Яніна Михайлівна Соколова народилася 6 березня 1984 року в Запоріжжі — місті, де гул заводів переплітається з вітром над Дніпром і формує характер, загартований реальністю. Сьогодні вона — одна з найвпливовіших українських журналісток, телеведучих, акторок і громадських діячок, чия кар’єра охоплює понад чверть століття. Її голос звучить у програмах «Рандеву» на 5 каналі, авторських YouTube-проєктах та благодійних ініціативах, а особиста історія боротьби з раком перетворилася на потужний рух допомоги онкохворим і військовим.
Соколова поєднує гострий журналістський погляд, акторську харизму та глибоку емпатію психолога. Вона не просто веде ефіри — вона створює простір для чесних розмов про війну, права жінок, ментальне здоров’я та стійкість. У час повномасштабного вторгнення її діяльність набула особливого значення: репортажі з гарячих точок, мільйони гривень на дрони та екіпіровку для ЗСУ, психологічна підтримка через фонд.
Для новачків у темі це історія про те, як звичайна дівчина з промислового міста стала національним голосом. Для просунутих читачів — аналіз трансформації медіа-особистості в умовах війни, гендерних викликів та суспільних табу. Її шлях демонструє, як освіта, особисті випробування та незламна позиція можуть змінювати реальність навколо.
Дитинство та юність у промисловому серці України
Запоріжжя 1980–1990-х років — це не лише заводи та мости, а й атмосфера, де діти вчилися виживати в пострадянській реальності. Яніна росла звичайною дворовою дитиною, яка бігала вулицями, переписувала шкільні газети та мріяла про мікрофон. Гімназія № 28 з фізико-математичним ухилом дала базу точних наук, але душа тягнулася до слова. У шкільних виставах і заходах вона вперше відчула силу голосу — не просто розповідати, а торкатися сердець.
Батьки, прості запорожці, підтримували її пориви, хоч і не були медійною родиною. Цей фон сформував упертість і вміння знаходити спільну мову з будь-ким — від робітників до політиків. Уже в підлітковому віці Соколова розуміла: правда часто криється за лаштунками, і саме журналістика дає інструменти її розкривати. Цей період заклав фундамент емпатії, яка пізніше допомагатиме їй вести розмови про найболючіші теми — від онкології до фронтових травм.
Освіта, що поєднала розум і сцену
Після школи Яніна вступила до Запорізького національного університету на психологію. Цей вибір не випадковий: вона хотіла розуміти людей глибше, читати емоції та мотиви. Психологічна освіта стала не просто дипломом, а інструментом для майбутніх інтерв’ю, де потрібно було розкривати співрозмовників без тиску.
Паралельно вона здобула акторську освіту в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого. Ролі в театрі «Дах» та «Вільний театр» — Саллі в «Чайці Джонатана Лівінгстона», постановки за Піранделло та «Український Декамерон» — навчили її тримати увагу зали, передавати емоції через голос і міміку. Дві освіти створили унікальний сплав: психолог розуміє, акторка вміє показати. Саме це поєднання робить її ефіри живими, а не сухими новинами.
Для початківців важливо: різноманітна освіта — не розпорошення, а посилення. Для досвідчених — приклад, як міждисциплінарність формує сучасного медіа-лідера, здатного працювати з травмою і публічним образом одночасно.
Перші кроки в медіа та театрі: від регіонів до столиці
У 2000 році, ще студенткою, Соколова почала кореспондентом у газеті «Запорізька січ». Тексти про місцеві скандали та життя міста загартували перо. Наступного року вона стажувалася на запорізькому TV5 і швидко стала ведучою прогнозу погоди — перший ефірний досвід у 18 років.
2003 рік приніс переїзд до Луганська: програма «Всі гроші світу» на «Лот ТВ» розкривала фінансові таємниці. Театральні ролі паралельно розвивали сценічну присутність. Переїзд до Києва у 2004–2006 роках став переломним: ранкові шоу на «Інтері» та «1+1» («Ранок з Інтером», «Сніданок з 1+1»), короткометражки та перші кіноролі.
Ці роки навчили її працювати швидко, під тиском ефіру та з різними аудиторіями. Психологія допомагала зчитувати настрій глядачів, акторство — тримати енергетику. Переходи між регіональними каналами та столичними майданчиками показують гнучкість характеру, яку рідко зустрінеш у біографіях.
Зліт на телебаченні: авторські проєкти та впізнаваність
З 2009 року Соколова міцно пов’язала долю з 5 каналом. «Ранок на П’ятому», а з 2012-го — «Кіно з Яніною Соколовою» (до 2020 року) та «Рандеву» з 2015-го й дотепер. Остання програма стала її візитівкою: глибокі, іноді незручні інтерв’ю з політиками, митцями та громадськими діячами.
YouTube-епоха почалася 2018 року з «Вечора з Яніною Соколовою» — проєкту, що поєднував сатиру, викриття фейків та чесні розмови. До 2025 року канал зібрав мільйонну аудиторію та дві срібні кнопки. 2020-го з’явився «Соромно!» (спочатку на «Україна 24», потім на YouTube та 4 каналі) — формат, де вона публічно засуджувала несправедливість.
Ці проєкти вивели її за межі традиційного телебачення. Вона не просто читала текст — формувала порядок денний, порушувала теми корупції, гендерної нерівності та війни. Для новачків це урок: авторський контент перемагає, коли за ним стоїть щирість. Для просунутих — приклад еволюції від розважального до громадянського журналіста.
2019 рік: таємна битва з раком і народження нової місії
У 2019 році Яніна Соколова здивувала всіх. Вона зізналася, що сім місяців боролася з раком ендометрію — пройшла курс хіміє- та променевої терапії, приховуючи це від публіки та навіть колег. Працювала в ефірі, усміхалася, вела проєкти, поки організм проходив пекло.
Ця таємниця стала точкою неповернення. Перемога над хворобою народила проєкт «Я, Ніна» — мультимедійну ініціативу з відео, де вона читала Шевченка, піснями та фільмом 2023 року (продюсерка). Мета — змінити ставлення суспільства до онкохворих, зняти табу та дати надію. Того ж періоду з’явився фонд «Варто жити», що зібрав мільйони на допомогу онкопацієнтам, паліативну підтримку та згодом розширився на ментальне здоров’я військових і цивільних.
Нюанс для глибокого розуміння: в українському суспільстві онкологія довго залишалася темою сорому та ізоляції. Соколова своєю історією показала — хвороба не вирок і не ганьба. Її психологічна освіта допомогла перетворити особистий біль на системну допомогу. Це не просто біографічний факт — це культурний зсув.
Фонд «Варто жити», фронтова допомога та психологічна підтримка
Фонд «Варто жити» (#ВАРТОЖИТИ) став логічним продовженням. Він допомагає онкохворим, їхнім рідним, а з початком повномасштабної війни — активно підтримує ЗСУ: дрони, екіпіровка, авто, ментальне здоров’я бійців. Загалом зібрано понад 100 мільйонів гривень на різні потреби фронту та тилу.
У 2026 році фонд активно розвиває психологічний напрям: всеукраїнська гаряча лінія 5522, терапевтичний подкаст «Розмова з Яніною Соколовою», де вона спілкується з психологами про страх смерті, повернення з фронту, синдром самозванця та екзистенційні кризи. Це еволюція від разової допомоги до системної роботи з травмою війни.
Соколова особисто виїжджає на фронт, знімає репортажі, розкриває корупційні схеми в оборонці. У 2023 році РФ оголосила її в розшук за «тероризм» — за правду про війну. Вона залишилася в Києві, тоді як сини та мати на певний час виїхали до Польщі. Такий вибір підкреслює: публічна особа несе відповідальність не лише за слова, а й за дії.
Фемінізм, HeForShe та боротьба за рівність
Як медіаамбасадорка руху HeForShe в Україні Соколова активно виступає за права жінок у медіа, армії та суспільстві загалом. Кампанії проти сексизму, підтримка жінок на керівних позиціях, розмови про гендерне насильство — усе це частина її публічної позиції.
У консервативному українському контексті такі заяви вимагають сміливості. Вона використовує свою платформу, щоб показати: фемінізм — не абстракція, а практична робота над рівними можливостями. Психологічна підготовка допомагає вести ці розмови делікатно, але твердо, без радикалізму, що відштовхує.
Для початківців: HeForShe — це глобальна кампанія ООН, де чоловіки стають союзниками жінок у боротьбі за рівність. Для просунутих: аналіз ролі медіа-лідерок у зміні наративів під час війни, коли гендерні ролі частково нівелюються, але стереотипи повертаються в тилу.
Особисте життя: сім’я, розлучення та нові горизонти
У 2010 році Яніна одружилася з банкіром Володимиром Литвином. Шлюб подарував двох синів — Миколу та Мирона. У 2022 році пара розлучилася мирно, без публічних скандалів. Вона підкреслювала: хороші люди іноді розходяться, і вони зберегли нормальні стосунки заради дітей.
Сини певний час жили з бабусею в Польщі, з 2023 року — з матір’ю. У 2023–2025 роках Соколова перебувала у стосунках з музикантом Валерієм Харчишиним, які завершилися. Зараз вона тримає особисте життя приватним, фокусуючись на роботі та дітях.
Біг у команді TopRunners став для неї антистресом і способом відновлення. Атеїстичний світогляд дає свободу без релігійних рамок. Ці деталі показують людину, а не ікону: баланс між публічністю та правом на особисте простір.
Вплив, визнання та місце в сучасній Україні
2019 рік приніс топові рейтинги: перше місце серед блогерів за версією читачів ICTV, входження до сотні найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус», третя позиція серед найвпливовіших осіб на українську молодь у соцмережах за даними International Research & Exchanges Board.
У 2021-му вона увійшла до топ-100 успішних жінок за версією «Нового часу». Під час війни її голос став одним із маркерів правди для молоді. Компанії ТОВ «ЯНІНА СОКОЛОВА» та продакшн-студія дозволяють їй контролювати контент і напрямки.
Вплив Соколової виходить за межі екранів: вона надихає тисяч людей ставати волонтерами, говорити про хвороби відкрито, підтримувати рівність. У 2026 році, попри всі виклики, вона продовжує вести подкасти фонду, інтерв’ю та благодійні проєкти — жива демонстрація того, що стійкість можна перетворити на системну зміну.
Цікаві факти про Яніну Соколову
- Вона співзасновниця школи екранних мистецтв Screen School (2017), де курує курс «Телеведучий» — навчає новачків не боятися камери та тримати ефір.
- У 2019 році приховувала рак від публіки сім місяців, працюючи в повному режимі; ця таємниця стала основою для проєкту «Я, Ніна» та фільму 2023 року, де вона виступила продюсеркою.
- Фонд «Варто жити» у 2026 році активно розвиває гарячу лінію психологічної підтримки 5522 та однойменний терапевтичний подкаст, де Соколова сама веде розмови про травму, страх і відновлення.
- З 2014 року — волонтерка АТО/ООС; зняла документальний фільм «Ми — солдати» як співпродюсерка та регулярно збирає кошти на дрони, екіпіровку та ментальне здоров’я захисників (понад 100 млн грн загалом).
- У 2023 році РФ оголосила її в розшук за висловлювання про війну — вона продовжує працювати з Києва, тоді як родина частково евакуювалася.
- Закінчила два виші: психологію в Запоріжжі та акторську майстерність у Києві; поєднання цих навичок робить її інтерв’ю унікальними за глибиною та емоційністю.
- Любить бігати в команді київських легкоатлетів TopRunners — це її спосіб відновлення та антистрес після інтенсивних періодів.
Щоб систематизувати кар’єрний шлях Соколової Яніни Михайлівни, розглянемо основні етапи в таблиці. Вона ілюструє поступове розширення впливу — від локальних ефірів до національних і благодійних проєктів.
| Період | Канал / Проєкт | Роль |
|---|---|---|
| 2000–2001 | TV5 Запоріжжя, газета «Запорізька січ» | Кореспондент, ведуча погоди |
| 2006–2008 | Інтер, 1+1 | Ведуча ранкових шоу |
| 2009–дотепер | 5 канал | «Рандеву», «Кіно з Яніною» |
| 2017 | Screen School | Співзасновниця, куратор курсу |
| 2018–2025 | YouTube | «Вечір з Яніною Соколовою» |
| 2020–дотепер | YouTube, 4 канал | «Соромно!» |
| 2019–дотепер | Фонд «Варто жити», проєкт «Я, Ніна» | Засновниця, продюсерка, ведуча подкастів |
Ці етапи показують не просто зростання популярності, а свідомий перехід від розваги до глибокої громадянської позиції. Кожен новий проєкт ставав відповіддю на виклики часу — від особистої хвороби до війни.
Соколова Яніна Михайлівна продовжує тримати руку на пульсі країни. Її подкасти фонду, інтерв’ю та благодійні кампанії у 2026 році залишаються актуальними майданчиками для обговорення ментального здоров’я, стійкості та майбутнього. Шлях від запорізьких заводів до національного символу стійкості — це не історія про ідеальну героїню, а про реальну жінку, яка перетворила біль і виклики на конкретні дії, що змінюють життя тисяч людей.
About the Author
