Глибокий синій сукно жупана майорить на вітрі Запорізької Січі, облягаючи струнку постать старшини, а золоті гаплики виблискують під сонцем, ніби нагадуючи про східні корені цього одягу. Жупан — це не просто верхній одяг, а справжній артефакт історії, приталений жакет чи каптан XVI–XVIII століть, що став візитівкою заможних козаків, шляхти та міщан у Речі Посполитій. Він шився з дорогих тканин, оздоблювався хутром і позументом, підкреслюючи статус носія, і досі викликає захват у тих, хто торкається ниток минулого.
Уявіть козака, що сідає на коня: жупан не сковує рухів, бо його крій обтислий, з довжиною до колін, застібками на гаплики зліва і збірками на спині для свободи. Це елемент сарматської моди, що прийшов зі Сходу через польські впливи, еволюціонувавши від елітного вбрання до повсякденного серед селян Подніпров’я у XIX столітті. Сьогодні жупан оживає в реконструкціях, нагадуючи про незламний дух українців.
Походження жупана: від сарматських степів до козацьких чаїв
Степові вітри несуть таємниці: жупан народився десь на перехресті культур, де сармати змішували східні традиції з європейськими. Етимологія слова веде до польського “żupan”, що походить від італійського “giubbone” і арабського “jubba” — короткого верхнього одягу. У XVI столітті він з’явився в Речі Посполитій, швидко поширившись серед шляхти Польщі, Литви, України та Білорусі. Козаки Запорізької Січі підхопили його як символ заможності, шиючи з кармазину — малинового чи темно-червоного сукна.
До XVIII століття жупан еволюціонував: від парадного вбрання гетьманів до робочого для міщан. У 1763 році гетьман Кирило Розумовський видав інструкцію — жупан мав бути темно-синім суконним з червоними вилогами, підперезаним червоним поясом. Це не просто мода, а код честі: простий козак носив грубе сукно, старшина — парчу з золотом. Збережені зразки, як той у київському музеї від 1650 року, свідчать про майстерність ткачів, де кожен шов розповідає історію битв і бенкетів.
У XIX столітті жупан перетворився на прототип юпки для селян Подніпров’я, втративши розкіш, але зберігши форму. Він став мостом між епохами, згадуваним у піснях: “Ой у лузі червона калина… В синій жупан убрався”. Така спадщина робить жупан вічним, ніби шабля, що не іржавіє.
Крій і зовнішній вигляд: чому жупан сидів ідеально
Приталений силует — серце жупана. Довжина сягала колін чи нижче, спинка збиранням “на клуби” для об’єму, поли ледве сходилися спереду. Чоловічий варіант бував без коміра, подібний до свити, або з вузьким стоячим-відкладним коміром, манжетами та кишенями. Застібки — гаплики зліва чи ґудзики в два ряди вздовж пілок, рукави довгі, звужені до зап’ястя з розрізами для газирів — кишень для пістолетів чи люльок.
Жіночий жупан м’якший: округлий комір обшитий оксамитом чи хутром, поли ширші. Усе на полотняній підкладці для тепла, з внутрішніми зав’язками для фіксації. Крій не сковував — на коні чи в танці жупан гнувся, як вітер над Дніпром. Оздоблення вражало: вишивка шовком чи гарусом на грудях, рукавах, швах; поли в обрамленні тасьми, шнурів, кольорового сукна.
У похідному варіанті — коротший, з грубого сукна, поверх сорочки та шароварів. Парадний же виблискував: вузькі рукави з вильотами, комір з бобровим хутром. Така деталізація робила жупан не просто одягом, а портретом епохи.
Матеріали жупана: від парчі до хутра
Розкіш у кожній нитці: основа — тонке фабричне сукно синє, зелене, гранатове чи кармазинове. Для еліти — штоф, парча, оксамит, китайка чи черкасина. Підкладка лляна чи нанкова, заковраші червоні. Хутро — біле, лисяче, боброве на комірі, манжетах, краях. Оздоблення: золотисті шнурки, позумент, гарусові стрічки, срібні ґудзики.
Козаки обирали практичне: червоний кармазин не бруднився, витримував дощі. У 19 столітті — бавовна для міщан. Сьогодні реконструктори копіюють: вовна 100%, оксамитові стрічки, як у брендах на кшталт “Жупан Юпка”. Ці матеріали робили жупан теплим взимку й елегантним улітку, ніби друга шкіра воїна.
- Сукно кармазинове: основний вибір козаків, темно-червоний, міцний для походів.
- Парча та оксамит: для старшини, з візерунками, що сліпили очі на бенкетах.
- Хутро лисяче чи боброве: на комірі й краях, для статусу та тепла в степу.
- Позумент золотий: шви, кишені, гаплики — символ багатства.
Після такого списку стає ясно: вибір матеріалів залежав від рангу. Простий козак економив на сукні, гетьман — на парчі. Це робило жупан універсальним, від Січі до двору.
Жупан у козацькому строї: повсякденність і парад
На Січі жупан — основа строю: поверх сорочки, з шароварами, чоботами, шапкою-оселедцем. Похідний — короткий суконний, під бурку; мирний — довгий з кунтушем зверху. Полковник носив яскравий, з газами для пістолетів, писар — бавовняний під суконним кунтушем. Боплан у XVII ст. малював його нижче колін, підперезаний з шаблею.
Парадний стрій гетьмана: чорна шапка, жупан з коштовними ґудзиками, поверх — кунтуш. Забороняли простий люд носити розкіш, та козаки хитрили. У церкві чи на раді — червоний жупан з вилогами. Ви не повірите, але пісні оспівують його: “В синій жупан убрався, поїхав на Вкраїну”.
| Одяг | Крій | Довжина | Застібка | Основне використання |
|---|---|---|---|---|
| Жупан | Приталений, збори спини | До колін/нижче | Гаплики зліва | Повсякденний/парадний козаків |
| Кунтуш | Широкі рукави з вильотами | До підлоги | Гаплики, ґудзики | Верхній парадний |
| Свитка | Прямий, без коміра | До колін | Без застібки, накидний | Похідний, робочий |
Таблиця базується на описах з uk.wikipedia.org. Жупан вирізнявся практичністю — не заважав шаблі, на відміну від пишного кунтуша.
Регіональні особливості: від Поділля до Покуття
На Лівобережжі — гранатове сукно з золотими галонами, лисячим хутром, як у подільському строї. Покуття: святковий з викладним коміром. Угорська Русь — короткий для жінок з хутром на рукавах. Подніпров’я XIX ст. — напівжупаники з китайки для селян. Кожен регіон додавав свій акцент: вишивку гарусом чи шовком, червоні поли.
У смоленських землях — зипун, подібний, але грубіший. Така різноманітність робить жупан мозаїкою української культури, де кожен шов — локальна легенда.
Цікаві факти про жупан
- Найстаріший зразок — 1650 рік у київському музеї, з парчі та хутра (uk.wikipedia.org).
- У прислів’ях: “Хоч і надів жупан — все не цурайся свитки” — про скромність.
- Козаки мали по шість газирів на жупані для пістолетів — практичність на першому місці.
- У 2025 році в Києво-Печерській Лаврі показували реконструкції жупанів XVII ст., де відвідувачі приміряли їх.
- Синій колір у піснях символізував шлях до Вкраїни — містичний шарм.
Ці перлини роблять жупан живим, ніби шепоче історії з музеїв.
Сучасне життя жупана: реконструкції та мода 2026
У 2025–2026 роках жупан повертається: виставки в Лаврі з примірками катанок і опанч, інстаграм-реконструкції козацьких жупанів з вовни та оксамиту. Бренди як “Жупан Юпка” шиють сучасні версії — з кишенями, зав’язками, за 12 000 грн, з натуральної вовни. Фестивалі Січі, Хортиця — козаки в жупанах танцюють гопак, поєднуючи традицію з трендами.
Порада для ентузіастів: обирайте вовну 100%, шийте за розміром з внутрішніми зав’язками — сидітиме як у старшини. У моді — з джинсами чи вишиванкою, для статусу в офісі чи на весіллі. Жупан — це не музейний експонат, а спосіб відчути коріння в 2026-му.
Фестивалі на Хортиці збирають тисячі, де жупан оживає в танці. Бренди додають вишивку хрестиком з кропиви — екологічно й автентично. Це одяг, що шепоче: “Ми — нащадки козаків”, надихаючи на нові подвиги в сучасному світі.
About the Author
