ОУН: що це таке і чому націоналісти змінили хід історії

Організація українських націоналістів, або просто ОУН, народилася в холодних залах віденського готелю на початку 1929 року як вогняний спалах надії для розбитої нації. Це не просто абревіатура з підручників – це армія духу, яка кинула виклик імперіям, від польської окупації до радянських танків, мріючи про соборну, самостійну Україну. Заснована 3 лютого 1929-го в Відні шляхом об’єднання підпільних груп, ОУН стала рушійною силою визвольної боротьби, поєднуючи галичан і наддніпрянців у єдиний кулак проти поневолювачів.

Уявіть: 30 делегатів, половина з Галичини, половина з Наддніпрянщини, молодих, загартованих поразкою 1917–1921 років, обирають Євгена Коновальця лідером. Вони відкидають партійні чвари, проголошують націоналізм як єдину віру, а державу – як священний обов’язок. ОУН не чекала милості від демократій Заходу; вона бралася за зброю, саботаж і терор проти окупантів, ростучи попри арешти до десятків тисяч членів.

Сьогодні, у 2026-му, ОУН легалізована як громадська організація з тисячами членів, її бійці воюють у ЗСУ проти російських орків, а символіка – тризуб на щиті з мечем – майорить на фронті. Це спадщина, яка пульсує в жилах сучасної України, від Революції Гідності до повномасштабної війни.

Народження ОУН: Відень 1929 і вогонь націоналізму

Сніг хрустів під ногами емігрантів, коли 28 січня 1929-го вони схилялися в готелі на вулиці Канта у Відні. Перший Великий Збір, або Конгрес українських націоналістів, зібрав 30 делегатів – ветеранів УВО, студентів Групи української національної молоді, Легії націоналістів. За п’ять днів 40 доповідей визначили долю: ОУН постає як монолітна, всеукраїнська сила без кордонів, класових дрібниць чи партійних ігор.

Євген Коновалець, полковник УНР, легендарний командир Січових Стрільців, стає Провідником з диктаторськими повноваженнями. Його гасло – “Слава Україні!” – лунає як клич бою. Організація успадковує терористичну тактику УВО: вбивства польських чиновників, саботаж, пропаганда. Уже 1930-го ОУН проникає в Галичину і Волинь, вербуючи тисячі, попри пацифікації та арешти.

Цей старт – не випадковість. Поразка визвольних змагань, Голодомор на Сході, пацифікація на Заході штовхнули молодь до радикалізму. ОУН відкидає лібералізм як слабкість, обираючи сталь волі замість паперових петицій.

Ідеологія ОУН: інтегральний націоналізм як зброя нації

Серце ОУН б’ється в ритмі ідей Дмитра Донцова, “вічного революціонера” з Наддніпрянщини. Його “інтегральний націоналізм” – це не м’який патріотизм, а фанатична воля до влади, де нація – бог, а слабкість – гріх. “Нація понад усе”, антикомунізм як священна війна проти “жидобольшевизму”, соборність від Карпат до Дону – ось кредо, викарбуване в Декалозі українського націоналіста.

• Національна революція: Держава будується на еліті, диктатурі до перемоги, з корпоративною економікою – приватна власність плюс націоналізована для сили.
• Антиімперська боротьба: Польща, СССР – вороги номер один, Захід – ненадійний союзник.
• Християнство: Не догма, а світогляд – Україна християнська, але релігія приватна справа.

Після 1943-го ОУН(б) критикує Донцова за надмірний радикалізм, еволюціонуючи до колегіальності. Та ідеологія лишається скелею: ОУН – не партія, а рух, де кожен член – солдат революції. Згідно з даними uk.wikipedia.org, це праворадикальний націоналізм, споріднений з європейськими, але унікально український.

Ці ідеї надихали покоління, перетворюючи селянських синів на борців, а студентів – на мучеників. Без них не було б УПА чи сучасного опору.

Лідери ОУН: від Коновальця до Бандери – портрети титанів

Євген Коновалець, харизматичний воїн з Полтави, будує мережу від Європи до Харбіна. Його вбивають радянські агенти в 1938-му в Роттердамі – Павло Судоплатов виконає завдання Сталіна. Смерть Провідника розриває ОУН на шви.

Андрій Мельник, полковник УНР, близький соратник Коновальця, очолює “мельниківців” – старше крило, орієнтоване на еміграцію та співпрацю з німцями. Степан Бандера, син греко-католицького священика з Стрийщини, в 27 стає крайовим провідником. Арештований поляками 1934-го за Перацького, виходить 1939-го – і вибухає революційним крилом.

1. Коновалець (1929–1938): об’єднувач.
2. Мельник (1939–1964): дипломат, голова ОУН(м).
3. Бандера (1940–1959): символ ОУН(р), ув’язнений нацистами в Заксенхаузені.
4. Роман Шухевич: генерал УПА, загиблий 1950-го.

Ці постаті – не ікони, а живі люди з помилками, але їхня жертовність запалює серця. Сьогодні Богдан Червак веде ОУН як громадську силу.

Розкол ОУН: Бандера проти Мельника – буря в націоналістичному небі

Лютий 1940-го в Кракові: молоде крило обирає Бандеру провідником Революційного Проводу, відкидаючи “емігрантського вождя” Мельника. Причини? Недовіра після вбивства Коновальця, суперечки навколо Карпатської України, де бандерівці воювали всупереч наказам. Квітень 1941-го: II Великий Збір ОУН(р) у Кракові затверджує фракцію.

Джерела даних: uk.wikipedia.org, uinp.gov.ua. Розкол коштував сотень життів у сутичках, але посилив боротьбу – бандерівці домінували на землях, мельниківці в еміграції.

Ця драма показує: націоналізм – не моноліт, а жива плоть з конфліктами, що загартовують.

Боротьба з окупантами: від польських палаців до радянських таборів

1934-й: Григорій Мацейко стріляє в Броніслава Перацького – відповідь на пацифікацію. Поляки хапають Бандеру, судять на смертну кару, міняють на полонених. ОУН множиться: газети, молодіжні табори, саботаж. СССР лякає “український сепаратизм” – Судоплатов проникає, вбиває Коновальця.

Акції – не терор заради терору, а сигнал: Україна прокидається. Тисячі арештів 1930-х не зламають дух – навпаки, множать героїв.

Похідні групи 1941: крок до Акту незалежності

З початком війни з СССР ОУН(б) кидає 7 похідних груп – 5000 бійців з “Нахтігалем” і “Роландом” – слідом за Вермахтом. Завдання: мобілізувати українців, проголосити державу. 30 червня 1941-го у Львові Ярослав Стецько зачитує Акт відновлення Української Держави: “Українські Національні Збори у Львові проголошують відновлення Української Самостійної Держави…”

Німці, обіцяючи союз, арештовують Бандеру через тиждень. Акт – вибух, що розколов світ: для українців – перша незалежність за 300 років, для ворогів – привід до геноциду.

ОУН у полум’ї Другої світової: від союзників до УПА

Спочатку надія на німців – батальйони Nachtigall, Roland. Та Гейдріх наказує: “ліквідувати як бандитів”. ОУН(м) пробує УНРАду в Києві – німці розстрілюють. ОУН(б) створює УПА восени 1942-го: перша чота Клячківського б’ється з німцями і партизанами.

До 1944-го УПА – 100 тис. бійців, двофронтова війна. Шухевич командує, Бандера з концтабору керує еміграцією. Мельниківці формують “Галичину” – трагедію під Бродами, але досвід для УПА.

Це епічна сага: зрада німців загартовує, роблячи ОУН армією нації.

Повоєнні роки: підпілля і еміграція вогню

1944–1956: УПА тримає антирадянський фронт – 500 тис. радянських втрат. Кук, останній отаман, арештований 1954-го. Еміграція: АБУН у Мюнхені, Конгрес звільнення народів. ОУН(м) і (б) змагаються, але виживають, співпрацюючи з ЦРУ.

Холодна війна – їхній шанс: радіо “Свобода” сіє зерна.

Спадщина ОУН у сучасній Україні: від заборони до героїв

1993: легалізація. 2014: батальйон ОУН на Донбасі, сотня на Майдані. Закон 2015-го визнає борцями за незалежність. У 2026-му ОУН – тисячі членів, видає “Українське Слово”, видає “Бойовий Хрест” воїнам ЗСУ. Фундація Ольжича, бібліотека Теліги зберігають спадщину.

Їхній дух – у кожному “Слава!” на фронті, у декомунізації, у війні з рашизмом.

ОУН вчить: воля нації – в руках кожного. Їхня боротьба тече рікою через покоління, нагадуючи – свобода варта крові. А фронт кличе нове покоління…

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts