Шістнадцятого березня 1669 року в тихому глухівському повітрі, де Дніпро шепотів свої таємниці, гетьман Дем’ян Многогрішний поставив підпис під документом, що став поворотним моментом у долі Лівобережної України. Глухівські статті — це не просто папір з 29 пунктами, а жива угода, яка на мить розірвала ланцюги московського тиску, повернувши козакам дихання свободи. Цей договір між гетьманом і царським урядом послабив воєнну окупацію, підтвердив козацькі вольності й накреслив межі автономії, якої так прагнули в часи Руїни.
Руїна — той вир братовбивчих воєн, що роздирав Гетьманщину після смерті Богдана Хмельницького, — досягла піку. Повстання проти Івана Брюховецького, набіги Дорошенка з Правобережжя, московські залоги в кожному кутку: усе це змусило старшину шукати компроміс. Многогрішний, щойно обраний гетьманом, використав хаос, аби виторгувати умови кращі за Московські статті 1665 року. Ця угода оживила надію на самостійність, хоч і сіяла зерна майбутніх конфліктів.
Глухівські статті гарантували вивід московських військ із більшості міст, обмеживши воєвод п’ятьма форпостами, і закріпили реєстр у 30 тисяч козаків. Але за цією видимою перемогою ховалася хитра гра Москви — зовнішня поступливість із жорстким контролем над дипломатією та кордонами.
Руїна як каталізатор: чому Глухів став ареною доленосних переговорів
Середина 1660-х — час, коли Україна тонула в крові. Андрусівське перемир’я 1667 року роздерло її на Лівий і Правий боки, а гетьмани змінювалися швидше, ніж вітер над степом. Іван Брюховецький, промосковський ставленик, накликав на себе гнів козаків повстанням 1668-го — його стратили, а Лівобережжя опинилося в вакуумі влади. Дем’ян Многогрішний, чернігівський полковник з репутацією войовничого лідера, скористався моментом.
Московські війська під командуванням князя Григорія Ромодановського штурмували Сіверщину, але стикнулися з опором. Старшина, архієпископ Лазар Баранович і сам Многогрішний звернулися до царя з проханням про раду. Глухів, тихе містечко на Сумщині, перетворився на дипломатичний центр — тут зійшлися московські посли, козацька еліта й тисячі козаків. Переговори тривали тижні, сповнені пристрастей: гетьман вимагав автономії, Москва — лояльності.
Результатом стали Глухівські статті, підписані 16 березня. Вони скасовували найгірше з Московських статей Брюховецького, повертаючи контроль над податками й судами. Це був не тріумф, а хиткий баланс — як мотузка над прірвою, де кожен крок міг стати останнім.
Дем’ян Многогрішний: від селянського сина до гетьмана-борця
Народжений 1621 року в Коропі на Чернігівщині, Дем’ян Ігнатович Шумейко — прізвисько “Многогрішний” з’явилося пізніше, від ворогів — виріс у родині простих селян. Разом із братами Василем і Савою він узявся за шаблю в Хмельниччині, дослужившись до чернігівського полковника 1665-го. Жорсткий, амбітний, він відмовився від Андрусівського перемир’я й підтримував Брюховецького, доки той не зрадив козаків.
У 1668-му Многогрішний очолив антимосковське повстання, перейшов на бік Дорошенка, став наказним гетьманом Сіверським. Але реалізм узяв гору: без допомоги з Правобережжя він пішов на переговори. Обраний гетьманом у Новгороді-Сіверському, він переніс резиденцію до Батурина й уклав Глухівські статті. Його правління — це спроба зміцнити владу, спи raючись на 1000 компанійців, і таємні зносини з Османами. Та амбіції коштували дорого: змову старшини завершилася арештом у 1672-му.
Депортований до Сибіру з родиною, Многогрішний не зламався — очолив оборону Селенгинська від бурятів 1688-го, долучився до Нерчинського договору. Постригся в ченці 1696-го, помер близько 1701-го. Його доля — символ незламності: від глухівських перемовин до сибірських фортець.
Серце угоди: детальний розбір 29 пунктів Глухівських статей
Глухівські статті — це 29 статей, що чітко розмежовували повноваження. Вони починалися з прощення вин і вірності цареві, посилаючись на вольності Хмельницького. Ось ключові аспекти, згруповані для ясності.
- Воєнна присутність Москви: Воєводи лишалися лише в Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині й Острі — для оборони, без влади над козаками. Суди над московськими солдатами — спільні, з местними суддями. Заборона постоїв у козацьких дворах, грабунків чи образ.
- Козацьке військо: Реєстр — 30 тисяч, з пріоритетом стародавніх козаків. Гетьман міг тримати 1000 компанійців для охорони. Податки йшли на утримання старшини та війська.
- Економіка та пільги: Збір податків — через гетьманську адміністрацію. Пільги розореним містам (3–9 років), міщанам Києва й Ніжина в торгівлі. Заборона українцям продавати горілку й тютюн у Москві.
- Дипломатія та суд: Заборона прямих зносин з іноземцями — тільки через царя. Гетьман судив старшину, карав бунтівників. Амністія полоненим.
Після цих пунктів угода переходила до практичних деталей, як резиденція в Батурині чи кари за зраду. Це не сухий договір, а щит для Гетьманщини, хоч і з московським замком.
| Посада | Річна платня (золотих або єфимків) |
|---|---|
| Гетьман | 1000 золотих |
| Обозний і писар | 1000 польських золотих кожному |
| Полковники | 100 єфимків |
| Реєстрові козаки | 30 польських золотих на особу |
Дані з uk.wikisource.org. Ця таблиця ілюструє щедрість Москви — близько 37 кг срібла на гетьмана щороку, — але з прив’язкою до лояльності.
Порівняння з іншими угодами: від Переяслава до Глухова
Щоб зрозуміти вагу Глухівських статей, згляньмо на попередників. Перед вступним реченням таблиці ось порівняння ключових аспектів.
| Угода | Воєводи | Реєстр | Автономія |
|---|---|---|---|
| Березневі 1654 | Обмежені | 60 тис. | Висока |
| Московські 1665 | У всіх містах | 20 тис. | Низька |
| Глухівські 1669 | 5 міст | 30 тис. | Середня |
Джерело: uk.wikipedia.org. Глухівські — компроміс, кращий за московські, але далекий від переяславської золотої доби.
Ці відмінності показують еволюцію: від союзництва до поступового загарбання. Многогрішний виторгував повернення до хмельниччинських стандартів, але Москва тримала дипломатію в кулаці.
Цікаві факти про Глухівські статті
- Гетьман отримував 1000 золотих — еквівалент 37 кг срібла, більше, ніж будь-який попередник.
- Заборона на горілку й тютюн для українців у Москві — дрібниця, що дратувала купців.
- Многогрішний таємно листувався з Дорошенком навіть після підпису, ризикуючи головою.
- Глухівська рада зібрала тисячі — справжній фестиваль козачої демократії в степу.
- У Сибіру Многогрішний став героєм: його загін розгромив бурятів у долині, названій Убиєнною.
Ці перлини роблять угоду не просто документом, а епопеєю людських пристрастей.
Наслідки: короткий спалах автономії та трагедія гетьмана
Глухівські статті принесли перепочинок: московські залоги скоротилися, податки пішли на козаків, Батурин розквітнув як столиця. Але старшина, обурена самодержеством Многогрішного, почала змову. У 1672-му його арештували вночі, видали Москві. Конотопські статті для Самойловича посилили контроль старшини.
Для Гетьманщини це був тимчасовий щит — до 1708-го, коли Мазепа зруйнував залишки автономії. Многогрішний у Сибіру довів: козацький дух не згасає. Його угода нагадує, як у вихорі Руїни один підпис міг змінити долю нації, лишаючи смак гіркої перемоги.
Сьогодні, перелистуючи сторінки історії, ми бачимо в Глухівських статтях не кінець, а продовження боротьби за те, що дороге — землю, волю, гідність. А Глухів досі стоїть, мов живий свідок тих бурхливих днів.
About the Author
