Самчук Олег Олегович: біографія лікаря, що рятує серця

У маленькому ковельському містечку на Волині 16 квітня 1985 року з’явився на світ Олег Олегович Самчук – чоловік, чиє ім’я сьогодні асоціюється з революцією в українській трансплантології. Уролог за фахом, гендиректор найбільшого медичного об’єднання Львова, він перетворив районну лікарню на центр порятунку життів і очолив Перше територіальне медичне об’єднання, де щороку проводять сотні складних операцій. Його шлях – це не просто кар’єра, а справжня сага про наполегливість, де кожен успіх вистражданий ночами без сну та тисячами врятованих доль.

Батько Олега, легендарний головний лікар Ковельської лікарні, вклав у сина любов до медицини ще з дитинства. Сьогодні Самчук-молодший керує колективом понад 3600 осіб, лідирує в національних рейтингах трансплантацій і навіть отримав Національну премію імені Бориса Патона. Але за межею слави ховається династія медиків, де кожен член родини обрав білий халат як покликання.

Його історія надихає: від перших ендоскопічних операцій у Ковелі до рекордних пересадок серця у Львові. Олег Самчук не просто лікує – він змінює систему, доводячи, що українська медицина може змагатися з Європою. А філософія “Поспішаю жити” стає мантрами для тисяч молодих лікарів.

Ранні роки в тіні медичної династії

Ковель, Волинська область, 1985 рік. У родині головного лікаря народжується син, якого з перших днів оточують історії про врятовані життя. Батько Олега, Олег Самчук-старший, 28 років очолював Ковельську районну лікарню та МТМО, ставши взірцем для цілого покоління. Бабуся – фельдшерка, мати, дядько, тітка, сестра й навіть дружина Уляна – всі медики. Ця династія не просто професія – це спосіб існування, де повага до пацієнта передує всьому.

Дитинство Олега минало в лікарняних коридорах: він бачив, як батько приймає рішення в екстрених ситуаціях, і розумів – медицина вимагає не лише знань, а й серця. Батьки мріяли, щоб син став хорошим лікарем, але не керівником: “Занадто велика відповідальність”, – казали вони. Та доля розпорядилася інакше. Олег ріс допитливим хлопцем, який уже в школі захоплювався біологією, а перші уроки емпатії черпав з родинних розмов за вечерею.

Ці роки сформували характер: систематичність, швидкість дій і віру в команду. Ковель став не просто батьківщиною, а фундаментом – тихим містечком, де юний Самчук мріяв про великі зміни в українській охороні здоров’я.

Освіта в ЛНМУ: шлях до урології

2008 рік. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького видає диплом молодому урологу. Олег Самчук обрав “Лікарську справу”, пройшов інтернатуру в Луцьку та Львові, і урологія зачарувала його динамікою: ендоскопія, малоінвазивні втручання, технології, що еволюціонують щороку. “Це сфера, де кожен день – виклик, а результат видно одразу”, – згадує він у інтерв’ю.

Навчання не було легким: поєднання теорії з практикою, нічні чергування. Але саме тут Олег зрозумів – маленькі лікарні дають більше досвіду, бо ніхто не підстраховує. Він фанатично вивчав нові методики, мріючи про трансплантацію, яка тоді в Україні була рідкістю. Закінчивши, повернувся до Ковеля, де почав як рядовий уролог у ЦРЛ.

Цей етап – не просто диплом, а народження лідера. Самчук швидко піднявся до завідувача відділення, а потім заступника головного лікаря, доводячи: освіта – це старт, а успіх – щоденна праця.

Ковельський прорив: районна лікарня як піонер трансплантації

2018 рік. 33-річний Олег Самчук стає головним лікарем Ковельського МТМО. Районна лікарня перетворюється на європейський хаб: перша в Україні з 26 з 27 пакетів НСЗУ, ліцензією на трансплантологію. Наприкінці 2019-го – сенсація: пересадка серця, перша за 15 років у регіоні, за участю Бориса Тодурова. Далі – нирки, печінка. Двоє пацієнтів звільнилися від гемодіалізу назавжди.

Він зібрав ентузіастів: модернізував лабораторії, стерилізацію, закупив обладнання. “Не чекай ідеалу – запускай і вдосконалюй”, – його принцип. Ковель став брендом: найсучасніша районна лікарня, що вражала мера Львова Андрія Садового під час візиту.

За 4,5 роки Олег вивів заклад на національний рівень. Це не магія – системна робота, де кожен працівник відчуває гордість. Ковельський період – вершина, де Самчук довів: периферія може лідирувати.

Львівський виклик: на чолі лікарні швидкої допомоги

Лютий 2020-го. Андрій Садовий пропонує Самчуку очолити Львівську клінічну лікарню швидкої медичної допомоги. “Шок від ковельських результатів”, – згадує мер. Олег погоджується, попри пандемію та переїзд з трьома синами. З вересня – повноцінний гендиректор.

Перші місяці – COVID-шторм: реанімація, інфаркти, інсульти. Він підписує пакети НСЗУ, ремонтує приміщення, відкриває відділення. Співпраця з Інститутом серця – ключ до успіху. У 2022-му об’єднання з 5-ю міською: Перше ТМО, 3600 співробітників, найбільше в Україні.

Львів став випробуванням: від хаосу до лідерства. Самчук гуртує колективи, радиться з професорами, інвестує в аеромедичну евакуацію. Тут його стиль розквітнув – швидкі рішення рятують життя.

Досягнення Першого ТМО: лідер трансплантацій

Центр трансплантології Першого ТМО – гордість. 5-й рік поспіль лідери України: серця, печінки, нирки. Перша пересадка печінки у Львові, десятки операцій. У 2025-му – Національна премія Патона від Президента за внесок у вітчизняну медицину.

Ось ключові перемоги в цифрах:

Джерела даних: офіційний сайт 1tmo.lviv.ua та журнал “Фокус”. Ці цифри – не абстракція, а врятовані долі: пацієнти повертаються до сімей, дихають повноцінно.

Самчук інвестує в технології, навчає інтернів, будує довіру. ТМО – модель реформи: ефективність, прозорість, результат.

Філософія лідера: “Поспішаю жити” та поради нащадкам

Життєве кредо Олега – “Поспішаю жити”: все робити сьогодні, швидко, без зволікань. “Довгі проекти – не для мене, – сміється він. – Система повинна рухатися”. Керівники мають мінятися кожні 5 років, даючи шанс молодим. Молодим лікарям радить: починайте в районах, проживайте кожен відділ, не халявте.

У часи війни ТМО стало форпостом: евакуація поранених, стабільність. Його девіз надихає тисячі: медицина України – не гірша за німецьку, якщо є воля. Особисте життя – опора: дружина Уляна, три сини, родина медиків. Олег мріє про безкордонну медицину, де лікарі вільні рухатися.

Його шлях триває: нові операції, реформи, натхнення. Олег Самчук – живий приклад, що один ентузіаст змінює країну.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts