Вищий антикорупційний суд визнав винною колишню першу заступницю голови Державної міграційної служби України Діну Пімахову. Колегія суддів оголосила обвинувальний вирок у понеділок, 2 листопада. Жінку засудили до дев’яти років ув’язнення за прохання надати та одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Йдеться про злочини, передбачені частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України. Окрім основного покарання, Пімаховій заборонили протягом трьох років обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування. Виняток становлять лише виборні посади.
Корупційні епізоди 2017 року
Усі інкриміновані дії відбулися 2017-го, коли Пімахова обіймала посаду першої заступниці голови міграційної служби. У червні того року під час зустрічі зі знайомим вона, за версією обвинувачення, попросила 1,8 тисячі доларів. Гроші призначалися за сприяння в оформленні документів для громадянина В’єтнаму. Йшлося про посвідку на тимчасове проживання строком на один рік із можливістю продовження до трьох. Слідство встановило, що суму отримали. Згодом посадовиця запропонувала організувати українське громадянство для громадянина Ірану. Той не мав законних підстав для його набуття. За пришвидшене оформлення вона попросила ще 30 тисяч доларів.
Схема передбачала використання процедури набуття громадянства за територіальним походженням. Планували створити фіктивні підстави, які б дозволили іноземцю підтвердити родинні зв’язки з громадянами України. Зокрема, йшлося про фальсифікацію результатів ДНК-тестів. Ці документи мали подати до суду для встановлення юридичного факту спорідненості. Позитивне рішення стало б підставою для оформлення громадянства, внутрішнього паспорта та паспорта для виїзду за кордон. Реалізувати план до кінця не вдалося. Інформація про оперативні заходи правоохоронців потрапила назовні.
Конфлікт відомств і багаторічний процес
Справа набула розголосу ще наприкінці 2017-го через протистояння правоохоронних органів. Національне антикорупційне бюро проводило спеціальну операцію під прикриттям. Детективи намагалися виявити схему незаконного оформлення документів іноземцям. Агент бюро контактував із Пімаховою. 26 вересня 2017 року вона сама звернулася до Служби безпеки України. Заяву подали про нібито провокацію хабаря з боку представників НАБУ. Наприкінці листопада співробітники СБУ затримали агента антикорупційного бюро. Після цього НАБУ заявило про зрив спецоперації та звинуватило СБУ разом із тодішньою Генеральною прокуратурою у втручанні. У міграційній службі, своєю чергою, стверджували, що детективи намагалися спровокувати посадовицю. Провадження щодо можливої провокації неодноразово закривали через відсутність складу злочину. Остаточне рішення ухвалили у квітні 2021 року. Його законність підтвердила Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду.
У березні 2018-го Кабінет міністрів звільнив Пімахову з посади. 19 грудня 2019 року детективи повідомили їй про підозру. Того ж місяця суд обрав запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. У червні 2020-го його замінили на особисте зобов’язання. У грудні того ж року досудове розслідування завершили. 30 червня 2021-го обвинувальний акт скерували до Вищого антикорупційного суду. Розгляд по суті розпочався в серпні 2021-го і тривав понад п’ять років. У травні 2026-го суд закінчив допит обвинуваченої. Він тривав більш ніж три тижні. 28 жовтня Пімахова виступила з останнім словом. Після цього судді пішли до нарадчої кімнати.
Протягом усього процесу колишня посадовиця не визнавала вини. Вона наполягала, що діяла виключно в межах повноважень і не могла самостійно вирішувати питання документів чи громадянства. За її словами, агент НАБУ сам наполегливо пропонував допомогу та порушував тему винагороди. Свою поведінку вона пояснювала бажанням з’ясувати справжні наміри співрозмовника. Під час останнього слова 28 жовтня 2026 року Пімахова знову заперечила обвинувачення. Вона також розповіла про нещодавній обшук у помешканні. Його проводили співробітники Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції. За твердженням експосадовиці, правоохоронці нібито заздалегідь знали про можливий обвинувальний вирок.