Уявіть собі тихі ліси Полісся, де олені пасуться серед мохів, або степові балки на півдні, де ростуть рідкісні орхідеї, не турбовані плугом. Заказники — це саме ті куточки природи, де держава встановлює особливий режим захисту для певних екосистем чи їх частин. На відміну від суворо ізольованих заповідників, тут дозволяється обмежена господарська діяльність, полювання чи збір грибів у визначені сезони, але з суворими заборонами на руйнівні рубки чи браконьєрство. Вони охоплюють тисячі гектарів по всій країні, стаючи буфером для біорізноманіття в умовах урбанізації та кліматичних змін.
Ці території не просто “заборонені зони” — вони пульсують життям, де науковці вивчають міграції птахів, а місцеві жителі черпають ресурси відповідально. За даними Атласу природно-заповідного фонду України, заказники становлять значну частину ПЗФ, забезпечуючи відновлення популяцій тварин і рослин. Розпочнемо з витоків цього поняття, щоб зрозуміти, чому воно стало ключовим для збереження української природи.
Правова основа та етимологія: від заборони до захисту
Слово “заказник” походить від дієслова “заказати” — заборонити, що ідеально відображає суть: тимчасову чи постійну заборону шкідливої діяльності на певній ділянці. У сучасному розумінні, згідно із Законом України “Про природно-заповідний фонд України” (стаття 25, rada.gov.ua), заказник — це природна територія чи акваторія, оголошена для збереження та відтворення природних комплексів або їх компонентів. Створення відбувається без вилучення земель у власників, які підписують охоронне зобов’язання.
Перші згадки про сезонні “закази” на полювання з’являються ще в козацькі часи, коли гетьмани обмежували добування дичини для її відновлення. Сьогодні це чітко регламентована категорія ПЗФ, де положення про конкретний заказник детально прописує дозволи та заборони. Наприклад, у лісових заказниках рубки головного користування заборонені, але санітарні — можливі під контролем.
Такий підхід робить заказники гнучкими: вони адаптуються до локальних потреб, не блокуючи економіку. Уявіть фермера, який обробляє поля поруч, але береже лісок з рідкісними папоротями — ось реальна картина гармонії.
Чим заказники відрізняються від заповідників і парків
Заповідник — це фортеця природи, де людина — лише спостерігач, а господарство взагалі заборонене. Заказник же — як розумний компроміс: захищає ключові елементи, дозволяючи селективне використання. Національні парки додають рекреацію з екостежками, тоді як заказники скромніші, фокусуючись на відновленні.
Ось таблиця для наочності порівняння основних категорій ПЗФ:
| Категорія | Режим охорони | Господарство | Приклади |
|---|---|---|---|
| Заповідник | Повний, науковий | Заборонене | Асканія-Нова |
| Заказник | Частковий, відновлювальний | Обмежене | Байдарський |
| Нацпарк | Зональний, рекреаційний | У зонах господарства | Синевир |
Джерела даних: Закон “Про ПЗФ України” (rada.gov.ua) та Атлас ПЗФ (pzf.land.kiev.ua). Ця структура дозволяє заказникам бути найчисельнішою групою — вони “заповнюють” прогалини між суворішими зонами.
У повоєнній Україні ця гнучкість критична: заказники допомагають відновлювати пошкоджені фортифікаціями ліси чи болота, не паралізуючи логістику.
Види заказників: від ландшафтних перлин до іхтіологічних скарбів
Заказники класифікують за об’єктом охорони — це робить систему різноманітною та точковою. Ландшафтні захищають мальовничі куточки, як Ай-Петринська яйла в Криму (1795 га), де скелі переплітаються з альпійськими луками. Ботанічні — бастіони для ендеміків, наприклад, заказники з сон-травою на Поділлі.
- Лісові: Фокус на деревостанах, де заборона суцільних рубок дозволяє дубам чи соснам достигати віку 200 років. Приклад — Азовська дача (1678 га).
- Зоологічні: Підрозділи на орніто- (птахи, як Астанінські плавні), ентомо- (комахи), іхтіо- (риба, Айдарський, 192 га).
- Гідрологічні: Берегут болота чи джерела, запобігаючи осушенню, як Болото Біле (392 га).
- Геологічні: Карстові печери чи палеонтологічні розсипи — для копалин і рельєфу.
Перед створенням проводять обстеження: флористи беруть проби, орнітологи рахують гнізда. Така деталізація забезпечує, що кожен тип відповідає локальним загрозам — від ерозії до браконьєрства.
У Карпатах домінують лісові, на Полтавщині — заплавні, демонструючи регіональну адаптацію.
Заказники України: масштаби, приклади та статистика
Станом на 2025 рік природно-заповідний фонд України охоплює близько 7% території, з яких заказники — найбільша група: понад 3000 об’єктів загальною площею мільйони гектарів (uncg.org.ua). У Київській області — Бакумівський ботанічний (33 га), Бориспільські острови; на Курганщині — Арабатський (600 га).
- Закарпаття: Байдарський ландшафтний — каньйони та реліктові ліси.
- Херсонщина: степові заказники з сайгаками.
- Луганщина: попри війну, Айдарська тераса (92 га) відновлюється.
- Київщина: Протасів Яр — міський оазис від забудови.
Ці перлини не лише зберігають 53% флори Полісся, а й слугують “генбанками” для реінтродукції. У 2024-му додали 88 нових ПЗФ, серед них заказники (ecopolitic.com.ua).
Режим охорони: правила, що рятують природу
Кожен заказник має індивідуальне положення: заборонені полювання в несезон, видобуток піску, вогнища. Дозволено — екскурсії, ягідний збір, наука. Охорона на власниках: єгері патрулюють, громадські інспектори фіксують порушення.
Практична порада: перед візитом перевірте положення на pzf.land.kiev.ua. У лісових — беріть дозвіл на рубку сухостою, у орнітологічних — тримайтеся стежок, щоб не турбувати гнізда.
Порушення караються штрафами до криміналу — це мотивує відповідальність.
Процес створення: від ідеї до указу
Хочете врятувати галявину від котеджів? Почніть з клопотання: опишіть цінність (рідкісний вид?), додайте карти, фото. Подайте в ОДА чи Міндовкілля. Експертиза — місяць, проект — науковці, затвердження — рада чи Президент.
У 2025-му громадськість створила десятки, як Жуків острів у Києві (sud.gromko.org.ua). Це демократично: будь-який громадянин може ініціювати.
Сучасні виклики: війна, вирубки та клімат
Російська агресія спалила 885 ПЗФ, замінувала болота, дозволила нелегальні вирубки під “фортифікацію” (uncg.org.ua). У Карпатах — джипінг руйнує ґрунти, на сході — пожежі. Темпи розширення низькі: лише 0,02% у 2023-му.
Проте оптимізм є: Emerald мережа ЄС стимулює ріст до 15%. Громадський моніторинг via додатки фіксує шкоду, науковці моделюють відновлення.
Цікаві факти про заказники України
- Найбільший — Великоанадольський ліс (Херсон, тисячі га степового лісу).
- У Протасовому Ярі росте 300 видів рослин, включаючи Червонокнижні сон-трави — міський заказник рятує від сміття.
- Орнітологічний “Бориспільські острови” — гнізда 100 видів птахів, де чорний лелека сусідить з качками.
- Заказники захищають 20% популяцій лосів і оленів Полісся.
- Перший державний — 1960-х, але традиція “мисливських заказів” — з 18 ст.
Ці перлини нагадують: природа віддячує за турботу чистим повітрям і душевним спокоєм.
Заказники еволюціонують з викликами, стаючи моделлю стійкості. Уявіть прогулянку Ай-Петри, де вітер шепоче секрети гір — це не мрія, а реальність під охороною.
About the Author
