У Києві та по всій Україні ім’я «Паша Мерседес» давно вийшло за межі церковних кіл і перетворилося на впізнаваний мем. За ним стоїть конкретна людина — митрополит УПЦ Московського патріархату Павло, у миру Петро Дмитрович Лебідь. Він десятиліттями очолював Києво-Печерську лавру, а його прізвисько народилося з контрасту між чернечою обітницею смирення і помітною любов’ю до дорогих німецьких автомобілів. Сьогодні це ім’я асоціюється не лише з розкішними авто, а й зі скандалами, політичними заявами та судовими процесами, які тривають уже кілька років.
Павло Лебідь народився 19 квітня 1961 року в селі Борбин на Рівненщині в звичайній родині. Після школи він закінчив Луцький технікум радянської торгівлі, служив в армії, а потім несподівано для багатьох обрав церковний шлях. У 1984 році вступив до Московської духовної семінарії, яку закінчив через чотири роки. Пізніше здобув освіту й у Київській духовній семінарії. Кар’єра стрімко пішла вгору: вже в 1994 році він став намісником Києво-Печерської лаври — однієї з найважливіших святинь українського православ’я. З 1997 року — архієрей УПЦ МП, митрополит Вишгородський і Чорнобильський, вікарій Київської митрополії.
Саме на посаді намісника лаври Павло Лебідь пробув майже три десятиліття — з 1994 по 2023 рік. За цей час він став однією з найвпливовіших фігур у церковному житті України, особливо в контексті відносин з Московським патріархатом. У 2008–2014 роках навіть обіймав посаду депутата Київської міської ради від Партії регіонів. Це політичне минуле пізніше часто згадували критики, коли мова заходила про його позицію щодо подій в країні.
Прізвисько «Паша Мерседес» з’явилося не випадково. Журналісти та блогери почали так називати митрополита ще на початку 2010-х, коли в медіа почали з’являтися кадри, на яких він пересувається на елітних Mercedes. Серед його авто фіксували Mercedes-Benz S 500 4MATIC, GL 350 CDI та V-Class. Сам Лебідь не заперечував факт володіння такими машинами. У коментарях він пояснював: «Їздимо? Так, їздимо на автомобілях, у мене «Мерседес». Це не роскіш, а засіб пересування. Якщо б випустили хорошу нашу машину, я б їздив на ній». Він згадував проблеми зі здоров’ям — цукровий діабет і суглоби — і стверджував, що комфортне авто необхідне для виконання обов’язків. Контраст між чернечим одягом і блискучим чорним седаном виявився настільки яскравим, що прізвисько прижилося миттєво і стало частиною народного фольклору.
Любов до розкоші не обмежувалася лише авто. З часом журналісти почали писати про маєтки, які асоціювали з Лебідем. Один з них — особняк на Печерських пагорбах у Києві, інший — у селі Вороньків під Києвом. Інтер’єри описували як мармурові підлоги, кришталеві люстри та елементи з ініціалами власника. Сам митрополит такі розповіді часто сприймав як наклеп або політичне замовлення. Проте фото та відео, які час від часу з’являлися в мережі, лише підживлювали інтерес до його способу життя.
Політичні заяви Павла Лебідя неодноразово ставали приводом для гучних обговорень. Він відкрито підтримував Віктора Януковича, під час служби в лаврі навіть порівнював його з Ісусом Христом. Після 2014 року залишався на позиціях, близьких до «русского мира», і критикував створення Православної церкви України. Під час повномасштабного вторгнення Росії його висловлювання про «єдиний народ» та засудження дій української влади викликали ще більше обурення. Деякі фрази, які приписували митрополиту, розходилися мережею як меми — від погроз журналістам до різких висловлювань на адресу влади.
У 2023 році Служба безпеки України оголосила митрополиту Павлу підозру. Його звинувачували в діях, спрямованих на виправдання збройної агресії Росії проти України. Суд обрав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного браслета. Пізніше запобіжний захід продовжували, а в 2024–2025 роках справа перейшла в активну фазу судового розгляду. Митрополит заперечував провину, стверджуючи, що його слова виривають з контексту, а сам він ніколи не закликав до насильства. Адвокати наголошували на стані здоров’я підзахисного — у різні роки Лебідь переніс інфаркт та мав хронічні захворювання.
Попри всі скандали, у частини вірян УПЦ МП Павло Лебідь залишався шанованою фігурою. Вони бачили в ньому захисника традицій і людини, яка десятиліттями зберігала лавру як духовний центр. Критики ж вважали його символом тієї частини церкви, яка не змогла або не захотіла дистанціюватися від Москви після 2014 та особливо після 2022 року. Саме це протистояння зробило прізвисько «Паша Мерседес» не просто жартівливим, а й політичним маркером.
Цікаві факти про Пашу Мерседеса
Павло Лебідь народився в день, коли багато хто святкує Великдень за юліанським календарем — 19 квітня 1961 року. Дехто з вірян бачив у цьому символічний знак. Серед його улюблених авто був не лише S-Class, а й Mercedes GL та Viano. Журналісти підрахували, що загальна вартість машин, які приписували митрополиту в різні роки, могла перевищувати кілька сотень тисяч доларів. У 2011 році Лебідь назвав журналіста «душевнохворим», коли той запитав про фото з дорогим авто. Ця фраза теж стала мемом і досі цитується в мережі. Митрополит мав репутацію людини, яка вміє давати гострі коментарі. Деякі його висловлювання про «єдиний народ» чи порівняння політиків з біблійними персонажами розходилися швидше за офіційні заяви церкви. Після відсторонення від посади намісника лаври в 2023 році Павло Лебідь фактично зник з публічного простору лаври, але судові процеси продовжували привертати увагу ЗМІ.
Сьогодні, у 2026 році, справа проти митрополита Павла Лебідя залишається в центрі уваги. Судові засідання тривають, адвокати подають клопотання, а громадськість продовжує обговорювати не лише юридичну, а й моральну сторону — наскільки поєднується чернечий сан з політичною активністю та помітним рівнем життя. Прізвисько «Паша Мерседес» уже давно живе власним життям: ним користуються і для жартів, і для серйозних роздумів про роль церкви в сучасній Україні.
Для тих, хто тільки чує це ім’я вперше, варто пам’ятати: за яскравим прізвиськом стоїть реальна людина з довгою церковною кар’єрою, складним політичним минулим і гучними скандалами останніх років. Його історія — це не лише про авто чи маєтки. Це історія про те, як особисті вибори та публічні заяви однієї людини можуть стати дзеркалом для цілої інституції в часи глибоких суспільних потрясінь.
About the Author
