Тінь жалю ковзає по рядках повідомлень у чатах, листає сторінки книг і виринає в розмовах за кавою. Цей скромний вираз, що несе в собі нотку суму чи розчарування, стає рятівним мостиком, коли слова губляться. “На жаль” пишеться завжди окремо, через пробіл, бо це сполука прийменника з іменником, який не втрачає своєї форми.
Правило правопису: чому окремо, а не разом
Уявіть прийменник “на” як місток до острова “жаль” – вони близькі, але не зливаються в єдине ціле. Український правопис чітко фіксує: прислівникові сполуки з прийменника та іменника, де останній зберігає лексичне значення й граматичну незалежність, пишуться роздільно. “Жаль” тут стоїть у називному відмінку, як повноцінне слово, готове прийняти означення: на превеликий жаль, на мій жаль.
Це не примха орфографів, а логіка мови. Якщо вставити прикметник чи займенник між словами, конструкція не ламається. Спробуйте: “на великий жаль”. Разом – “нажаль” – такого не буває, бо виходить штучне слово без коренів. Правопис 2019 року, затверджений Міністерством освіти, у § 30 підтверджує: окремо пишуться на жаль, на зло, на щастя, на диво.
Кома стає вірним супутником цього виразу, бо він часто грає роль вставного слова. На жаль, дощ зіпсував пікнік. Без коми текст виглядає сирим, ніби незакінченим реченням.
Історія виразу: від давніх текстів до сучасності
Корені “жаль” тягнуться до праслов’янського *žalь, що означало печаль чи тугу. У староукраїнських літописах подібні сполуки вже виражали емоції, хоч точний “на жаль” закріпився пізніше, у XIX столітті. У творах Коцюбинського звучить: “На превеликий жаль, у мене нема знайомих у Кишиневі”. Яновський пише: “Дід зітхнув. На жаль, тут не було ніяких сумнівів: донька не повернеться”.
Цей вираз пережив правописні реформи – від Голоскевича 1929-го, де теж окремо, до чинного видання. Навіть у радянські часи, попри русизми, українська мова тримала норму. Сьогодні, у 2025-му, соцмережі кишать “нажаль”, але класика нагадує про чистоту.
У порівнянні зі слов’янськими сусідами: польська “na żal” теж окремо, чеська “bohužel” слитно як прислівник. Українська обирає прозорість – прийменник і іменник лишаються видимими, як окремі пазли емоцій.
Приклади вживання: від щоденних чатів до офіційних текстів
У розмові вираз оживає миттєво. На жаль, квитки розпродані. Журналісти в NV.ua 2024-го пишуть: “На жаль, фраза завжди окремо”. У бізнес-листах: “На жаль, терміни зсунулися через форс-мажор”.
Перед списком наведу вступ: ось типові позиції виразу в реченні.
- На початку: На жаль, ми не встигли. Емоція задає тон усій фразі.
- Посередині: План здавався ідеальним, на жаль, реальність вразила. Тут коми по боках, бо вставка.
- Наприкінці: Не вийде, на жаль. Коротко й сумно, як зітхання.
- З підсиленням: На превеликий жаль, нічого не вдасться. Додає драми.
Після списку поясню: у художній прозі вираз часто підсилює психологію героїв. У сучасних мемах: “На жаль, понеділок”. Варіюйте, щоб текст не здавався монотонним.
Синоніми та альтернативи: як уникнути повторів
Жаль – почуття глибоке, тож мова пропонує варіанти. Шкода звучить м’якше, лихо – різкіше. На біду додає фаталізму.
- Шкода: Шкода, час минув. Ніжніше, для близьких.
- На превеликий жаль: Для офіціозу чи іронії.
- На лихо: На лихо, дощ полив.
- Грішним ділом: Грішним ділом, признаюся.
- Як на зло: Як на зло, автобус поїхав.
Ці замінники збагачують стиль. У довгих текстах чергуйте, бо “на жаль” у кожному абзаці дратує, ніби набридлива муха.
| Помилкове написання | Правильне | Приклад |
|---|---|---|
| Нажаль | На жаль | На жаль, не вийде. |
| На-жаль | На жаль | Я, на жаль, запізнився. |
| Нажаль, | На жаль, | На жаль, правда така. |
Джерела даних: Український правопис 2019 (mova.gov.ua), Словник української мови (slovnyk.ua).
Типові помилки та як їх уникнути
Найпоширеніша пастка – “нажаль” разом, бо в розмові слова злипаються. Дефіс “на-жаль” видає нерішучість. Без коми вираз губить силу.
- Помилка: Нажаль не прийшов. Правильно: На жаль, не прийшов.
- В соцмережах: 70% постів з помилкою (за спостереженнями лінгвістів 2024). Використовуйте перевірку в Word чи LanguageTool.
- Іронія: Пишіть “на превеликий жаль” – і помилка зникне.
Запам’ятайте мнемоніку: “На жаль, пробіл рятує від сорому”. Редактори радять читати уголос – вухо вловить роздільність.
Вираз пульсує в культурі: від пісень “Ой у лузі червона калина” з нотками жалю до новин 2025-го про виклики. Він не просто слова – місток до емпатії. Уникайте русизмів на кшталт “к сожалению”, обирайте рідне. Спробуйте в наступному листі – і текст заграє свіжістю.
Емоції не стоять на місці, тож і мова еволюціонує, але “на жаль” лишається оплотом стабільності. Використовуйте його з душею, і читач відчує щирість.
About the Author
