Селище міського типу, або смт, довгий час слугувало тим самим містком між галасливим ритмом великого міста та тихим спокоєм села. Ці поселення поєднували в собі красу садибної забудови з елементами міського життя – маленькими заводами, базарами та шкільними кампусами, де діти бігають по вулицях, а ввечері чути дзвін корів. Саме вони відповідали на класичну загадку “що знаходиться між містом і селом”, бо юридично і побутово балансували на межі двох світів.
До недавнього часу в Україні налічувалося близько 881 таких смт, де жило мільйони людей – від промислових осередків на Донбасі до мальовничих куточків на Поділлі. Тепер, після реформи 2023 року, цей статус зник, але суть залишилася: селища з населенням понад 5 тисяч стали просто селищами, зберігаючи свій унікальний шарм. Розберемося, як еволюціонували ці “дітки двох світів” і чому вони все ще зачаровують.
Уявіть вузькі вулички з дерев’яними хатами поряд з цегляними дво-поверхівками, де вранці пахне свіжим хлібом з пекарні, а ввечері лунає музика з місцевого клубу. Саме в смт формувалася та гібридна культура, яка робить Україну такою пістрявою.
Історія містечок: від середньовічних ярмарків до радянських смт
Коріння селищ міського типу сягає глибоко в минуле, коли на українських землях цвіли містечка – маленькі торгові осередки з магдебурзьким правом. З XV століття вони слугували буфером між великими замками міст і розкиданими хуторами сіл: тут гуділи ярмарки, де селяни міняли зерно на інструменти, а ремісники кули підкови під гучні розмови. Буча, Ірпінь чи Біла Церква починали саме так – скромними поселеннями з синагогами та козацькими сотнями.
У Речі Посполитій та Гетьманщині містечка процвітали завдяки шляхті та єврейським громадам, які торгували шовком і сіллю. Статистика з архівів показує: наприкінці XIX століття їх налічувалося сотні, з населенням 2-10 тисяч. Радянська влада в 1925 році перейменувала їх на “селища міського типу”, щоб стерти “буржуазний” відтінок і вписати в планову економіку. Постанова ВУЦВК та РНК УСРР чітко визначила: смт – це промислові чи курортні пункти з міськими правами, але без повного статусу міста.
Ця трансформація не пройшла безболісно. Багато містечок, як Умань чи Бердичів, виросли в міста, а інші загрузли в статусі смт, стаючи осередками шахт чи фабрик. Сьогодні, озираючись назад, бачимо, як вони виткали культурну мережу України – від фольклорних фестивалів до революційних подій.
Чим відрізняються смт від міста і села: ключові критерії
Селище міського типу завжди було компромісом: більше за село за розміром, але не настільки урбанізоване, як місто. Головний маркер – забудова та економіка. У селі домінує садибна забудова з городами, де праця крутиться навколо поля. Місто – це компактні квартали з хмарочосами, метро та офісами. Смт же поєднувало: 60-70% садиб, але з промисловими зонами, де гули верстати.
Щоб усе стало наочним, ось порівняльна таблиця основних відмінностей. Дані базуються на радянських нормах до 2023 року та чинному законі.
| Критерій | Місто | Селище міського типу (до 2023) | Село |
|---|---|---|---|
| Населення | ≥10 тис. | 2-10 тис., часто більше | <5 тис. |
| Забудова | Компактна, багатоповерхова | Переважно садибна + промзона | Садибна |
| Економіка | Послуги, промисловість, IT | Промисловість, торгівля | Сільське господарство |
| Права | Міська рада | Сільрада з міськими елементами | Сільрада |
Джерела даних: uk.wikipedia.org (Селище міського типу), zakon.rada.gov.ua (Закон №8263).
Після таблиці зрозуміло: смт давало людям кращі можливості, ніж село – газ, школи, лікарні, – але без міських податків і заторів. Це робило їх ідеальним вибором для сімей, які прагнули балансу. Перехід від одного статусу до іншого залежав від петицій громад і рішень уряду.
Скасування статусу смт: реформа 2023-2024 і її наслідки
У липні 2023 року Верховна Рада ухвалила закон №8263, який радикально спростив класифікацію: прощавай, смт! З 26 січня 2024 року всі 881 селища міського типу стали просто селищами, якщо менше 10 тисяч жителів, або містами – якщо більше з компактною забудовою. Президент Зеленський підписав документ 24 жовтня 2023-го, аргументуючи дерадянізацією та децентралізацією.
Зміни торкнулися тисяч громад. Наприклад, у Харківській області 61 смт автоматично стали селищами, а село Мамаївці Чернівецької області може претендувати на селище через 5 тисяч жителів. Це спростило адмінпроцедури: менше бюрократії в паспортах, податках і виборах. Але є нюанси – промислові смт, як Слов’янськ чи Торецьк, тепер борються за міський статус, бо їхня забудова ближча до урбаністичної.
- Переваги реформи: Єдина система – легше планувати бюджети ОТГ, розподіляти субсидії.
- Недоліки: Деякі селища втратили “міські” пільги, як безплатний проїзд чи освітлення.
- Статистика: До 2023 – 460 міст, 881 смт, 28 тис. сіл; після – ~460 міст, ~2 тис. селищ.
Цей список ілюструє, як реформа оживила децентралізацію. Громади тепер самі вирішують статус через петиції – свіжий подих свободи для тих, хто живе на межі світів.
Культура і побут: унікальний світ проміжних поселень
Смт і містечка – це калейдоскоп традицій, де козацькі пісні переплітаються з єврейським фольклором, а баби на лавках розповідають історії про “старі добрі часи”. У Бердичіві чи Фастові ярмарки оживають щороку: запах свіжих вареників, гучні аукціони худоби, танці під гармошку. Тут формувався той самий “містечковий гумор” – іронічний, гострий, як у Шолом-Алейхема.
Побут нагадує симфонію контрастів: вранці трактори гудуть поряд з фургонами, ввечері молодь мчить на концерти в сусіднє місто. Жінки печуть пиріжки на продаж, чоловіки працюють на локальних заводах. Ця гібридність робить смт родзинкою України – місцем, де село не нудне, а місто не байдуже.
У трендах урбанізації багато смт перетворюються на “супутники” мегаполісів: Буча біля Києва росте котеджними містечками, приваблюючи киян свіжим повітрям. Але війна додала викликів – евакуація, руйнування, але й відродження через гуманітарку та вайтівців.
Практичні кейси перетворення смт
Розглянемо реальні приклади, як реформа оживила поселення.
- Красноїльськ (Чернівецька обл.): Колишнє смт з 8 тис. жителів претендує на місто завдяки деревообробці та туризму. Громада зібрала петицію, уряд розглядає – успіх залежить від інвестицій.
- Брюховичі (Львівська обл.): Стало селищем, але інфраструктура (школи, басейн) лишилася. Мешканці виграли гранти на сонячні панелі, ставши еко-прикладом.
- Торецьк (Донецька обл.): Промислове смт після деокупації бореться за міський статус. Кейс показує: статус впливає на фінансування відбудови.
- Ірша (Житомирська обл.): Перетворилося на селище, додало велодоріжки та коворкінг – приваблює фрілансерів з Києва.
Ці історії доводять: статус – не фініш, а старт для розвитку. Громади, що активні, процвітають.
Економіка смт: від шахт до IT-хабів майбутнього
Економічно смт трималися на промисловості: шахти в Луганщині, текстильні фабрики на Чернігівщині, курорти в Карпатах. За даними Держстату, у 2022 році в смт за межами Криму жило ~4 млн людей, з ВВП на душу вищим за села на 20-30%. Після реформи ОТГ отримали більше повноважень – будувати дороги, залучати інвесторів.
Тренди 2025-2026: децентралізація + цифрова трансформація. Селища як Бородянка чи Вишгород ростуть на логістиці, бо між Києвом і селами. Порада для підприємців: стартуйте з грантів ЄС на зелену енергію – смт ідеальні для сонячних ферм.
- Насичена інфраструктура: газ у 90%, інтернет у 70% (вище за села).
- Низькі ціни: земля в 2-3 рази дешевша за міську.
- Потенціал: агротуризм, крафт-производство – хіпстери вже мчать сюди.
Ви не повірите, але в таких селищах вариться найкращий сир і мед – бо поєднання традицій з сучасністю дає магію.
Тренди урбанізації: як смт стають новим домом для міщан
Сьогоднішні “екс-смт” приваблюють тих, хто втомився від мегаполісного стресу. Котеджні селища біля Львова чи Одеси – це еко-оази з басейнами та коворкінгами. За прогнозами 2026, урбанізація з’їсть 10% сільських земель, перетворюючи смт на “смарагдові міста”.
Життя тут – як теплий плед: сусіди вітаються, діти грають на вулиці, а вихідні – на рибалці. Але є й виклики: відтік молоді, війна. Проте громади тримаються – волонтерять, будують бункери, святкують перемогу.
Ці поселення нагадують: Україна – не бінарна, а спектр відтінків, де між містом і селом ховається справжня душа нації.
About the Author
