На острові Мала Хортиця серед грізних дніпровських порогів у 1550-х роках піднялися дерев’яні стіни фортеці. Князь із волинського роду, який залишив спокійні маєтки, зібрав навколо себе розрізнені козацькі ватаги й повів їх проти татарських набігів. Козаки обрали його своїм гетьманом. Так у народній пам’яті закарбувався образ першого організатора Запорозької Січі — Дмитра «Байди» Вишневецького.
Через майже сто років, у січні 1648-го, на тій самій Січі інший чоловік — середнього віку, з гірким досвідом судових тяганин і особистої кривди — також отримав булаву. Козаки проголосили його гетьманом Війська Запорозького. За кілька місяців його ім’я вже гриміло від Жовтих Вод до Корсуня, а укладений з кримським ханом союз перетворив локальне повстання на масштабну національно-визвольну війну. Цим чоловіком був Богдан Хмельницький.
Обидва — і Байда, і Хмельницький — претендують на звання першого гетьмана України. Але між ними пролягає глибока різниця: один заклав військово-політичний фундамент козацької організації, другий перетворив цю організацію на державу з власною адміністрацією, дипломатією та територіальним устроєм. Щоб зрозуміти, хто ж «перший», варто зануритися в контекст епохи та еволюцію самого титулу.
Витоки титулу «гетьман» у козацькому світі
Слово «гетьман» походить із польської традиції й означало найвищого військового командувача. У Речі Посполитій гетьмани коронні та польні керували великими арміями. Козаки, які спочатку служили прикордонною вартою, поступово запозичили цей титул для своїх ватажків.
У першій половині XVI століття козацькі групи ще не мали сталої структури. Вони виникали стихійно — з утікачів, мисливців, авантюристів, які йшли «у низ» Дніпра за волею та здобиччю. Польська влада намагалася їх контролювати: у 1570-х роках король Стефан Баторій запровадив реєстр, призначив старшого над реєстровими козаками й фактично узаконив посаду гетьмана для служилих козаків. Але задовго до того, у 1550-х, уже існував яскравий приклад незалежного козацького лідера, якого пізніші хроністи назвали гетьманом.
Дмитро «Байда» Вишневецький — організатор першої постійної бази
Дмитро Вишневецький народився близько 1516–1517 років у княжому роді, що походив від литовсько-руських Гедиміновичів. Він володів маєтностями на Волині, обіймав уряди старости брацлавського та черкаського. Проте спокійне життя магната його не приваблювало.
У 1552–1556 роках, за власний кошт і з допомогою місцевого населення, він спорудив на острові Мала Хортиця (сучасна територія Запоріжжя) дерев’яно-земляну фортецю. Це була не просто чергова «зимівка» — це стала база, де можна було перезимувати, скласти зброю, провести раду. Археологічні дослідження підтверджують: фортеця на Малій Хортиці стала прототипом пізнішої Запорозької Січі. Козаки, які зібралися навколо Вишневецького, обрали його своїм гетьманом.
Байда вів складну гру між кількома державами. Він воював проти Кримського ханства, іноді служив московському цареві, іноді шукав порозуміння з султаном. У 1556–1557 роках його фортеця витримала облогу кримського хана Девлет-Гірея, а згодом — османсько-молдавських сил. Коли запаси закінчилися, козаки спалили укріплення й відійшли.
У 1563 році Вишневецький взяв участь у молдавській кампанії, зазнав поразки через зраду місцевих бояр і потрапив у полон. Його відправили до Стамбула. Там, за наказом султана, його стратили — повісили на гаку за ребро. Ця жорстока смерть стала основою для однієї з найпотужніших українських народних дум — «Думи про козака Байду». У фольклорі герой висить на гачку, співає, лає султана й навіть стріляє з лука в того, хто знущається. Легенда перетворила реальну історичну постать на символ нескореного козацького духу.
Байда не створив держави. Він створив модель — постійну військову організацію на «Низу», здатну діяти автономно від будь-якої влади. Саме тому багато істориків називають його формально першим гетьманом козацтва.
Богдан Хмельницький — творець козацької держави
Богдан (Зиновій-Богдан) Хмельницький народився наприкінці 1595 або на початку 1596 року в Суботові на Чигиринщині. Він належав до дрібної української шляхти, мав добру освіту (ймовірно, у львівській або ярославській єзуїтській колегії), володів кількома мовами, служив у реєстровому козацькому війську, брав участь у походах проти турків і татар, навіть побував у полоні.
У 1647–1648 роках особиста кривда перетворилася на політичний вибух. Польський шляхтич Данило Чаплинський захопив маєток Хмельницького в Суботові, побив слуг і, за народними переказами, образив родину. Спроби домогтися справедливості в польських судах провалилися. Зневірений, Хмельницький утік на Запорозьку Січ. Там, 24–25 січня 1648 року, козаки обрали його гетьманом.
Це обрання відбулося в момент, коли соціальне напруження досягло критичної точки. Реєстрові козаки, селяни, міщани — усі відчували гніт польської адміністрації та магнатів. Хмельницький уклав союз із кримським ханом Іслам-Гіреєм. Це рішення стало переломним: кримська кіннота забезпечувала перевагу в перших битвах.
Перемоги під Жовтими Водами (травень 1648) та Корсунем (травень 1648) знищили польські армії. Повстання переросло у всенародну війну. У грудні 1648 року Хмельницький тріумфально в’їхав до Києва. Патріарх Єрусалимський Паїсій навіть освятив його як «князя Русі».
Зборівський договір 1649 року вперше офіційно визнав посаду гетьмана Війська Запорозького. Хмельницький створив нову адміністративну систему — полковий устрій, де полковники поєднували військову та цивільну владу. Чигирин став столицею. З’явилася власна канцелярія, дипломатичні відносини з Москвою, Стамбулом, Швецією. Вперше термін «Україна» почав набувати політичного звучання як назва території, що перебуває під владою гетьмана.
Хмельницький не просто воював — він будував державу. Навіть після Переяславської ради 1654 року, коли було укладено союз із Москвою, він намагався зберегти максимально широку автономію. До самої смерті (6 серпня 1657 року) він залишався центральною фігурою, яка утримувала рівновагу між різними силами.
Еволюція посади: від ватажка до глави держави
До Хмельницького гетьман — це переважно військовий лідер, обраний козацькою радою для конкретного походу чи оборони. Його влада обмежувалася старшиною та загальною радою.
Хмельницький зробив гетьманство постійною політичною інституцією. Він поєднав у своїх руках військову, адміністративну та судову владу, почав видавати універсали, вести міжнародні переговори від імені «Війська Запорозького». Зборівський договір зафіксував цю посаду на міжнародному рівні. Після нього вже ніхто не сумнівався: гетьман — це не просто отаман, а голова козацької держави.
Саме тому українська історична традиція, зокрема в особі Михайла Грушевського, часто називає Хмельницького першим гетьманом України як держави, а Байду — першим гетьманом козацтва як військово-політичної організації.
Типові помилки при визначенні першого гетьмана
Багато хто вважає, що «перший гетьман» — це однозначно Хмельницький, бо саме за нього з’явилася Гетьманщина. Інші наполягають виключно на Байді, бо він першим отримав булаву на Січі. Обидва погляди спрощують картину.
Насправді титул еволюціонував. Була низка ранніх ватажків — Остап Дашкевич, Предслав Лянцкоронський, Богдан Ружинський, — яких деякі старі хроніки також називають гетьманами. Але саме Байда створив постійну базу, а Хмельницький — державу.
Ще одна поширена помилка — вважати Гетьманщину «першою українською державою» в сучасному розумінні. Насправді це була козацька військова республіка з елементами монархії, де влада гетьмана обмежувалася радою старшини. Проте саме вона стала тим політичним організмом, який на століття зберіг ідею української окремішності.
Цікаві факти
Дума про Байду — одна з найдавніших українських народних дум. У ній герой, висівши на гачку в Стамбулі, співає пісню, лає султана й навіть намагається вистрілити в нього з лука. Легенда значно перевищує реальні історичні деталі, але саме вона зробила Байду безсмертним символом.
Освіта Хмельницького. Богдан навчався в єзуїтській колегії — ймовірно у Львові або Ярославі. Це дало йому не лише знання латині та польської, а й розуміння західноєвропейської політики, яким він майстерно користувався в дипломатії.
Фортеця на власні кошти. Дмитро Вишневецький будував хортицьку фортецю не за державний кошт, а мобілізуючи селян і козаків навколишніх староств. Це був приватно-колективний проєкт, що став основою майбутньої Січі.
Союз із Кримом. Рішення Хмельницького укласти союз із кримським ханом у 1648 році стало одним із найсміливіших дипломатичних ходів в українській історії. Без кримської кінноти ранні перемоги були б неможливими.
Тріумфальний в’їзд до Києва. 27 грудня 1648 року Хмельницький в’їхав до Києва під дзвони церков і вітання містян. Патріарх Єрусалимський Паїсій назвав його «князем Русі» — це був момент, коли козацький ватажок отримав майже королівське визнання.
Спадщина, що триває
Сьогодні, коли ми говоримо про першого гетьмана України, ми насправді говоримо про два різних, але взаємопов’язаних явища: народження козацької військової демократії та перетворення її на державний організм. Дмитро Байда Вишневецький дав козацтву дім — фортецю на Хортиці. Богдан Хмельницький дав йому державу — Гетьманщину.
Обидва імені живуть у народній пам’яті, в піснях, думах, назвах вулиць і пам’ятниках. Суперечка про те, «хто перший», не має на меті принизити когось із них. Вона допомагає точніше зрозуміти, як із вільних степових ватажків народилася ідея української державності, яка, попри всі бурі, не зникла з історичної сцени.
Ця розмова про першого гетьмана — це не лише про далеке XVII століття. Це про те, як народ, що вміє обирати своїх ватажків і боронити свою волю, зрештою вчиться будувати власну державу. І в цьому сенсі обидва — і Байда, і Хмельницький — залишаються нашими вчителями.
About the Author
