Для успішних бойових місій потрібна ціла екосистема. Одного дрона недостатньо. Країні варто зосередитися не лише на захисті окремих оборонних технологій та інтелектуальної власності. Передусім необхідно зберігати унікальні компетенції та системні підходи. Їх здобули українські виробники під час повномасштабної війни.
Самої конструкторської документації або дрона недостатньо, щоб відтворити спроможності українського ОПК. Про це заявила СЕО та СТО українського виробника далекобійної зброї Fire Point Ірина Терех.
Чому компетенції важливіші за окремі технології
Страх втратити контроль над інтелектуальною власністю перебільшений. Його потрібно правильно використовувати на свою користь. Побоювання частково виправдані. Українські оборонні технології здобуті надзвичайно дорогою ціною. Водночас надмірна концентрація на захисті кожного окремого рішення може обмежувати можливості України.
Росія, Іран та Китай обмінюються отриманими на полі бою даними. Вони аналізують їх і використовують для вдосконалення власного озброєння.
Сучасний оборонний продукт — це не лише конкретний дрон, ракета, програмне забезпечення чи комплект конструкторської документації. Йдеться про цілу екосистему. Вона охоплює виробництво, навчання, логістику, планування та забезпечення стійкості підприємства.
На прикладі з дроном працює виключно екосистема. Більшість виробників, зокрема Fire Point і деякі колеги, — це не продуктові компанії. Це сервісні компанії. Вони надають сервіс певної спроможності для армії.
Системний інжиніринг є однією з ключових компетенцій. Її Україні необхідно розвивати, контролювати та в яку варто інвестувати.
«Я зуб даю, можна зараз взяти всю конструкторську документацію Fire Point, покласти комусь на стіл, і ніхто не зробить цього ж за чотири роки, тому що це вимагає певних підходів до планування всього: від виробництва до логістики», — зазначила СЕО Fire Point.
Одним із результатів роботи українського оборонно-промислового комплексу в умовах війни стало вміння будувати виробництво. Воно здатне продовжувати роботу під постійними російськими атаками та в умовах кадрового голоду. Виробничі процеси мають бути організовані так, щоб втрата окремої локації не призводила до зупинки виробництва.
«Тому я б більше охороняла якраз ті підходи і ті компетенції, які ми здобули під час цієї війни, ніж одну конкретну технологію чи прошивку, чи ще щось, тому що її потрібно постійно оновлювати», — підсумувала Ірина Терех.
Іноземні партнери прагнуть досвіду України
Військовий із Першого окремого центру Сил безпілотних систем з позивним «Каспер» погодився. Головною цінністю українського оборонного сектору є не лише самі зразки озброєння. Це накопичений досвід їхнього бойового застосування.
Іноземні партнери зацікавлені в українському досвіді. Проте проста передача готового дрона чи іншої технології не забезпечує автоматичного отримання відповідної бойової спроможності.
«Саме головне, що у нас є зараз, – це той накопичений досвід. Дрон запустити, може й можна навчитись. А так, щоб правильно спланувати місію для того, щоб вона була успішною, як правильно наносити різного роду удари… Вони теж так хочуть, щоб просто була якась ота пілюлька: от ми їм зараз дрон на стіл, кнопку натиснув – воно так не працює. Взагалі не працює. Є система», — зазначив «Каспер».
About the Author
