У вихорі революційних подій 1918 року, коли Австро-Угорська імперія розпадалася, наче крихкий замок з піску під натиском хвиль, з’явилася Західноукраїнська Народна Республіка. Її серцем і розумом став Євген Петрушевич, президент ЗУНР, чия постать досі сяє в українській історії як маяк непохитної волі до незалежності. Цей правник з Буська не просто керував державою – він уособлював мрію про єдину Україну, борючись з ворогами на всіх фронтах. Його життя, сповнене драматичних поворотів, відображає бурхливий шлях західних українців до самовизначення, і сьогодні, у 2025 році, ми можемо озирнутися на ті події з новим розумінням їхньої ваги.
Петрушевич не був вояком за походженням, але його інтелект і дипломатія перетворили його на ключового гравця в політичній арені. Народжений у родині греко-католицького священика, він увібрав у себе дух галицької інтелігенції, де кожна розмова за столом могла перерости в дебати про долю нації. Його шлях від адвоката до президента ЗУНР – це історія, де особиста харизма переплітається з історичною неминучістю, роблячи його фігуру вічною в пантеоні українських лідерів.
Біографія Євгена Петрушевича: Від Юриста до Державного Діяча
Євген Омелянович Петрушевич з’явився на світ 3 червня 1863 року в містечку Буськ, що на Львівщині, у родині, де освіта і патріотизм були не просто цінностями, а способом життя. Його батько, Омелян Петрушевич, був не тільки священиком, але й активним громадським діячем, віце-маршалком Кам’янко-Струмилівського повіту, що заклало фундамент для синової майбутньої кар’єри. Юний Євген навчався у Львові, де вивчав право в університеті, і вже 1891 року здобув ступінь доктора цивільного та церковного права – досягнення, яке відкрило йому двері до світу політики та юриспруденції.
Його рання кар’єра була сповнена ентузіазму: Петрушевич працював адвокатом у Львові, а згодом у Станиславові (нині Івано-Франківськ), де його гострий розум і ораторські здібності швидко зробили його помітною фігурою серед української еліти. Він вступив до Української національно-демократичної партії, ставши депутатом австрійського парламенту в 1907 році, де відстоював права українців Галичини. Ці роки формували його як політика, готового до великих викликів, адже Петрушевич не раз стикався з польським і австрійським тиском, навчаючись маневрувати в складних альянсах.
Коли Перша світова війна наближалася до кінця, Петрушевич очолив Українську Національну Раду у Відні, а згодом у Львові. Його лідерство стало вирішальним у листопаді 1918 року, коли ЗУНР постала як самостійна держава. Як президент, він поєднував роль дипломата і стратега, намагаючись зберегти тендітну незалежність серед хаосу. Петрушевич помер 29 серпня 1940 року в Берліні, в еміграції, але його спадщина живе, надихаючи сучасних українців на роздуми про єдність і стійкість.
Утворення Західноукраїнської Народної Республіки: Історичний Контекст
Західноукраїнська Народна Республіка, або ЗУНР, виникла на руїнах Австро-Угорської імперії, коли 18 жовтня 1918 року у Львові зібралася Українська Національна Рада. Ця подія була кульмінацією довгих років боротьби за самовизначення, адже галицькі українці, становлячи близько 60% населення регіону за переписом 1910 року, довго потерпали від польського домінування в містах і єврейського в торгівлі. Рада, очолювана Петрушевичем, проголосила створення української держави на землях Східної Галичини, Буковини та Закарпаття, охоплюючи територію близько 70 тисяч квадратних кілометрів з населенням понад 5 мільйонів осіб.
Офіційне проголошення ЗУНР відбулося 13 листопада 1918 року, і Петрушевич став її президентом, а точніше – головою Державного Секретаріату. Це був період інтенсивного державотворення: ЗУНР швидко сформувала армію – Українську Галицьку Армію (УГА), яка нараховувала до 100 тисяч вояків, і запровадила реформи в освіті, земельному питанні та адміністрації. Однак, від самого початку республіка опинилася в епіцентрі конфліктів – з Польщею, Румунією та більшовиками, що робило її існування справжнім випробуванням на міцність.
Петрушевич, як президент ЗУНР, керував цими процесами з неабиякою енергією, намагаючись залучити міжнародну підтримку. Він делегував повноваження диктатора під час війни, стаючи верховним військово-політичним лідером, що підкреслювало його роль не тільки як політика, але й як стратега в часи кризи. Ця епоха ЗУНР – яскравий приклад, як короткотривалі держави можуть лишати глибокий слід в історії, надихаючи нації на боротьбу за свободу.
Роль Петрушевича як Президента ЗУНР: Виклики та Досягнення
Обрання Петрушевича президентом ЗУНР 9 червня 1919 року під час сесії Національної Ради в Станиславові стало поворотним моментом. Він отримав титул “Уповноваженого Диктатора”, що давало йому абсолютну владу в умовах польсько-української війни. Під його керівництвом ЗУНР провела Чортківську офензиву в червні 1919 року, коли УГА тимчасово відвоювала значні території, демонструючи міць української армії. Петрушевич майстерно балансував між військовими потребами і дипломатією, намагаючись переконати Антанту визнати ЗУНР.
Однак виклики були колосальними: польські сили, підтримувані Францією, переважали чисельно, а внутрішні розбіжності в українському таборі ускладнювали ситуацію. Петрушевич ініціював евакуацію уряду до Кам’янця-Подільського, а згодом в еміграцію, де продовжував відстоювати інтереси ЗУНР на Паризькій мирній конференції. Його зусилля, хоч і не принесли повної перемоги, заклали основу для майбутньої української державності, показуючи, як один лідер може тримати націю разом у найтемніші часи.
Серед досягнень – реформи в ЗУНР: запровадження української мови в освіті, земельна реформа, що розподіляла поміщицькі землі селянам, і створення ефективної адміністрації. Петрушевич, з його юридичним досвідом, забезпечив, щоб конституція ЗУНР була прогресивною, з елементами демократії, що вирізняло її серед інших постімперських утворень.
Акт Злуки: Об’єднання УНР і ЗУНР під Керівництвом Петрушевича
22 січня 1919 року в Києві на Софійській площі проголосили Акт Злуки – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і ЗУНР в єдину державу. Петрушевич, як президент ЗУНР, відіграв ключову роль у цьому процесі, делегувавши представників і підтримуючи ідею соборності. Це був момент ейфорії, коли схід і захід України злилися в єдине ціле, символізуючи мрію про неподільну націю, попри географічні бар’єри.
Однак об’єднання зіткнулося з реальними проблемами: відмінності в політичних системах, військові поразки та зовнішній тиск. Петрушевич намагався зберегти автономію ЗУНР у складі об’єднаної України, але конфлікти з Симоном Петлюрою призвели до розколу. Зрештою, Акт Злуки став символом, а не реальністю, але внесок Петрушевича в цю ідею підкреслює його візію єдиної України, яка резонує і в 2025 році, коли ми відзначаємо річниці цих подій.
Цей акт не тільки об’єднав землі, але й надихнув культурний ренесанс: літератори, митці та інтелектуали бачили в ньому шанс на відродження. Петрушевич, з його дипломатичними навичками, лобіював визнання на міжнародній арені, роблячи ЗУНР видимою для світу.
Екзиль і Спадщина Петрушевича: Від Еміграції до Сучасних Інтерпретацій
Після поразки ЗУНР у 1919-1920 роках Петрушевич емігрував до Відня, а згодом до Берліна, де продовжував політичну діяльність як президент уряду ЗУНР в екзилі. Він видавав меморандуми, апелюючи до Ліги Націй про права українців Галичини, яка опинилася під польським контролем. Його зусилля, хоч і марні в короткостроковій перспективі, зберегли ідею ЗУНР живою в діаспорі, де українці організовували конгреси та публікували спогади.
Спадщина Петрушевича – це не тільки політичні акти, але й культурний вплив: у 2025 році в Україні проводяться конференції, присвячені ЗУНР, а його ім’я носять вулиці в Львові та Буську. Історики відзначають, як його диктатура була “м’якою”, фокусованою на державотворенні, а не на репресіях, що відрізняє його від інших лідерів епохи. Сьогодні Петрушевич сприймається як символ стійкості, нагадуючи, що навіть у поразці можна посіяти насіння майбутніх перемог.
Його життя ілюструє, як особиста доля переплітається з національною: від галицького юриста до президента ЗУНР, а потім емігранта, Петрушевич залишив слід, що надихає на роздуми про єдність у розділеному світі.
Хронологія Ключових Подій у Житті Петрушевича та ЗУНР
Щоб краще зрозуміти динаміку подій, ось хронологічна таблиця основних моментів, заснована на історичних джерелах.
| Дата | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 3 червня 1863 | Народження Євгена Петрушевича в Буську | Початок життя майбутнього лідера ЗУНР |
| 18 жовтня 1918 | Створення Української Національної Ради | Перший крок до проголошення ЗУНР |
| 13 листопада 1918 | Проголошення ЗУНР | Офіційний старт республіки з Петрушевичем як лідером |
| 22 січня 1919 | Акт Злуки УНР і ЗУНР | Символічне об’єднання України |
| 9 червня 1919 | Петрушевич стає диктатором ЗУНР | Концентрація влади для війни |
| 29 серпня 1940 | Смерть Петрушевича в Берліні | Кінець ери, але початок спадщини |
Ця таблиця підкреслює стрімкий розвиток подій, де кожен крок Петрушевича був відповіддю на виклики часу. Дані взяті з авторитетних джерел, таких як uk.wikipedia.org та uinp.gov.ua.
Цікаві Факти про Президента ЗУНР
- 📜 Петрушевич був не тільки політиком, але й автором правових праць; його докторська дисертація з церковного права досі цитується в академічних колах, показуючи глибину його інтелекту.
- 🕊️ Під час диктатури в ЗУНР він заборонив смертну кару, роблячи державу однією з найбільш гуманних у регіоні – контраст з хаосом Першої світової.
- 🌍 У еміграції Петрушевич зустрічався з європейськими лідерами, намагаючись вплинути на Версальський договір, але Антанта віддала Галичину Польщі – гіркий факт, що підкреслює геополітичні ігри.
- 📚 Його бібліотека в Берліні містила тисячі томів про українську історію, які він збирав усе життя, роблячи його справжнім хранителем національної пам’яті.
- 🎖️ Петрушевич відмовився від пропозицій компромісу з Польщею, вважаючи це зрадою – рішення, що коштувало йому влади, але зберегло честь.
Ці факти додають кольору до портрета Петрушевича, роблячи його не просто історичною фігурою, а людиною з пристрастями та принципами. У 2025 році, коли Україна продовжує боротися за свою ідентичність, постать президента ЗУНР набуває нової актуальності, нагадуючи про уроки минулого.
Вплив ЗУНР на Сучасну Україну: Уроки від Петрушевича
Спадщина ЗУНР і її президента відчутна в сучасній Україні, де ідеї соборності формують національну ідентичність. Петрушевич показав, як важливо поєднувати дипломатію з військовою міццю, урок, що резонує в нинішніх конфліктах. У школах вивчають історію ЗУНР як приклад державотворення, а пам’ятники Петрушевичу в Галичині приваблюють туристів, роблячи його частиною культурного ландшафту.
Сьогодні історики аналізують помилки ЗУНР, як-от брак міжнародної підтримки, щоб уникнути їх у майбутньому. Петрушевич, з його візією, надихає на роздуми: а що, якщо б ЗУНР вистояла? Його життя – це нагадування, що лідери, подібні до нього, можуть змінювати хід історії, навіть якщо перемога приходить не одразу.
У світі, де кордони все ще оскаржуються, постать президента ЗУНР стоїть як символ непереможного духу, запрошуючи нас глибше зануритися в українську історію.
About the Author
