Полковник Роман Миколайович Потерлевич, народжений 9 лютого 1981 року, роками тримав у руках ключі до долі тисяч вінничан. Як керівник Вінницького об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Збройних Сил України, він організовував мобілізацію в найгарячіші місяці повномасштабної війни. Його постать, що здавалася непохитною опорою для армії, раптом опинилася в епіцентрі гучного скандалу з квартирою вартістю майже два мільйони гривень. Ця історія розкриває не лише особисту драму, а й глибокі тріщини в системі, де обов’язок перед країною стикається з спокусами влади.
Уявіть тихе передмістя Вінниці, де новенькі стіни комплексу на Молодіжній вулині в селі Агрономічне ховають таємниці набагато гостріші за свіжу штукатурку. Саме тут, у квартирі площею 69 квадратних метрів, розгорнулася драма, що коштувала Потерлевичу репутації. Забудовник Володимир Хоменко планував віддати вісім осель родинам воїнів, але одна з них опинилася в руках родини воєнкома. Не самій Роману – на папері власником став його батько, пенсіонер Микола Іванович Потерлевич. Ринкова ціна такого даху над головою сягала 1,9 мільйона гривень, і ні копійки за неї не заплатили.
Ця справа не просто про одну квартиру. Вона віддзеркалює ширшу картину: тиск на бізнес під час війни, роль обласних адміністрацій у розподілі ресурсів і вразливість системи ТЦК до корупційних схем. Потерлевич, з його багаторічним досвідом у військкоматах, раптом став символом того, як особисті інтереси можуть підірвати довіру до армії. А тепер розберемося, як усе почалося.
Шлях до вершин військової служби
Роман Потерлевич виріс у Вінницькій області, де військова справа давно вплетена в тканину життя. Точних деталей раннього дитинства мало – типова біографія провинційного хлопця, що обрав форму. Його кар’єра розквітла в Барському районному військовому комісаріаті, де він набував досвіду в комплектуванні частин. До 2019 року дослужився до посади заступника Вінницького обласного військового комісара, демонструючи організаторські здібності в мирний час.
Повномасштабне вторгнення Росії в лютому 2022 року стало переломним. ТЦК перетворилися на форпости мобілізації, а Потерлевич очолив міський центр у Вінниці. Він активно коментував процеси в інтерв’ю місцевим ЗМІ, наголошуючи на необхідності залучати цивільних без бойового досвіду. “Крім нас, наші родини, наші міста, нашу Батьківщину ніхто не зможе захистити”, – заявляв він у 2023-му, мотивуючи призовників. Під його керівництвом відправили тисячі резервістів на навчання, включно з переселенцями з сходу.
Ці зусилля не залишилися непоміченими. Вінниця стала одним з лідерів Поділля за темпами комплектування, хоч і не без критики за жорсткість. Потерлевич впроваджував пропаганду на користь ЗСУ, проводив заходи з ветеранами. Така активність робила його помітною фігурою – до скандалу його знали як ефективного, хоч і сурового воєнкома.
Мобілізація у Вінниці: досягнення та тіні
Під час найгарячіших хвиль призову ТЦК Вінниці працювали на знос. Потерлевич організовував виїзди в райони, співпрацю з департаментами освіти та охорони здоров’я для видачі відстрочок. У подкастах і ефірах він пояснював нюанси: як навчальні центри готують новачків, чому “білі квитки” – це міф. Його риторика надихала, але й провокувала чутки про тиск.
За даними місцевих видань, як vn.20minut.ua, центр під його командуванням забезпечив ротацію бійців, залучивши понад тисячі добровольців. Це не просто цифри – реальні люди на фронті. Однак паралельно ширилися історії про “уклонистів”, що платили за уникнення служби. Схеми з виїздом за кордон за 3,5-4 тисячі доларів чи “бойовими повістками” за 7 тисяч стали нормою в багатьох ТЦК, і Вінниця не виняток.
- Ключові ініціативи: Тренінги для цивільних, співпраця з ОВА для логістики, кампанії в соцмережах.
- Результати: Зростання чисельності резервістів на 30-40% у 2023-му порівняно з 2022-м.
- Критика: Скарги на примус, що підживлювали антимобілізаційні настрої.
Після цих пунктів стає зрозуміло: успіхи Потерлевича тьмяніють на тлі підозр. Переходи від героїзму до підозр роблять його історію особливо драматичною.
Скандал з квартирою: покрокова хронологія
Серцевина конфлікту – новобудова в Агрономічному. Забудовник Хоменко, батько трьох дітей і волонтер, обіцяв оселі для фронтовиків. Та Сергій Борзов, голова Вінницької ОВА, нібито попросив одну для Потерлевича. Щоб не втратити право на службове житло, квартиру записали на батька Миколу – пенсіонера з Барського району, де в нього вже були ділянки землі.
| Дата | Подія |
|---|---|
| Літо 2022 | Хоменко обіцяє 8 квартир ЗСУ; Борзов просить одну для Потерлевича. |
| Січень 2023 | Потерлевич розлучається з дружиною Наталією. |
| Лютий 2023 | Квартира оформлена на Миколу Потерлевича. |
| Літо 2023 | Обшуки ДБР у ТЦК за хабарі. |
| Серпень-Листопад 2023 | Арешт квартири. |
| 29.08.2024 | ВАКС конфіскує актив (джерело: САП, nv.ua). |
Таблиця ілюструє стрімкий розвиток подій. ДБР викрило мережу хабарів у ТЦК: від 10 тисяч доларів за “білий квиток”. Хоменко підтвердив тиск, а схема з батьком – класичний спосіб маскування активів. Вищий антикорупційний суд визнав квартиру необґрунтованим активом, стягнувши її на користь держави.
Цікаві факти про Романа Потерлевича
Ці деталі додають пікантності історії воєнкома.
- Батько Миколи Івановича Потерлевича – не новачок у нерухомості: у 2013 та 2021 роках оформив ділянки в Барському районі на понад 2 гектари.
- Розлучення з Наталією припало саме на момент оформлення квартири – зручний збіг чи планування?
- Хоменко, попри обіцянку 8 квартир, віддав 7 воїнам і одну пенсіонеру, уникнувши повістки сам.
- Скандал став одним з перших, де САП використала цивільну конфіскацію без кримінальної справи.
- У грудні 2024-го Потерлевича перевели на “підвищення” до Києва, замінивши підполковником Сергієм Куліком (джерело: facebook.com/politarena.fb).
Такі факти підкреслюють абсурдність: герой мобілізації ризикує всім через один дах. Вони ж показують, як війна провокує етичні дилеми.
Наслідки для кар’єри та системи ТЦК
Після обшуків Потерлевич зник з публічності – жодних інтерв’ю, заходів. Скандал підірвав довіру: вінничани шепотілися про “двійні стандарти”. Та попри конфіскацію, у грудні 2024-го його підвищили в столицю. Чи це нагорода за мобілізацію, чи спроба “заховати”? Станом на 2026 рік точний статус невідомий, але справа лишає слід.
Ширше – це сигнал для реформ. Корупція в ТЦК підриває армію: від хабарів за відстрочки до “квартирних схем”. Аналогічні кейси в інших регіонах – Одеса, Харків – доводять системність. Потерлевич став прикладом, як один епізод руйнує роки служби.
Його історія – суміш героїзму й падіння, де війна оголює людську природу. Вінниця продовжує комплектувати фронт, а уроки скандалу мають зміцнити систему, щоб такі тіні не затуляли сонце перемоги.
About the Author
