Тарас Цимбалюк, народжений 16 грудня 1989 року в тихому Корсунь-Шевченківському на Черкащині, виріс у родині інтелектуалів, де книги шепотіли історії, а французька мова лунала за вечерею. Батько-історик Василь Васильович змушував сина переказувати класику, а мати Тетяна Василівна вчила танцювати бальні па. Цей мікс дисципліни й творчості заклав фундамент для кар’єри актора театру та кіно, де Тарас блищить у понад п’ятдесяти проектах, від епічних “Чорного ворона” до комедійних “Кайдашів”.
Його прорив стався з роллю коваля Назара в “Кріпосній” 2019-го, а слава Карпо Кайдаша в “Спіймати Кайдаша” 2020-го зробила його секс-символом українського телевізора. У 2025-му Тарас очолив 14-й сезон “Холостяка”, шукаючи справжнє кохання під софітами, а в 2026-му продовжує зніматися в серіалах на кшталт “Повернення” та “Випробувальний термін”. Волонтерство для ЗСУ, театральні афішки “Сузір’я” й татуювання з символами долі – ось мозаїка життя 36-річного стрільця, який поєднує харизму бунтаря з теплом провінційного хлопця.
Корсунь-Шевченківський, з його зеленими луками й Дніпром неподалік, став колискою для хлопця, який не міг всидіти на місці. У гімназії Тарас ганяв м’яча, махав кулаками на боксі та кружляв у вальсах. КВН у старших класах розкрив акторську жилку – жарти з сцени заряджали адреналіном. Батько, мудрий літературознавець, не дав сину загрузнути в гуморі: “Іди в театр, там весь світ”. Ця порада запустила ланцюжок подій, що перетворив шкільного бешкетника на зірку.
Освіта: подвійний стрибок у світ мистецтва
Після школи Тарас штурмував Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, але перша спроба провалилася. Замість відчаю – Київський національний університет культури і мистецтв, де п’ять років вивчав менеджмент шоу-бізнесу. На третьому курсі, не гаючи часу, подав документи знову в Карпенка-Карого й вступив до майстерні Валентини Зимньої. Подвійне навчання – це подвиг: зйомки, пари, підробітки кальянником і стюардом на матчах, але диплом актора драматичного театру та кіно отримав у 2013-му.
Університетські роки – це вир: участь у показах дизайнерів, масовка в серіалах, перші театральні кроки. Тарас згадує, як пропускав пари заради “Останнього яничара”, де поряд з Арменом Джигарханяном вчився тримати камеру. Така наполегливість викувала характер, готуючи до ролей, де герої долають бурі – від повстанців до закоханих ковалів.
Театральний початок: від “Лісової пісні” до “Сузір’я”
Ще студентом Тарас увірвався на сцену Київського академічного Молодого театру з “Сатисфакцією” за Шекспіром – принц Марокканський у його виконанні виблискував екзотикою. Наступного року в Театрі юного глядача на Липках – Перелесник у “Лісовій пісні” Лесі Українки, де ліс оживав під його поглядом, і Лопахін у “Вишневому саду” Чехова, що рубав вишні з болем у серці. У 2011-му премія “Південні маски” за Олександра в “Біді від ніжного серця” – перше визнання.
З 2013-го – актор Київської академічної майстерні “Сузір’я”, де грає ролі, що чіпляють душу. Сучасні постановки на кшталт “Основного інстинкту” (ловелас, 50 показів по Україні та Празі), “Наших Кайдашів” (Карпо, екранізований хіт) чи “Емігрантів” за Мрожеком з Євгеном Олійником приносять не лише оплески, а й кошти на ЗСУ – термобілизна, аптечки, ремонт машин. Театр для Тараса – як ковка: тут він кує емоції, гостріші за кінокадри.
- Ранні ролі: Експерименти з класикою, де молодість грала на повну – від екзотичних принців до лісних духів.
- “Сузір’я” ера: Комедії та драми, що резонують з реальністю, з акцентом на благодійність під час війни.
- Вплив на кар’єру: Театр навчив тримати паузу, яка в кіно стає вибухом харизми.
Після списку ролей видно, як театр став трампліном: від епізодів до головних героїв. Тарас не просто грає – він живе ролями, переносячи сценічний вогонь на екран.
Кіно та серіали: ролі, що завоювали серця
Дебют 2011-го в “Щоденниках темного” – Макс з голеною башкою, типовий бандит. Далі – понад 40 проектів до 2019-го: охоронці, сини послів у “Останньому яничарі”, де Армен Джигарханян радив “бути собою”. Пробій до слави – “Кріпосна” (Назар, коваль з вогнем у очах, закоханий у панночку). Глядачі закохалися: серіал став хітом, а Тарас – символом сили й ніжності.
“Чорний ворон” 2019-го – Іван “Ворон”, холодноярський отаман за романом Шкляра. Тарас перечитав Горліс-Горського, батько копав архіви – роль стала катарсисом, особливо після 2022-го. “Спіймати Кайдаша” 2020-го – Карпо, бешкетник з класики Нечуя, оживив село гумором і драмою. Далі “Кава з кардамоном” (Андрій, син священника), “Невірна”, “Розтин покаже” (прокурор Ілля).
| Рік | Проект | Роль | Жанр |
|---|---|---|---|
| 2019 | Чорний ворон | Іван “Ворон” | Військова драма |
| 2020 | Спіймати Кайдаша | Карпо Кайдаш | Комедія |
| 2021 | Кріпосна: Жадана любов | Назар | Мелодрама |
| 2024 | Конотопська відьма | Андрій | Фентезі |
| 2025 | Коли ти вийдеш заміж? | Марк | Комедія |
| 2026 | Повернення | Нікіта Маслов | Серіал |
Таблиця ключових робіт (джерела: uk.wikipedia.org, dzygamdb.com). Новинки 2025-2026 – “Кохання та полум’я” (рятувальник Тарас), “10 блогерят”, “Випробувальний термін” – показують еволюцію від бандитів до багатогранних героїв. Кожна роль – як татуювання на душі, додає шарів.
Шоу-бізнес: “Танці з зірками” та “Холостяк”
“Танці з зірками-4” – пасадобль під “Несе Галя воду”, освідчення дівчині в ефірі, виліт після шостого етапу. Тарас танцював серцем, показавши атлетичну грацію боксера. А 2025-й – “Холостяк-14”, прем’єра 17 жовтня. 35-річний актор шукав “ту саму”, обрав Надін Головчук, фотомоделлю. Стосунки після шоу? Чутки про розрив, повернення до колишньої Світлани Готочкіни чи нові романи з колегами, як Олена Світлицька. Тарас мовчить, але фанати киплять пристрастю.
Особисте життя: шлюби, розлучення й пошук
Двічі одружений: перша – одногрупниця, шлюб-блискавка на студентських ночах. Друга, Тіна Антоненко (стилістка з кліпу MONATIK), – роман від зйомок до весілля 2021-го в ефірі “Танців”. Розлучення 2022-го через різні ритми життя. Потім Світлана Готочкіна – рестораторка, що стала опорою. Волейбол, спорт, татуювання (ворон, сердечко, цитати Хайяма) – Тарас відкритий, як його ролі.
Цікаві факти про Тараса Цимбалюка
- Пройшов кастинг на adult-фільм, але без закордонного паспорта лишився “невинним”.
- Знявшись у кліпі “Ленінграда” 2020-го, після 2022-го шкодує: “Не брався б за російське”.
- Озвучував Скерджа в “Тор: Раґнарок” – голос грізного велетня.
- Волонтерить: 5 “швидких”, ярмарки з донатами до 50 тис. грн/день (tsn.ua).
- Татуювання – мінімалізм: від квітів до “Ворона”, кожне з історією.
Факти додають соковитості: Тарас – не ікона, а живий чоловік з помилками й перемогами. Його спортзал у 2026-му – трансформація тіла під нові ролі, плюс зал для душі.
Волонтерство та внесок у перемогу
З 2022-го Тарас на фронті шоу-бізнесу: спектаклі “Емігранти” збирають на бронежилети, гуманітарка для фронту. Родина фанатіє від його “Кріпосної”, племінниця Аліса малює Назара. Актор, що грає героїв, сам стає ними – без пафосу, з конкретними дронами й аптечками.
Його шлях – метафора українського кіно: від епізодів до хітів, від провінції до столиці. Нові серіали 2026-го обіцяють більше пристрастей, а театр – глибини. Тарас Цимбалюк продовжує писати свою історію, де кожна сцена – крок уперед.
About the Author
