21 листопада 2025 року в Смольнинському районному суді Санкт-Петербурга суддя Марія Щеглова зачитала вирок 41-річній Марині Кохал — 12,5 року колонії загального режиму за вбивство чоловіка, репера Олександра Юшка, відомого як Енді Картрайт. Жінка, яка не визнавала провини в умисному позбавленні життя, стала погано прямо в залі, їй викликали медиків, а згодом узяли під варту негайно.
Справа, що тягнулася понад п’ять років, оберталася навколо подій 24–25 липня 2020 року в петербурзькій квартирі. Слідство наполягало: Кохал ввела чоловікові смертельну дозу інсулінового препарату «НовоРапід ФлексПен», не надала допомогу і після смерті розчленувала тіло на 15 частин. Захист стверджував, що репер помер від передозування, а дружина намагалася приховати обставини заради його репутації серед фанатів.
За цим вироком стоять роки домашнього арешту, зміна запобіжних заходів, доля маленького сина, апеляція, подана захистом у грудні 2025 року, і питання, яке залишається відкритим навіть після оголошення строку: чи дійсно ін’єкція була навмисною, чи це була трагічна спроба «виправити» смерть, яка вже сталася.
Зала суду 21 листопада 2025: момент, коли все закінчилося
Коли суддя почала зачитувати резолютивну частину, в залі запанувала тиша, яку порушували лише шарудіння паперів і короткі коментарі журналістів. Марина Кохал сиділа прямо, не відводячи погляду від судді. Після фрази про 12 років і 6 місяців її обличчя змінилося: вона опустила голову на руки, потім просила води. Медики прибули протягом хвилин, журналістів попросили тимчасово залишити зал.
Прокурор просив 13 років. Суд призначив на півроку менше, виключивши зі звинувачення статтю 244 Кримінального кодексу РФ про наругу над тілом померлого як «зайво інкриміновану». Адвокат потерпілої сторони Антон Кобіт після засідання сказав, що сім’я репера не дозволила засудженій «гуляти Невським проспектом». Захист одразу заявив про намір оскаржити вирок у Санкт-Петербурзькому міському суді.
У останньому слові, яке Кохал виголосила раніше, вона назвала власні дії «ідіотським вчинком від і до» і згадала, що роками працює з психотерапевтом. «Не пам’ятаю дня, щоб я перестала відчувати сором і біль», — цитували її слова регіональні видання. Ці слова звучали як спроба пояснити не вбивство, а те, що сталося після нього.
Липень 2020: що відбувалося в квартирі на Невському
За версією слідства, 24 липня 2020 року в квартирі подружжя Марина Кохал ввела чоловікові препарат інсуліну. У переписці з другом репер встиг написати, що «Марина зробила укол», після чого повідомлення стали уривчастими. Експертиза пізніше фіксувала тяжкі зміни в мозку, характерні для глибокої гіпоглікемії: цитоліз, гліальні вузлики, гіпоксію. Людина вмирала повільно, без виклику швидкої.
Тіло розчленували ножем і ножівкою на 15 частин. Частини помістили в пакети, піддали дії низьких температур, вологого середовища та кухонної солі. Деякі внутрішні органи, зокрема шлунок, селезінка й діафрагма, зникли. Подушечки пальців зрізали. Поліція знайшла останки в холодильнику та інших місцях квартири. Кохал кілька днів вела листування з акаунтів чоловіка, створюючи ілюзію, що він живий. На шостий день вона звернулася до адвоката Ірини Скурту, і саме через нього викликали поліцію.
Слідство наголошувало: Кохал шукала в телефоні інформацію про передозування інсуліну саме в день смерті чоловіка, а препарат купила завчасно. Це стало одним із ключових доказів умислу.
Захист наполягав на іншій картині. За словами Кохал, вранці 25 липня після сніданку чоловік попросив пива. Вона відмовилася, боячись запою. Після сварки пішла в іншу кімнату, а через годину повернулася й побачила його мертвим у неприродній позі з піною біля рота. Вона вирішила, що це передозування наркотиками, і захотіла приховати «ганебну» смерть від фанатів, інсценувавши зникнення. Мати й син, за її словами, перебували в іншій кімнаті й нічого не знали.
Версії слідства і захисту: інсулін проти передозування
Справа трималася на зіткненні двох несумісних пояснень. Слідство говорило про сплановане вбивство на ґрунті особистої неприязні, можливо, ревнощів. Захист — про шок і спробу «зберегти обличчя» музиканта.
| Аспект | Версія слідства | Версія захисту |
|---|---|---|
| Причина смерті | Умисне введення інсуліну «НовоРапід ФлексПен», відмова від допомоги | Передозування наркотиками, можливий запої |
| Мотив розчленування | Приховування вбивства, «виключний цинізм» | Захист репутації репера перед фанатами, бажання сказати, що він зник |
| Ключові докази | Покупка препарату, пошуки в телефоні, переписка, судово-медична експертиза | Відсутність прямих доказів покупки саме нею, затримка звернення через шок |
| Позиція суду | Вина доведена за ст. 105 ч. 1 | Прохання про виправдання, апеляція подана |
Джерела: матеріали Смольнинського районного суду Санкт-Петербурга, публікації «Коммерсантъ» і Meduza за листопад 2025 року.
Суд прийняв версію обвинувачення щодо вбивства, але відмовився кваліфікувати розчленування окремо. Це рішення залишило простір для апеляції: захист наполягає, що сумніви в умислі не були усунуті повністю.
Шлях від барнаульської журналістки до петербурзької астрологині
Марина Кохал народилася 5 липня 1984 року в Барнаулі. Мати викладала англійську в місцевій гімназії. Після школи дівчина вступила на філологічний факультет Алтайського державного університету. Однокурсники згадували її як відкриту й готову допомогти людину. Працювала в редакції барнаульської «Газети № 1» під псевдонімом Марина Сьоміна, писала про кримінал, моду, спорт, інтерв’ю з музикантами. Також була в прес-службах державних установ краю.
Близько 2010 року разом із матір’ю переїхала до Санкт-Петербурга. Професійна журналістика поступилася місцем езотериці: Кохал складала індивідуальні гороскопи за календарем майя, вела YouTube-канал під ім’ям Марина Зоріна, де говорила про психологію, сімейні стосунки, «коли знаєш обличчя коханки чоловіка». В Instagram і соцмережах використовувала варіанти Аксова та Сьоміна. Знайомство з Олександром Юшком відбулося на реп-баттлі Versus. Він був на шість років молодший, уродженець Ніжина, учасник баттлів із жорсткими текстами. Шлюб уклали близько 2016 року, у 2018-му народився син.
Друзі репера описували стосунки як переважно спокійні, хоча згадували його пристрасть до алкоголю. Сама Кохал пізніше говорила, що навесні 2020-го чоловік почав вживати наркотики на тлі депресії — друзі це заперечували. Вона вела його соцмережі й намагалася тримати публічний образ дружини прихованим.
Міфи, які кружляли навколо справи Кохал
Резонанс породив стійкі уявлення, які розходилися з матеріалами справи.
- Мати брала активну участь у розчленуванні. Кохал це заперечувала. Мати спочатку фігурувала як підозрювана, але справу проти неї закрили, а пізніше вона відсудила компенсацію витрат на юристів.
- Син бачив усе, що відбувалося. За словами обвинуваченої, дитина й бабуся були в іншій кімнаті. Прямих доказів зворотного суд не прийняв як визначальні.
- Кохал одразу зізналася в умисному вбивстві. Навпаки: протягом усього слідства й суду вона визнавала лише розчленування після смерті й пояснювала його бажанням захистити репутацію.
- Вирок стосувався саме розчленування. Суд засудив за вбивство (ст. 105), а статтю про наругу виключив.
- Репер був активним наркоманом, і це всім відомо. Друзі заперечували систематичне вживання; версія захисту спиралася на слова самої Кохал.
Ці розбіжності показують, наскільки сильно громадська уява добудовувала деталі там, де експертиза й суд працювали з конкретними доказами.
Питання, які шукають про Марину Кохал
Запити в пошуку зосереджені не лише на вироку, а й на практичних наслідках для родини.
- Де зараз перебуває Марина Кохал? Після вироку 21 листопада 2025 року її взяли під варту в залі суду. Апеляційна скарга подана в грудні 2025 року, розгляд у Санкт-Петербурзькому міському суді розпочався орієнтовно в жовтні 2026-го. До вступу вироку в силу вона перебуває в умовах тримання під вартою.
- Що з сином? Дитина народилася в 2018 році. Після арешту матері влітку 2020-го хлопчик потрапив до центру сприяння сімейному вихованню. У 2021 році опіку оформила двоюрідна сестра Кохал. Раніше дитина певний час думала, що мама «в лікарні».
- Чи визнала Кохал провину? У вбивстві — ні. У розчленуванні — так, пояснюючи це спробою приховати обставини смерті.
- Чому справу розглядали так довго? Слідство тривало понад п’ять років через складність експертиз, кілька версій і зміну запобіжних заходів (від СІЗО до домашнього арешту в 2021-му й полегшення режиму в 2024-му).
- Чи оскаржено вирок? Так. Захист наполягає на виправданні, вважаючи докази умислу недостатніми.
Ці питання відображають не лише цікавість до сенсації, а й спробу зрозуміти, як одна справа змінила життя кількох людей.
Чому суд виключив статтю про наругу над тілом
Обвинувачення кваліфікувало дії Кохал ще й за частиною 1 статті 244 Кримінального кодексу РФ — наруга над тілами померлих, вказуючи на «виключний цинізм»: розчленування, знищення органів, обробку сіллю й холодом. Суд виключив цю статтю як зайву. Юристи пояснюють: коли розчленування розглядається як спосіб приховування вбивства, окрема кваліфікація може дублювати основний склад злочину. Суддя вважала, що винність у вбивстві вже охоплює ці дії в контексті умислу.
Для захисту це стало частковою перемогою: строк залишився в межах санкції за ст. 105, а не збільшився за сукупністю. Для потерпілої сторони — приводом говорити про недостатню суворість. Апеляція, ймовірно, торкнеться саме цього балансу між доказаністю умислу й оцінкою дій після смерті.
Син, родина і життя після вироку
У 2020 році дворічний син залишився без батьків: мати — під арештом, батько — мертвий. Дитину спочатку відправили до лікарні на огляд, потім до бабусі, а коли бабусю теж перевіряли, хлопчик опинився в дитячих установах. У червні 2021-го опіку отримала двоюрідна сестра Марини. Адвокат згадувала, що після переїзду до родичів дитина «повеселішала», але довго питала, коли мама видужає.
Мати Кохал після закриття справи проти неї відсудила компенсацію витрат на юристів — понад півмільйона рублів із бюджету. Сама Марина під час домашнього арешту в 2024–2025 роках мала обмеження на інтернет і контакти зі свідками, але могла працювати. Після вироку ці можливості зникли.
У практиці подібних справ доля дитини часто стає окремим болем, який не вирішується вироком: хлопчик ріс, знаючи, що батька немає, а мама «лікується», і лише пізніше родина змогла пояснити реальність.
Репер Енді Картрайт, уродженець Ніжина 1990 року народження, залишив по собі кілька альбомів і участь у Versus Battle. Його поховали в Білій Церкві лише через півтора року після смерті. Справа Кохал закрила один розділ — кримінальний, але відкрила інший: апеляцію, яка в 2026 році ще розглядається, і життя сім’ї, яке вже ніколи не буде таким, як до липня 2020-го.
About the Author
