Хвороба Меньєра: симптоми, причини та шляхи контролю

Світ раптом нахиляється набік, підлога хитається, ніби палуба корабля в шторм, а в голові дзвонить нестерпний гул. Руки хапаються за стіну, серце калатає, і здається, що ось-ось провалиться в безодню. Саме так починаються напади хвороби Меньєра – підступного ворога внутрішнього вуха, який краде рівновагу та слух. Це не просто запаморочення, а хронічна битва з власним тілом, де кожен епізод нагадує про крихкість нашого балансу.

Захворювання назване на честь французького лікаря Проспера Меньєра, який у 1861 році пов’язав вертиго з проблемами вуха, а не з мозком, як вважали раніше. Сьогодні ми знаємо, що воно вражає приблизно 200 людей на 100 тисяч населення, частіше жінок у віці 40–60 років. У США – понад 600 тисяч хворих, щороку діагностують 45 тисяч нових випадків. В Україні точної статистики бракує, але ЛОР-лікарі стикаються з ним регулярно, особливо серед тих, хто веде напружений спосіб життя.

Суть проблеми: ендолімфатичний гідропс у дії

Уявіть внутрішнє вухо як делікатний лабіринт, заповнений рідиною ендолімфою, яка передає сигнали про рух і звук до мозку. При хворобі Меньєра ця рідина накопичується надмірно – стан називається ендолімфатичним гідропсом. Тиск зростає, мембрани деформуються, і сигнали плутаються: світ крутиться, звуки спотворюються.

Причини досі загадка, але генетики виявили мутації в генах як SLC26A4 чи COCH у 10–20% випадків сімейної форми. Аутоімунні реакції атакують вухо, віруси типу герпесу провокують запалення, алергія чи мігрень додають жару. Травми голови, гіперліпідемія чи навіть стрес посилюють ризик. Нещодавні дослідження 2024–2025 років пов’язують його з мітохондріальними дисфункціями, де клітини вуха не справляються з енергетикою.

Хвороба буває первинною (ідіопатичною) або вторинною – через травму чи інфекцію. Синдром Меньєра – це коли знайдено причину, як от пухлина чи діабет. Різниця критична для терапії.

Симптоми: тріада, що лякає

Класична тріада – вертиго, шум у вухах і втрата слуху – доповнюється відчуттям закладеності, ніби вухо набухло від тиску. Напади приходять раптово, тривають від 20 хвилин до 12 годин, супроводжуються нудотою, блювотою, холодним потом. Після – втома, ніби пробіг марафон.

Вертиго: карусель жаху

Найстрашніше – ілюзорне обертання світу чи себе. Пацієнти падають, хапаються за меблі. Два чи більше таких епізодів – ключ до діагнозу. Частота варіюється: від щотижня до раз на роки. У 30% випадків уражає обидва вуха.

Шум і закладеність: невидимий гул

Тінітус – гудіння, дзвін чи рев, посилюється перед нападом. Відчуття повноти вуха – як пробка. Слух коливається: сьогодні чуєте шепіт, завтра – глухо.

Втрата слуху: тиха загроза

Сенсоневральна, низькочастотна, прогресує з роками. На ранніх стадіях відновлюється, пізніше – ні. До 80% хворих глухнуть на ураженому вусі за 10–20 років.

Діагностика: від кабінету ЛОРа до лабораторій

ЛОР оглядає, збирає анамнез. Аудіометрія фіксує флуктуацію слуху, тональна порогова аудіометрія – низькочастотну втому. Вестибулярні тести: відон-графіка, відеонийстагмографія, постурографія оцінюють баланс.

МРТ чи КТ виключають пухлини, інсульти. Електрохохлеографія (ЕКохГ) виявляє гідропс з точністю 90%. Критерії МОЗ України 2023 (moz.gov.ua): певна хвороба – 2+ вертиго, аудіовтрата, флуктуація, без інших причин.

Перед таблицею: Щоб відрізнити від імігрантів, ось порівняння.

Дані з moz.gov.ua та nidcd.nih.gov. Ця таблиця допомагає лікарям швидко орієнтуватися, бо симптоми перетинаються з десятком станів.

Стадії: від легкої до важкої

AAO-HNS класифікує за середнім порогом слуху (PTA 0.5-2-3 кГц):

• Стадія 1: PTA <25 дБ – легка, ремісії часті.
• Стадія 2: 25–40 дБ – напади частішають.
• Стадія 3: 41–70 дБ – постійний шум, вертиго рідше.
• Стадія 4: >70 дБ – глухота, баланс покращується.

Перехід непередбачуваний, але 65% досягають стадії 3 за 10 років. Раннє втручання гальмує прогрес.

Лікування: арсенал проти хаосу

Немає панацеї, але комбо працює. Почніть з дієти: сіль до 1,5–2 г/добу, кава/алкоголь – мінімально, пийте воду. Діуретики як гідрохлортіазид виводять рідину.

1. Гострий напад: метоклопрамід від нудоти, діазепам чи дименгідринат заспокоюють вертиго.
2. Хроніка: бетагістин покращує мікроциркуляцію, стероїди зменшують запалення.
3. Ін’єкції: гентаміцин у барабанну порожнину руйнує вестибулярні клітини (80% успіх, ризик глухоти 30%), кортикостероїди безпечніші.
4. Хірургія: декомпресія ендолімфатичного мішка (збереження слуху), нейректомія вестибулярного нерва чи лабиринтектомія для крайніх випадків.

Вестибулярна реабілітація – вправи на баланс, як Еплі для BPPV, але адаптовані. Новинки 2025: SPI-1005 (антиоксидант, фаза 3 успішна), SGLT-2 інгібітори для гідропсу, CGRP-блокатори для мігренозних форм. Ви не повірите, але кохлеарні імпланти тестують для балансу!

Психологічний тягар величезний: тривога, депресія в 50% випадків. Терапія допомагає, бо страх нападу посилює його. Знаменитості як актор Алан Рікман чи співак Huey Lewis боролися з цим роками, не ховаючись.

Дослідження 2025 фокусуються на генетиці та біомаркерах у вушному воску – скоро діагностика стане простішою. Поки тримайтеся: з правильним підходом хвороба не панує, а стає частиною життя, де ви – капітан корабля.

Головне – звертайтеся до ЛОРа при перших нападах: ранній контроль рятує слух і нерви.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts