний двір	Зруби з сосни, пасіки
II	Наддніпрянщина	П’ятницька церква 1751, хата священика, шинок	Мазанки, чотирисхилі дахи
III	Поділля	Церква Св. Миколая, садиба з Яришева	Глинобитні стіни, валькована глина
IV	Південь	Хата з Старокозача, степові мазанки	Камінь, черепашник
V	Карпати	Ґражда з Липовиці, хата з Синевирської Поляни	Високі дахи, галереї
VI	Слобожанщина, Полтавщина	Вітряки, слобожанські хати	Шестикрилі млини
VII	XX ст.	Хати з Кримської області, Петриківка	Радянське село

Таблиця спрощує навігацію — друкуйте або скріншотіть. Після огляду зон повертайтеся до центральної алеї з кафе та сувенірами.

Полісся на карті музею Пирогів: таємниці північного краю

Перша зона, Полісся, манить ароматом соснових зрубів і тихих пасік. Тут найстаріша хата — з Самари Волинської області, 1587 рік, де стіни з кругляків осики шепочуть легенди про давні зими. Окружний двір з Солов’ї — міні-фортеця з кількома хатами навколо криниці, типова для болотистих лісів.

Воскресенська церква з Кисорич Рівненщини прикрашена різьбленням, а Миколаївська з Городища Чернігівщини реставрована у 2018-му — зараз діюча. Прогулянка тут — як у казці: стежки в’ються між високими травами, а влітку цвітуть луки. Не пропустіть вітряк і колибу — вони оживають на фестивалях з народними піснями.

Центральна Україна: Наддніпрянщина в серці музею

Переходячи до сектору II, ви потрапляєте в душу Київщини та Черкащини. Мазанки з глини й соломи, чотирисхилі дахи з “дармовисом” — геніальний винахід проти снігу. П’ятницька церква 1751 року з Зарубинців вражає фресками, а церква Св. Михаїла XVI століття з Дорогинка — найдавніша дерев’яна на території, діє з 1990-го.

Хата священика з Таборова чи шинок з Бабанки переносять у світ ярмарків: уявіть гамір, запах свіжого хліба. Ритуальний дуб з Десни, прикрашений щелепами кабана, — релікт язичницького культу Перуна. Ця зона — найвідвідуваніша, бо близька киянам за духом.

Поділля та степовий Південь: контрасти глини й каменю

Поділля вітає глинобитними хатами з валькованою глиною — стіни товщиною в долоню, вкриті синьо-білими візерунками. Садиба з Яришева чи Кадиївців включає комору й хлів, де реконструйовано побут: прядки, кужелі. Церква Св. Миколая з Зеленого Гусятинщини — перлина з бароковими елементами.

Південна зона — бідніша, але мальовнича: напівземлянки з черепашника Одесщини, як хата зі Старокозача. Тут менше дерев, більше каменю, фарби на стінах грають сонцем. Перехід між ними — метафора України: від горбів до рівнин.

Карпати в музеї Пирогів: гори в мініатюрі

Підйом до Карпат — кульмінація: бойківські хати з ялиці, гуцульські ґражди як фортеці з високими дахами й галереями. Садиба з Липовиці Івано-Франківщини чи хата з Синевирської Поляни Закарпаття оживають різьбленням на наличниках. Лемківські білі хати з трикамерним планом додають колориту.

Водяні млини на струмках нагадують про гуцульські потоки. Взимку тут Різдво з вертепами, влітку — фольклорні гулі.

Слобожанщина, Полтавщина та XX століття: млини й радянське село

Вітряки — королі сектору VI: шестикрилі з Буковини вертять крила на вітрі, слобожанські високі млини домінують над полем. Полтавські хати з глиняними підвісками вражають вишивкою.

Зона VII — новачок: хати 60-70-х з усіх областей, як петриківські з Дніпропетровщини чи кримськотатарська з Скадовська. Тут будинок Тронька — данина фундатору.

Події та майстер-класи: музей оживає

Календар подій на pyrohiv.com рясніє: Масниця в лютому з млинцями, Різдво з колядками. Виставки “Церковні старожитності” чи “Дивосвіт Остапа Пасіки” доповнюють архітектуру. Замовте екскурсію за 650 гривень — гіди розкажуть таємниці кожної дошки.