УПЦ і ПЦУ: суттєві відмінності в статусі, історії та житті вірян

Коли йдеться про УПЦ і ПЦУ, різниця проступає одразу, ніби глибока річка між двома берегами: одна церква стоїть на повній автокефалії, визнана матір’ю-православних – Константинополем, а інша, попри гучні заяви про незалежність, тягне за собою ланцюги московського впливу. ПЦУ отримала томос про автокефалію у 2019 році, що зробило її самостійною помісною церквою, п’ятою в диптиху православних. УПЦ, відома як структура Московського патріархату, досі поминає патріарха Кирила на богослужіннях у багатьох храмах і зберігає канонічну залежність від РПЦ, хоч і проголосила “самостійність” у 2022-му. Ця прірва не просто паперова – вона відчувається в кожній молитві, кожному переході громади.

Уявіть старовинний собор, де лунає українська мова, а не церковнослов’янська з московським акцентом, – це ПЦУ, де богослужіння оживають для сучасного українця. УПЦ же часто тримається традицій, успадкованих від центру в Москві, де рішення Синоду РПЦ досі можуть впливати на долю парафій. Станом на початок 2026 року ПЦУ налічує близько 8300 парафій, тоді як УПЦ скоротилася до приблизно 9700 через масові переходи – понад 1400 громад з 2022-го обрали шлях до незалежної церкви.

Така динаміка не випадкова: війна прискорила усвідомлення, що церква – це не тільки ікони й свічки, а й духовна незалежність нації. Розберемося глибше, чому тисячі вірян обирають один берег, а не інший.

Коріння УПЦ: від радянської спадщини до “самостійності” 1990-х

УПЦ з’явилася в 1990 році як “самостійна частина РПЦ” з широкою автономією – так звучала грамота московського патріарха Алексія II. Це був компроміс після розпаду СРСР: Москва відпустила Україну формально, але залишила ключові важелі. Предстоятель Онуфрій (Березовський), митрополит Київський і всієї України, обирається єпископами УПЦ, але з благословенням Москви. Рішення Архієрейського собору РПЦ обов’язкові, миро надходить з Москви, а в диптихах поминається Кирил.

Протягом 1990-х і 2000-х УПЦ нарощувала сили: понад 12 тисяч парафій на піку, Києво-Печерська Лавра як символ. Але спроби повної автокефалії провалилися – Москва тримала все під контролем. Навіть після Майдану 2014-го церква балансувала, засуджуючи агресію РФ формально, та не розриваючи єдність. У 2022-му, на соборі 27 травня, статут змінили: прибрали “Московський патріархат”, проголосили повну самостійність. Та реалії жорсткіші – Держслужба етнополітики у 2025-му визнала УПЦ пов’язаною з РПЦ, а судові позови тривають.

Емоційний накал відчутний у храмах: священики УПЦ часто стикаються з недовірою, бо їхні колеги в РФ благословляли танки. Ви не повірите, але в деяких парафіях досі чути молитви за “мир вселенної” з московським присмаком. Це не про догматику – вона православна в обох, – а про лояльність центру, що визначає душу церкви.

ПЦУ: тріумф об’єднання й томос як символ свободи

ПЦУ народилася з болю століть розділення. 15 грудня 2018-го в Софійському соборі Об’єднавчий собор зібрав УПЦ Київського патріархату, Українську автокефальну церкву та частину УПЦ МП – понад 90 єпископів. Митрополит Епіфаній став предстоятелем, молодим і динамічним лідером, що уособлює нову еру. 6 січня 2019-го в Стамбулі Варфоломій вручив томос – документ, що проголошує ПЦУ автокефальною, з правом на свою митрополію Києва, миро й апеляції до Константинополя.

Ключові положення томосу вражають простотою й силою: церква “вільна й неподзалежна”, визнає Константинополь “першим без рівних”, не втручається в справи інших. З того часу ПЦУ зросла: з 7000 парафій у 2019-му до 8300 у 2026-му. Богослужіння українською – норма, що робить віру близькою, як розмова з другом за чаєм. Епіфаній активно підтримує ЗСУ, молиться за перемогу, роблячи церкву частиною національного спротиву.

Цей шлях – метафора хвилі, що змиває старі бар’єри. Від Рівного до Одеси громади переходять, бо відчувають: тут церква України, а не філіал чужої імперії.

Канонічний статус: хто визнаний у православному світі?

Тут різниця як між королем і васалом. ПЦУ – 15-та автокефальна церква: визнана Константинополем, Александрією (2019), Кіпром (2020), Грецією. Її ієрархи співслужать з Варфоломієм, поминають Епіфанія в диптихах. УПЦ визнає РПЦ, Сербія частково, але Константинополь скасував її статус митрополії у 2018-му, передавши ПЦУ.

Після 2022-го УПЦ намагається дистанціюватися: собор 2022-го проголосив незалежність, але РПЦ анексувала кримські єпархії, а Кирил критикує “розкольників”. ПЦУ ж набирає ваги – Болгарія співслужила у 2026-му, Румунія вагається, але тренд на визнання.

Для вірянина це принцип: чи молитися в церкві, канонічно рівній Москві, чи в тій, що стоїть пліч-о-пліч з першим престолом.

Ось порівняльна таблиця ключових аспектів – щоб усе було наочним.

Дані з Державної служби етнополітики та свободи совісті (dess.gov.ua) та uk.wikipedia.org. Таблиця ілюструє, чому переходи не зупиняються: цифри говорять самі за себе.

Мова, обряди й культурна душа: де церква дихає Україною

УПЦ тримається церковнослов’янської – мови предків, але для молоді це як шепіт крізь туман. ПЦУ оживила українську: 90% богослужінь нею, гімни звучать мелодійно, близько серцю. Це не примха – томос дозволяє, а практика доводить: парафіяни співають “Боже великий, єдиний”, і сльози навертаються від єдності.

Культурно ПЦУ інтегрує фольклор, святкує Різдво 25 грудня за новим календарем (більшість парафій), підтримує вишиванки на Пасху. УПЦ консервативніша: старі звичаї, московські тропарі. Різниця емоційна – одна церква пульсує з нацією, інша ніби застигла в часі імперії.

Динаміка 2026: переходи громад і виклики

З 2022-го до січня 2026-го 1378 громад залишили УПЦ на користь ПЦУ – пік у 2023-му (471), спад у 2025-му (191). Київщина лідер: сотні переходів. На Волині з 2022-го 82 громади, у 2025-му лише 4. Причини? Війна розкрила зв’язки УПЦ з РФ: фото священиків з окупантами, проповіді “про мир”. Закони 2024-го зобов’язують розірвати зв’язки з РПЦ, інакше – заборона.

У 2026-му процес сповільнився, але триває: у січні нові переходи на Буковині. Віряни кажуть: “Хочемо молитися без страху за країну”.

Культурний розлом глибокий: ПЦУ оживає козацькі традиції, УПЦ – московські канони. У селах, де перейшли, весілля звучать гучніше, бо церква – з ними, а не проти. Тренди 2026-го? Більше визнань ПЦУ, тиск на УПЦ – і тисячі душ шукають свій дім. Ця розмова про віру триває, як вічне “Алілуя” в українських полях.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts