Сергій Стерненко — український громадський діяч, блогер і волонтер, який пройшов шлях від вуличного активіста в Одесі до радника міністра оборони з питань підвищення ефективності безпілотників. Його голос лунає в мільйонах екранів, надихаючи на опір і реальні дії. Сьогодні, у 2026 році, він поєднує жорстку критику влади з конкретною допомогою армії, збираючи сотні тисяч дронів для фронту через свій благодійний фонд.
Народжений 20 березня 1995 року в селі Садове Білгород-Дністровського району Одеської області, Стерненко виростав у родині, де батько служив прикордонником, а мати працювала вчителькою. Це середовище заклало в нього дисципліну і почуття справедливості, які пізніше вибухнули під час Революції Гідності. До 2014 року він експериментував з адмініструванням груп у соцмережах і навіть пробував сили в хіп-хопі, але події на Майдані повністю змінили траєкторію його життя.
Його діяльність охоплює все: від люстрації корупціонерів до масових зборів на FPV-дрони, які вже врятували тисячі українських життів. Стерненко не просто говорить — він діє, перетворюючи емоції мільйонів на реальну підтримку ЗСУ.
Ранні роки та формування характеру
Дитинство Сергія минуло в тихому селі на Одещині, де навколишня природа контрастувала з внутрішньою напругою, яка згодом вилилася в активізм. Батьківська військова дисципліна і материнська педагогічна чуйність сформували в хлопця поєднання жорсткості та емпатії. Він рано почав відчувати несправедливість — спочатку в локальних історіях, а потім і на національному рівні.
До Євромайдану Стерненко не був класичним політиком. Він розкручував спільноти в інтернеті, шукав себе в творчості. Але коли Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію з ЄС, 18-річний юнак опинився в епіцентрі подій. Він не просто спостерігав — брав участь у протистояннях на вулиці Грушевського 20 лютого 2014 року, де кулі косили людей. Ці дні випалили в ньому переконання: пасивність — це зрада.
Повернувшись до Одеси, Стерненко не зупинився. Місто кипіло проросійськими настроями, але він бачив потенціал для змін. Саме тоді почалася його трансформація від звичайного молодого чоловіка до лідера, який не боїться йти проти течії.
Євромайдан, Правий сектор і одеські протистояння
У лютому 2014 року Стерненко став одним із засновників одеського осередку Правого сектора, а вже в березні очолив його. Під його керівництвом осередок перетворився на потужну силу, яка протидіяла сепаратистським настроям. Він організовував патрулі, акції та допомагав у логістиці під час трагічних подій 2 травня в Одесі, коли рятував людей із палаючого Будинку профспілок.
Цей період став для нього випробуванням вогнем. Одеса, розірвана між українським і проросійським векторами, вимагала від лідерів не лише слів, а й сміливості. Стерненко не ховався за спинами — він виходив на вулиці, виступав на мітингах і формував нове покоління активістів. Його псевдонім «Берія» у ті часи символізував жорстку, але справедливу позицію.
До 2017 року, коли він залишив Правий сектор, Стерненко встиг створити мережу однодумців. Це був фундамент для подальшої діяльності: від локальних протидій наркоторгівлі до національних люстрацій. Його досвід показав, як молодь може впливати на історію, не чекаючи дозволу від влади.
Народна люстрація та боротьба з корупцією
Після Майдану Стерненко запустив «Народну люстрацію» — рух, який викривав корупціонерів і проросійських діячів. Акції на кшталт «сміттєвої люстрації» Шуфрича стали вірусними: публічне викидання політики в смітник символізувало очищення країни. Це було не просто шоу — це був інструмент тиску на систему, яка інакше ігнорувала громадську думку.
Голова громадської організації «Небайдужі» продовжив цю лінію. Він організовував протести проти наркоторгівлі в Одесі, викривав схеми і змушував владу реагувати. Його методи — прямі, емоційні, без компромісів — приносили результати, але й створювали ворогів. Стерненко ніколи не приховував: боротьба з внутрішнім ворогом часом небезпечніша за зовнішнього.
Ця діяльність заклала основу його репутації як людини, яка не продається. Мільйони українців побачили в ньому голос, який говорить те, що думають багато хто, але боїться озвучити.
YouTube-канал і вплив на суспільну думку
Канал STERNENKO перетворився на один із найпотужніших інструментів інформаційного спротиву. Понад два мільйони підписників стежать за його прямими ефірами, де він розбирає новини, критикує владу і пропонує рішення. Під час повномасштабного вторгнення його трансляції стали джерелом правдивої аналітики — без цензури і прикрас.
Стерненко не просто коментує — він створює наратив. Його ролики про дрони, корупцію в тилу чи геополітику набирають сотні тисяч переглядів за години. Це не розвага, а мобілізація: глядачі переходять від перегляду до донатів і волонтерства. Канал став платформою, де цифрове покоління знаходить мотивацію боротися.
У 2026 році, коли війна набула нових форм, його контент еволюціонував. Від вуличних репортажів до глибоких розборів стратегії — Стерненко адаптується швидше за систему, показуючи, як блогер може бути ефективнішим за деяких чиновників.
Волонтерство та підтримка армії
Благодійний фонд «Спільнота Стерненка» став машиною для допомоги ЗСУ. З 2025 року через нього пройшли мільйони гривень на FPV-дрони, «шахедорізи» та іншу техніку. Стерненко публікує всі звіти, роблячи процес прозорим і мотивуючим. Кожна зібрана сума перетворюється на конкретні удари по ворогу.
Волонтерство для нього — це не хобі, а продовження активізму. Він поєднує збір коштів із критикою тих, хто гальмує постачання. Його фонд став прикладом, як громадянське суспільство компенсує державні прогалини. Тисячі бійців на фронті знають: Стерненко не просто говорить, він доставляє.
Ця діяльність підкреслює його еволюцію: від протестів до системної допомоги. У часи, коли фронт вимагає технологій, він став мостом між тилом і передовою.
Цікаві факти про Сергія Стерненка
- Має молодшого брата Ярослава, який поділяє сімейні цінності, хоч і тримається подалі від публічності. Родинна підтримка завжди була для нього опорою в найскладніші моменти.
- Займається дзюдо — спорт, який допоміг розвинути дисципліну і фізичну витривалість, необхідну для активізму. Навіть після поранень він швидко відновлюється і повертається до роботи.
- У 2018 році пережив три замахи за короткий час, але не зламався. Натомість використав ці події, щоб привернути увагу до проблем безпеки активістів.
- Його псевдоніми — від «Берія» до «MC Esdabes» — відображають різні етапи життя: від жорсткого лідера до творчої молодості.
- Після призначення радником міністра оборони у січні 2026 року Стерненко не змінив стиль спілкування — залишається таким самим прямолінійним у ефірах, поєднуючи посаду з громадським контролем.
- Його дружина Наталія Усатенко підтримує всі ініціативи, і їхня пара стала прикладом, як особисте життя може існувати поряд із публічною боротьбою.
Ці деталі роблять портрет Стерненка об’ємним: за яскравим публічним образом стоїть людина з реальними емоціями, слабкостями і непохитною волею.
Судові справи та випробування системою
Стерненко неодноразово ставав мішенню судової системи. У 2015 році його звинуватили у викраденні депутата Щербича — справа, яка тягнулася роками. У 2021 році вирок був суворим, але згодом пом’якшений і частково знятий. Він завжди стверджував: це політичне переслідування за активізм.
Інша гучна історія — самозахист 2018 року, коли під час чергового замаху Стерненко застосував ножа проти нападника. Справа розтягнулася на роки, але врешті-решт закрита. Ці процеси висвітлили проблеми української Феміди: тиск на активістів, маніпуляції та затягування.
Кожне засідання ставало публічним тестом. Підтримка тисяч людей під судами показувала: Стерненко не сам. Його досвід став уроком для всього суспільства — як боротися в правовому полі, навіть коли воно працює проти тебе.
Замаги, небезпека та сила духу
Життя Стерненка — це постійна боротьба з тінню. Чотири замахи, останній із яких стався 1 травня 2025 року в Києві. Жінка-нападниця вистрілила в нього, але Стерненко вижив, пройшов операцію і швидко повернувся до роботи. СБУ затримала підозрювану, і слідство вказало на російський слід.
Кожна куля лише зміцнювала його позицію. Після перших інцидентів він почав говорити про це відкрито, привертаючи увагу світу до методів гібридної війни РФ проти українських лідерів громадської думки. Він сам фінансує свою охорону, підкреслюючи незалежність.
Ці події не зламали його, а навпаки — зробили символом стійкості. Стерненко перетворює біль на мотивацію, показуючи, що страх — це те, що можна перемогти діями.
Призначення радником міністра оборони та новий етап
22 січня 2026 року Сергій Стерненко став радником міністра оборони Михайла Федорова з питань підвищення ефективності використання БПЛА. Це логічний крок: від волонтера, який збирає дрони, до інсайдера, який систематизує їх застосування на фронті. Його завдання — обмін досвідом, масштабування успіхів і боротьба з бюрократією в дроновій сфері.
Призначення викликало хвилю обговорень. Для одних — визнання заслуг активіста, для інших — шанс на реальні зміни. Стерненко не змінився: у перших інтерв’ю після призначення він продовжив критикувати неефективність, але тепер зсередини. Це демонструє, як громадські діячі можуть посилювати державу.
У новій ролі він фокусується на технологіях. Дрони — це майбутнє війни, і Стерненко бачить потенціал у їх масовому виробництві та розумному застосуванні. Його досвід волонтера стає державним активом.
Сергій Стерненко продовжує еволюціонувати. Від хлопця з одеського села до впливового радника — його шлях надихає на те, що кожен може змінити країну. Він поєднує емоції, факти і дію, залишаючись голосом, який не замовкає навіть під кулями. Україна потребує таких людей — тих, хто не просто мріє, а робить.
About the Author
