Євгенія Кулеба народилася 29 квітня 1981 року в самому серці Києва і з перших кроків по його вулицях відчула, як місто може дихати, рости і змінюватися. Корінна киянка, вона пройшла шлях від дипломатичної служби в Європі до створення громадської організації «Місто-сад», яка стала символом боротьби за комфортні, зелені та людяні простори. Сьогодні її знають як колишню депутатку Київської міської ради від «Слуги народу», засновницю потужного урбаністичного руху та активістку, яка не боїться протистояти хаосу забудови. Її історія — це не просто біографія, а живий приклад, як одна людина з чітким баченням може об’єднати тисячі і змінити обличчя столиці.
Як депутатка Київради з 2020 по 2025 рік вона очолювала комісію з екологічної політики, боролася за безбар’єрність і гендерну рівність у містобудуванні. А після складання мандату з особистих причин у жовтні 2025-го не зупинилася — продовжує керувати «Місто-сад» і надихати нове покоління активістів. Її робота торкнулася не лише Києва: проєкти організації ожили в прифронтових містах Сходу, де війна залишила руїни, а люди потребували не просто відновлення, а нового дихання. Євгенія Кулеба доводить, що урбанізм — це не сухі креслення, а емоційна історія про людей, які хочуть жити в місті, де кожен куточок розповідає про турботу.
Її шлях поєднує дипломатію, культуру та громадський активізм. Закінчивши Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «міжнародне право» у 2003 році, вона володіє англійською та італійською вільно, а німецькою і французькою — на хорошому рівні. Цей багаж допоміг їй бачити Київ не ізольованим островом, а частиною європейської урбаністичної сім’ї. Сьогодні її ім’я асоціюється з реальними змінами: від Скверу Небесної Сотні, який отримав європейську нагороду, до сотень толок і фестивалів, що об’єднують киян навколо зелених оазисів.
Раннє життя та формування поглядів
Київ 80-х і 90-х років формував Євгенію Кулебу як особистість. Вона гуляла Подолом, де старі дворики перепліталися з радянськими панельками, і вже тоді мріяла про простори, де бетон поступається місцем деревам і людям. Гімназія №56 стала місцем, де допитливість переросла в системне мислення. Саме там зародилося розуміння, що місто — це не тільки будівлі, а живі стосунки між людьми, природою і владою.
Після університету дипломатична кар’єра в Міністерстві закордонних справ України повела її до Відня з 2005 по 2009 рік. Австрійська столиця з її ідеальними парками, велосипедними доріжками та гармонією між історією і сучасністю стала справжнім контрастом для киянки. Повернувшись додому, Євгенія не могла миритися з занедбаними скверами і хаотичною забудовою. 2010–2011 роки вона присвятила культурному проєкту «Чужих муз» — платформі, яка об’єднувала людей через музику, показуючи, як мистецтво може оживляти простір. А з 2013 по 2015 рік як менеджерка проєктів у Благодійному фонді «Мистецький Арсенал» координувала «Арсенал ідей», залучаючи тисячі учасників до культурних ініціатив.
Цей досвід став фундаментом для головного покликання. Революція Гідності 2014 року стала каталізатором: замість пасивного спостереження Євгенія разом з однодумцями взялася за ділянку на Михайлівській, яка перетворювалася на звалище. Так народився Сквер Небесної Сотні — місце, де замість бетону з’явилися дерева, кущі, дитячі майданчики і пам’ять про героїв.
Народження «Місто-сад» і перші перемоги
У 2014 році Євгенія Кулеба заснувала громадську організацію «Місто-сад», яка швидко виросла в потужну силу. Організація не просто садить дерева — вона будує спільноти. Група в Facebook зібрала тисячі прихильників, які власноруч прибирали, садили і захищали сквер. У 2016 році проєкт отримав Особливу згадку на конкурсі Європейська нагорода за урбаністичний публічний простір у Барселоні — першу таку відзнаку для України та всієї Східної Європи. Це була не просто нагорода, а визнання, що українці вміють створювати простори, які дихають свободою.
«Місто-сад» розгорнула діяльність по всій країні. У Слов’янську після бойових дій за підтримки USAID відновили парк «Шовковичний»: додали брендинг, навігацію, фестивалі і створили Клуб друзів, який об’єднав місцевих жителів. У Добропіллі з’явився Сквер 21, який посів третє місце на Ukrainian Urban Awards 2019. Проєкт «Конструктор.Дворики» у Києві переміг у Ukrainian Design The Best Of. Організація працювала в Костянтинівці, Покровську, Маріуполі, Лисичанську, Кремінній — скрізь, де війна залишила шрами, «Місто-сад» приносила життя.
Особливий напрямок — «Розрізняй PRO», який руйнує стереотипи між Сходом і Заходом України через опитування, дискусії та спільні дії. За роки існування організація залучила понад 10 тисяч активістів і провела сотні культурних заходів. Євгенія завжди наголошувала: урбанізм — це не про владу, а про відповідальність кожного.
Політична кар’єра в Київраді: від активізму до системних змін
У 2020 році Євгенія Кулеба очолила список «Слуги народу» до Київської міської ради і стала депутаткою за загальноміським округом. Як секретарка постійної комісії з питань екологічної політики вона фокусувалася на зелених зонах, адаптації до кліматичних змін, управлінні відходами та доступності для всіх. Разом із міжфракційним об’єднанням «Київ — за рівні можливості» вона просувала гендерне бюджетування і Мапу доступності Києва.
Війна посилила її голос. У 2025 році, коли бюджет столиці не враховував потреби безбар’єрності та ветеранів, Євгенія відмовилася за нього голосувати. Вона критикувала пріоритети — паркінги замість пандусів, транспортні розв’язки замість smooth тротуарів. Політика для неї завжди була про цінності: справедливість, любов і рівні можливості. У рамках руху «Зе!Жінки» вона координувала гуманітарну допомогу, евакуації та підтримку ментального здоров’я.
У жовтні 2025 року Євгенія склала мандат, зазначивши, що причини — особисті. Але її вплив залишився: програми на кшталт «Захисник Києва» до 2026 року несуть її відбиток. Після цього вона продовжила роботу в «Місто-сад» і взяла участь у міжнародних програмах жіночого лідерства, зокрема The Alliance of Her East Europe.
Особисте життя та сила в складні часи
Понад 20 років Євгенія була одружена з Дмитром Кулебою, ексміністром закордонних справ. У шлюбі народилися син Єгор (2006 року) і донька Любов (2011 року). Розлучення відбулося цивілізовано, з фокусом на підтримці дітей. Для Євгенії материнство — це не жертва, а простір для зростання: «Стало ясно, що вибираю лише я. І мені так кайфово». Вона відкрито говорить про баланс між кар’єрою і сім’єю, показуючи, що жінка може бути і лідеркою, і мамою.
Активізм приносив не тільки перемоги, а й виклики. Під час протистояння з мером щодо підземного паркінгу на Михайлівській у її квартиру кинули коктейль Молотова. Платні мітинги біля дому лякали дітей. Але Євгенія не зламалася — навпаки, стала ще публічнішою, документуючи все для прозорості. Війна, на її думку, маскулінізує суспільство, роблячи акцент на образі воїна-захисника і відсуваючи жіночі голоси. «Повномасштабна війна дедалі більше маскулінізує наше суспільство, і політику зокрема», — каже вона. Саме тому гендерна рівність для неї — не модний тренд, а необхідність.
Практичні кейси: як «Місто-сад» змінює міста на практиці
Сквер Небесної Сотні став еталоном. Замість запланованого будівництва активісти очистили територію, посадили дерева і створили зону відпочинку. Сотні киян брали участь у толоках, а результат — перша українська нагорода на європейському конкурсі урбаністики. Проєкт довів: громадська участь перемагає комерційні інтереси.
Парк «Шовковичний» у Слов’янську — приклад відновлення після війни. USAID підтримав ініціативу, але душа проєкту — в місцевих. Фестивалі, брендинг і Клуб друзів перетворили руїни на місце зустрічей. Жителі відчули, що місто належить їм.
Сквер 21 у Добропіллі поєднав урбанізм з соціальною інтеграцією. Третє місце на Ukrainian Urban Awards — визнання того, як маленькі зміни створюють велику атмосферу. «Конструктор.Дворики» у Києві показав, як двори можуть стати ігровими лабораторіями для спільноти.
Ці кейси вчать: починайте з малого, залучайте сусідів і не бійтеся протистояти. Євгенія Кулеба завжди повторює — урбанізм працює, коли люди відчувають себе частиною змін.
Вплив на український урбанізм і тренди майбутнього
Робота Євгенії Кулеби вписується в ширші тренди: адаптація міст до війни, кліматичних змін і повернення ветеранів. Безбар’єрність — не опція, а стандарт. Вона критикує, коли бюджет віддає перевагу паркінгам замість пандусів і ліфтів. Її бачення — місто-сад, де кожен простір дихає свободою і турботою.
Участь у жіночих лідерських програмах показує: жінки в політиці та урбанізмі змінюють правила. Євгенія говорить про самооцінку, стереотипи і необхідність сестринства. Її історія надихає початківців: від дипломатії до громадського активізму — шлях, доступний кожному, хто готовий діяти.
Сьогодні «Місто-сад» продовжує жити. Офіційний сайт організації повний нових ідей, а команда під керівництвом Євгенії шукає гранти і партнерів. Для просунутих читачів її досвід — підручник зі стратегічного активізму. Для початківців — мотивація вийти на толоку і змінити свій двір.
| Період | Ключова подія | Внесок |
|---|---|---|
| 2003 | Закінчення ІМВ КНУ | Спеціальність міжнародне право |
| 2005–2009 | Дипломатична служба у Відні | Європейські стандарти урбанізму |
| 2014 | Заснування «Місто-сад» | Сквер Небесної Сотні |
| 2016 | Європейська нагорода | Перша для України |
| 2020–2025 | Депутатка Київради | Екологічна політика та рівність |
| 2025 | Складання мандату | Перехід до нових ініціатив |
Дані таблиці базуються на офіційних біографічних джерелах і хронології подій.
Євгенія Кулеба продовжує надихати. Її шлях показує, що справжні зміни починаються з любові до свого міста і віри в людей. У світі, де війна намагається забрати надію, такі голоси, як її, нагадують: сад завжди перемагає бетон.
About the Author
