Дмитро Рачковський: режисер, що розбурхує сцени України

Сцена оживає під його диригуванням: сміх глядачів лунає гучно, як шквал оплесків після фінального акту, а напруга інтриг тримає в полоні цілі зали. Дмитро Рачковський — фігура, яка поєднує талант актора, винахідливість драматурга та гострий режисерський зір. Народжений у Луганську, він пройшов шлях від провінційних підмостків до гастролей по всій Україні, створивши театр, що заповнює міста комедіями з перчиком і казками для малечі. Його “Свінгери” та “Повія” збирають аншлаги, але не без хуртовин у пресі — минуле з “російським” шлейфом досі кидає тіні на сьогодення.

У 2004 році, ще молодим актором Луганського академічного українського музично-драматичного театру, Рачковський уже відчував поклик до більшого. Полтава стала новим домом після подій 2014-го, а згодом Київським сучасним театром, відомим як Modern Theatre, він перетворив мрію на реальність. Сьогодні його трупа мандрує від Харкова до Львова, пропонуючи видовища, де класика оживає в сучасних костюмах, а буденні драми набувають феєричних обертів.

Його стиль — це коктейль з гумору, провокації та теплоти. Рачковський не боїться торкатися інтимних тем, перетворюючи їх на дзеркало глядацьких пристрастей. “Театр мусить чіпляти за живе, інакше навіщо сцени?” — здається, саме так міркує цей майстер, судячи з репертуару, що балансує між легковажністю та глибиною.

Луганські корені: перші кроки на сцені

Луганськ середини 2000-х — це не лише промислове серце Донбасу, а й осередок театрального життя, де юний Дмитро Рачковський відкрив для себе магію вогнів рампи. У 2004-му він вступив до акторського складу Національного академічного драматичного театру Луганська, де грайливо втілював ролі, що вимагали харизми та емоційного напору. Ті роки стали школою: від класичних п’єс до експериментів, де кожен жест мусив зачепити публіку.

Переїзд до Полтави в 2014-му, з початком подій на сході, перевернув усе догори дриґом. Місто прийняло його як свого, а Рачковський одразу взявся за справу. Він зареєстрував приватне підприємство “Російський незалежний театр” ще у 2004-му, але саме в Полтаві воно розквітло гастролями по Україні та за кордоном. Трупа їздила Росією, ближнім зарубіжжям, ставлячи комедії, що сміялися над людськими слабкостями. Полтава стала базою, де мріяли про власну сцену — плани тривали роками, аж до 2021-го, коли новина про відкриття приватного театру гуділа в місцевих ЗМІ.

Цей період закаляє характер. Рачковський не просто актор — він продюсер, що самотужки тягне віз гастролей, шукає акторів, пише п’єси. Звідси й народилися перші хіти, як “Король провінційного стриптизу”, де провінційна буденність вибухає абсурдом.

Народження Modern Theatre: від Полтави до всеукраїнських турів

ФОП “Рачковський Дмитро Анатолійович” — це не просто папери, а двигун “Українського сучасного театру”, або Modern Theatre, як його знають фанати. Заснований на базі полтавських традицій, театр переїхав до Києва, звідки розпочинає мандрівки. Сайт modernteatre.com кричить гаслом “Зустрічайте у своєму місті!”, і справді: від Кропивницького до Рівного, аншлаги не вщухають.

Гастролі — це артерія життя трупи. У 2025-2026 роках афіші concert.ua кишать анонсами: “Повія” 8 лютого, “Свінгери” тієї ж ночі, “Дівчата без комплексів, або Афера по-українськи” 13 лютого. Театр адаптується до реалій — комедії для дорослих у вечірні години, казки вдень. Рачковський як автор і режисер домінує: понад 70% репертуару несуть його підпис.

Перехід від “російського” бренду до українського — це еволюція під тиском часу. Сьогодні репертуар українізується: “Тарас Бульба” у Кременчуці восени 2025-го, “Майська ніч” за Гоголем у Тернополі. Але шлейф минулого лишає слід — про це згодом.

Ключові постановки: від комедій до містики

Репертуар Рачковського — як палітра емоцій: від реготів до мурашок по спині. Ось добірка хітів, що зібрали тисячі глядачів. Кожна вистава — це не просто гра, а коктейль із сучасного сленгу, яскравих декорацій та акторів, що живуть ролями.

Щоб краще орієнтуватися, погляньте на таблицю основних постановок:

Дані з modernteatre.com та concert.ua (станом на 2026 рік). Ця таблиця ілюструє жанрове розмаїття: комедії домінують, але є місце для казок як “Попелюшка” чи “Гаррі Поттер” — ідеально для сімейних виїздів.

Кожна постановка — урок майстерності. У “Свінгерах” Рачковський грає на струнах ревнощів, перетворюючи побут на фарс. “Повія” ж копає глибше, змушуючи замислитися над вибором долі. Глядачі пишуть у відгуках: “Сміялися до сліз, а потім задумалися”.

Скандали навколо режисера: “руський шлейф” чи творча свобода?

Жовтень 2025-го: анонс “СуперТьолкі” у Кропивницькому викликає бурю в соцмережах. “Засновник ‘Російського незалежного театру’!” — кричать коментарі. Так, у 2004-2016 роках підприємство носило цю назву, гастролювало РФ, мало філіал у Луганську до 2013-го. Репертуар включав Булгакова, Пушкіна — класику, що тепер асоціюють з “руським міром”.

Театри-орендарі, як у Кропивницькому, пояснюють: ми даємо зал, попит диктує. Департаменти культури готують рекомендації. Рачковський мовчить публічно, але трупа продовжує: у 2026-му “Відьма” у Долині, “Дванадцята ніч” у прем’єрі. Критики бачать у ньому прагматика, що адаптувався: україномовні гастролі, Гоголь, Мирний. Та суперечки не вщухають — театр у часи війни завжди на нервах.

• Плюси гастролей: Доступний театр у провінції, де державні сцени переповнені.
• Мінуси критики: Назви п’єс провокативні, минуле викликає підозри.
• Факт адаптації: З 2022-го акцент на українську класику, як “Тарас Бульба”.
• Економіка: Квитки 200-450 грн, аншлаги окупають турне.

Після таких бур стиль Рачковського не ламається — навпаки, стає гострішим. Глядачі голосують гаманцем: Modern Theatre процвітає.

Стиль режисури: провокація з душею

Рачковський — майстер динаміки: короткі репліки б’ють як блискавки, довгі монологи розкручують драму. Він бере Старицького чи Гоголя, додає сучасний сленг — і “За двома зайцями” оживає в смартфонній ері. Актори хвалять: “Він дає свободу, але тримає рамки”.

Для початківців: його казки навчають емпатії через гру. Для просунутих: комедії розбирають гендерні стереотипи, як у “Чого ж хочуть жінки”. Сцена стає дзеркалом, де сміх маскує біль.

У 2026-му Modern Theatre анонсує прем’єри: “Пекельна спокуса”, “Жива і мертва”. Рачковський не стоїть на місці — його сцени пульсують, як серце нації в турбулентні часи. Гастролі тривають, нові хіти на підході, і глядачі чекають чергового вибуху емоцій.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts