У самому серці Львова, серед старовинних кам’яниць і брукованих вулиць, вже понад три з половиною століття стоїть заклад, який став колискою вищої освіти на українських землях. Це Львівський національний університет імені Івана Франка, заснований 20 січня 1661 року. Саме його вважають першим університетом в Україні, хоча шлях до цього статусу був довгим і звивистим, а попередники з’являлися ще раніше.
Коротка відповідь на питання про першість звучить так: першим повноцінним університетом на території сучасної України став Львівський університет, який отримав статус академії з університетськими правами від польського короля Яна II Казимира. До того існували вищі школи та академії, як-от Острозька чи Києво-Могилянська, але саме львівський заклад першим поєднав традиції європейської університетської моделі з локальними потребами.
За цією датою ховається ціла епоха релігійних суперечок, культурного піднесення та боротьби за знання. Університет не просто навчав — він формував еліту, зберігав мову та традиції в часи, коли політичні кордони постійно змінювалися. Сьогодні, коли вища освіта в Україні переживає нові виклики, історія першого університету нагадує про те, як знання ставали опорою навіть у найтемніші часи.
Попередники університетської освіти: від братських шкіл до академій
Вища освіта на українських землях починалася не з класичних університетів, а з осередків, де поєднувалися релігійне навчання, філософія та науки. Ще в XVI столітті в Острозі за ініціативи князя Костянтина Острозького виникла слов’яно-греко-латинська академія — перший вищий навчальний заклад східнослов’янського світу. Тут викладали мови, риторику, діалектику та богослов’я, готуючи освічених людей для церкви та держави.
На початку XVII століття в Києві постала братська школа, яка згодом перетворилася на Києво-Могилянську колегію, а в 1701 році — на академію. Цей заклад став центром православної освіти, де вчилися майбутні гетьмани, митрополити та вчені. Його програма включала філософію, риторику, поетику та природничі науки, а випускники часто продовжували навчання в європейських університетах.
Ці академії не мали повного університетського статусу з правом присудження вчених ступенів, але вони заклали фундамент. Вони з’явилися в епоху Реформації та Контрреформації, коли освіта стала зброєю в боротьбі за віру та ідентичність. У Львові, місті з багатою багатонаціональною історією, єзуїти відкрили свою колегію ще в 1608 році, а в 1661-му король надав їй статус академії з університетськими правами — право викладати всі науки та присвоювати ступені бакалавра, магістра та доктора.
Цей момент став переломним. Львівська академія поєднала західноєвропейські традиції з місцевими потребами, ставши першим закладом, який офіційно називали університетом на українських землях.
Заснування та ранні роки Львівського університету
20 січня 1661 року польський король Ян II Казимир підписав грамоту, якою перетворив єзуїтську колегію у Львові на академію з повними університетськими правами. Це сталося в часи, коли Річ Посполита переживала кризу, а освіта слугувала інструментом зміцнення католицької церкви та польської культури. Викладання велося латиною, а згодом — польською та німецькою мовами.
Перші десятиліття були непростими. Академія мала чотири факультети: філософський, теологічний, юридичний та медичний. Студенти вивчали філософію Арістотеля, богослов’я, право та медицину. Бібліотека поповнювалася рідкісними виданнями, а професори приїжджали з різних куточків Європи. Університет швидко став центром інтелектуального життя Галичини.
У XVIII столітті заклад пережив занепад через пожежі та політичні зміни. Після першого поділу Польщі в 1772 році Львів опинився під владою Австрії. Імператор Йосиф II у 1784 році реорганізував академію в університет з німецькою мовою викладання. Це був новий етап: з’явилися світські факультети, посилився акцент на природничих науках та медицині.
Університет став місцем, де перетиналися різні культури — українська, польська, єврейська, вірменська. Тут вчилися майбутні діячі науки та культури, які пізніше вплинули на розвиток усієї України.
Розвиток у XIX–XX століттях: від Австрії до незалежності
У XIX столітті Львівський університет став одним із провідних закладів Австро-Угорської імперії. Тут працювали видатні вчені, а студенти брали участь у національних рухах. У 1848 році, під час Весни народів, університет став ареною політичних дискусій. Пізніше, у 1918–1919 роках, під час боротьби за незалежність, багато студентів і викладачів воювали в лавах Української Галицької армії.
Після 1919 року, коли Львів увійшов до складу Польщі, університет продовжував працювати, але з обмеженнями для українського населення. У 1939 році, після приходу радянської влади, заклад реорганізували за радянською моделлю. Під час Другої світової війни університет постраждав, але відновився.
У повоєнні роки він став одним із найбільших університетів УРСР. Тут розвивалися фізика, хімія, біологія, гуманітарні науки. У 1940-х–1980-х роках університет випустив тисячі фахівців, які працювали по всій країні.
З відновленням незалежності України в 1991 році Львівський університет отримав нове дихання. Його назвали на честь Івана Франка — видатного письменника, вченого та випускника. Сьогодні це класичний університет з широким спектром спеціальностей, потужною науковою базою та міжнародними зв’язками.
Внесок у науку, культуру та суспільство
За століття існування університет дав світові плеяду видатних особистостей. Серед випускників — математик Стефан Банах, один із засновників функціонального аналізу; історик Михайло Грушевський, автор фундаментальної «Історії України-Руси»; поет і вчений Іван Франко; багато інших діячів науки, політики та культури.
Університет став осередком формування української інтелігенції в Галичині. Тут зароджувалися ідеї національного відродження, розвивалася українська мова в науці. У радянський період він зберігав певну автономію завдяки сильним науковим школам.
Сьогодні університет продовжує традиції: тут проводять дослідження в галузі фізики, біології, історії, філології. Студенти та викладачі беруть участь у міжнародних проектах, а випускники працюють у провідних компаніях та установах України та світу.
Цікаві факти про перший університет в Україні
Один з найцікавіших фактів — університет кілька разів змінював назву та підпорядкування залежно від політичних реалій. Від єзуїтської академії до австрійського університету, польського, радянського та сучасного українського — кожна епоха залишала свій відбиток на його структурі та традиціях.
У 1787 році при університеті відкрили «Руський інститут» — Studium Ruthenum, де викладання велось українською мовою для студентів, які не володіли латиною чи німецькою. Це був один з перших офіційних кроків до україномовної вищої освіти в Галичині.
Під час Другої світової війни університет частково евакуювали, а частина викладачів працювала в підпіллі або емігрувала. Після війни багато наукових шкіл довелося відбудовувати з нуля, що стало прикладом стійкості академічної спільноти.
Університет має одну з найбагатших бібліотек в Україні — понад три мільйони томів, включаючи рідкісні видання XVI–XVIII століть. Тут зберігаються унікальні рукописи та стародруки, які є скарбницею для дослідників історії та культури.
Серед почесних докторів університету — багато видатних світових діячів, а сам заклад входить до рейтингу найкращих університетів України та регулярно посідає високі місця в міжнародних рейтингах.
Сучасний стан та значення для України
Сьогодні Львівський національний університет імені Івана Франка — це сучасний заклад з понад 20 факультетами, сотнями спеціальностей та тисячами студентів. Він поєднує класичні традиції з інноваціями: тут розвивають цифрові технології, біотехнології, європейські студії.
Університет відіграє ключову роль у підготовці кадрів для західного регіону України та всієї країни. Його випускники працюють у науці, освіті, бізнесі, державному управлінні. У часи викликів, як-от пандемія чи війна, університет швидко адаптувався до онлайн-навчання та підтримав студентів і викладачів.
Історія першого університету нагадує, що освіта — це не просто знання, а фундамент суспільства. Від єзуїтської академії XVII століття до сучасного дослідницького центру — шлях пройдено довгий, але дух пошуку істини залишається незмінним. У 2026 році, коли Україна продовжує боротися за своє майбутнє, роль таких закладів як Львівський університет стає ще більш важливою — вони не просто навчають, а формують покоління, здатні будувати сильну державу.
Кожен, хто переступає поріг цього університету сьогодні, стає частиною історії, що почалася понад 360 років тому. І ця історія триває, надихаючи на нові звершення.
About the Author
