Євангелісти: чотири голоси Ісуса Христа

Чотири євангелісти — Матвій, Марко, Лука та Іван — оживили слова Христа на пергаментах першого століття, перетворивши прості оповіді на вічний маяк віри. Кожен з них, ніби окремий вітер у бурі подій, розкрив неповторний портрет Спасителя: від царського сина Давидового до Бога-Слова, що пронизує космос. Їхні Євангелія, написані грецькою з елементами арамейської традиції, доповнюють одне одного, утворюючи мозаїку, де кожна тріскотить емоціями свідків.

Матвій, колишній митар, наголошує на юдейських коренях Месії, розгортаючи генеалогію від Авраама. Марко, як блискавка в пустелі, малює динамічного Чоловіка Дій, повного сили та таємниці. Лука, лікар з Антіохії, акцентує милосердя до знедолених, а Іван підносить богослов’я любові, де Ісус — вічне Слово. Ці благовісники не дублювали один одного: їхні тексти перетинаються в 90% подій, але розходяться в нюансах, що робить кожне Євангеліє унікальним дзеркалом правди.

Разом вони охоплюють земне життя Ісуса від Різдва до Вознесіння, фіксуючи 37 чудес, 18 притч і безліч повчань. Традиційно датуються 40-100 роками н.е., з Матвієм найранішим (~50-ті), а Іваном — найпізнішим (~90-ті), що підтверджують ранньоцерковні отці на кшталт Іринея Ліонського. А тепер зануримося в долі цих сміливців, чиї перья оживили вічність.

Матвій: митар, що став першим у родоводі Месії

Уявіть напружену митницю в Капернаумі, де срібло дзвенить, а погляди юдеїв палають ненавистю до збирача податків. Саме тут Ісус кидає: “Іди за Мною!” — і Левій, син Алфея, кине гроші, запросивши Гостя до бенкету з грішниками. Цей Матвій, апостол з “брудної” професії, напише Євангеліє для земляків-юдеїв, доводячи: Ісус — обітований Цар.

Його текст, найдовший серед синоптичних (1078 віршів), починається родоводом від Авраама — 42 покоління, розділені на трики по 14, символізуючи досконалість. Матвій фіксує Нагірну проповідь у 107 віршів, п’ять великих повчань, як п’ятикнижжя Мойсея. Тут 10 чудес більше, ніж у Марка, з акцентом на пророцтвах: “Оце Діва зачне…” Він уникає “гоїв”, але підкреслює універсальність: “Ідіть, навчіть усі народи”.

Традиція приписує написання ~41 р. н.е. арамейською для палестинців, грецькою версією — для елліністів. Сучасні вчені схиляються до 70-90 рр., після руйнування Храму, бо текст натякає на це. Матвій проповідував в Ефіопії, де, за легендами, помер мучеником ~60 р. — спалений за проповідь проти ідолів. Його символ — крилата людина, бо Євангеліє стартує з втілення Бога в плоті.

Марко: лев пустелі, голос Петра

Швидкий, як лев, що ричить у юдейській пустелі, Євангеліє від Марка — найкоротше (661 вірш), найдинамічніше, з 40 “негайно”. Автор, Йоан Марк, син Марії з єрусалимського дому, де молилися учні, — помічник Варнави й Павла. Після сварки з Павлом (Дії 15) стає секретарем Петра в Римі, записуючи його проповіді.

Текст стартує не з Різдва, а з хрещення: “Початок Євангелії Ісус Христос, Син Божий”. Тут левова частка чудес — 19 з 30, мало повчань, багато дій: Ісус жене бісів, зцілює, ходить по воді. Марко пише для римлян-гоїв, пояснюючи юдейські звичаї, уникаючи генеалогій. Папій Єфесський свідчить: “Марк написав точно, хоч не по порядку”. Традиційна дата — 65-70 рр., перед Нероновим гонінням.

Марк заснував Александрійську церкву, мученицьки помер ~68 р., протягнутий конями язичниками. Символ — лев, бо “голос вопіющого в пустелі” Йоана Хрестителя і воскресіння “як лев з Юди”. Його мощі в Венеції оживають у леві на колоні Святого Марка — символ сили над хаосом.

Лука: цілитель, що співає про милосердя

Антіохійський еллініст, лікар за професією (Кол 4:14), Лука — єдиний неєврей серед євангелістів. Супутник Павла в подорожах, він пише для “найдостопочтеннішого Теофіла” — римського чиновника чи символ “любителя Бога”. Його Євангеліє (1151 віршів) — пастораль милосердя: притчі про блудного сина, самарянина, мілостиню Закхея.

Лука детально описує Різдво, Благовіщення, дитинство Ісуса, роль жінок (Марія, Єлизавета), 23 чудеса, включаючи зцілення виразок. Родовід від Адама — для універсальності. Текст доповнює Діяння апостолів, як двотомник. Традиційно ~60-80 рр., критики — 80-90. Лука проповідував у Греції, помер мучеником ~84 р. у Фівах, побитий камінням.

Його символ — віл, жертва приношення, бо акцент на хресній смерті й служінні. У мистецтві — крилатий телець з книгою, нагадуючи про терплячу працю цілителя душ.

Іван: орел, що ширяє над богослов’ям

Рибалка з Галілеї, син Заведея, “учень, якого любив Ісус”, Іван переживає Преображення, Гефсиманію, хрест. З Ефесу, де пише в старості, його Євангеліє (879 віршів) — не біографія, а одкровення: “На початку було Слово”. Тут 7 “Я є” — Хліб, Світло, Воскресіння.

Менше чудес (8 знакових), більше розмов: з Никодимом, самаряночкою. Фокус — божественність Ісуса, вічне життя через віру. Традиційно ~90-100 рр., на Патмосі чи Ефесі. Іван переживає киплячу олію, виживає, помирає ~100 р. природно. Символ — орел, що злітає до неба, бо текст містичний, провидницький.

Символи євангелістів: від Єзекіїля до ікон

Чотири крилаті істоти з видіння Єзекіїля (Єз 1) — людина, лев, віл, орел — оживають у Об’явленні Івана (Об 4), тримаючи Євангелія. Іриней Ліонський (II ст.) пов’язує їх з євангелістами, Ієронім Стридонський (IV ст.) фіксує: Матвій — людина (втілення), Марко — лев (воскресіння), Лука — віл (жертва), Іван — орел (вознесіння).

Ці тетраморфи охороняють трон Бога, символізуючи повноту євангельського благовістя на чотири сторони світу. У храмах вони обрамляють вівтар, нагадуючи про космічний вимір Христа.

Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org (сторінки “Тетраморф” та “Євангелісти”). Ці символи пульсують у фресках соборів, нагадуючи: Євангеліє — жива сила.

Синоптична гармонія: чому чотири, а не одне Євангеліє?

Матвій, Марко, Лука — синоптики (грец. “спільний погляд”), 95% тексту перетинаються. Марк — база (~90% у Матвія, 50% у Луки), плюс джерело Q (притчі). Іван — унікальний, 90% нове: таємна вечеря, Лазарев воскрес. Чому чотири? Іриней: як чотири вітри, сторони світу, херувимові. Одне б обмежило б правду.

Порівняймо ключове:

Таблиця відображає консенсус з vue.gov.ua та біблійних студій. Чотири голоси зливаються в симфонію, де кожна нота резонує в серці.

Євангелісти в українському мистецтві: від Пересопниці до соборів

В українській іконографії євангелісти оживають у фресках Києво-Печерської лаври, де тетраморфи обрамляють куполи. Пересопницьке Євангеліє (1556) малює їх з сувоями, у барокових шатах. У Львові, на каплиці Боїмів, символи переплітаються з ангелами, а в соборі Св. Юра — лев Марка реве золотом.

Бароко додає емоційності: Матвій з пером у руці ангела, Лука з мазями. Сучасні ікони, як у Музеї у Києві, зберігають канон, але додають світлотінь. Ці образи надихають паломників, нагадуючи: благовісники — міст між давниною та нами. Їхні слова пульсують у літургії, де лев гарчить, орел ширяє, віл терпить, а людина кличе.

Кожен євангеліст — як ріка, що несе живу воду: Матвій — глибока, Марко — бурхлива, Лука — зцілююча, Іван — вічна. Занурюйтесь, і вони розкриють таємниці Христа з новою силою.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts