Сентименталізм: епоха, коли серце перемагало розум

Сльози котилися по щоках героїв, а природа шепотіла таємниці душі. У другій половині XVIII століття Європа, втомлена холодним блиском раціоналізму Просвітництва, раптом розцвіла ніжними емоціями. Сентименталізм виринув як тиха революція в літературі й мистецтві, де почуття стали королями, а прості люди — героями. Цей напрямок, народжений у бурхливі часи перед Французькою революцією, нагадував теплий дощ після посухи сухих правил класицизму.

Він не просто змінив сюжети — він торкнувся самих струн людської душі. Автори малювали картини, де кохання, співчуття й меланхолія переплітаються з шелестом листя, а моральні уроки ховаються за сяйвом сльозинки. Сентименталізм шепотів: у світі, де розум будує палаци, серце будує мости до істини.

Корені сентименталізму: від Англії до Європи

Напрямок зародився в Англії 1740-х, коли Семюел Річардсон у романі “Памела” показав внутрішній світ скромної служниці, сповнений честі й почуттів. Але справжню назву сентименталізм отримав 1768 року від незавершеного роману Лоренса Стерна “Сентиментальна подорож Францією та Італією“. Тут мандрівник не хизується подвигами, а ділиться миттєвими емоціями: сумом від зламаної гілки чи радістю від усмішки дитини.

Французька революція 1789–1793 років підсилила цей рух. Жан-Жак Руссо в “Юлія, або Нова Елоїза” (1761) викрикував про природну доброту людини, поневолену цивілізацією. У Німеччині ранній Гете в “Стражданнях юного Вертера” (1774) зобразив бурю пристрастей, що ледь не зруйнувала світ. Сентименталізм став укриттям для душі в часи, коли розум Просвітництва здавався надто жорстоким.

Цей напрямок розквітнув між 1740–1780-ми роками, як зазначає літературознавець Н. Пахсарян. Він протистояв класицизму з його трьома єдностями та високими героями, пропонуючи свободу емоцій. У Росії Микола Карамзін у повісті “Бідна Ліза” (1792) змусив читачів плакати над долею селянки, що втопилася від нещасливого кохання.

Характеристики сентименталізму: серце на першому плані

Уявіть твір, де кожна сторінка дихає почуттями — ось суть сентименталізму. Автори акцентували культ емоцій: кохання, співчуття, меланхолію. Природа не фон, а дзеркало душі: буря відображає гнів, тиха річка — спокій. Герої — прості люди: селяни, міщани, слуги, бо в них бачили “природну” доброту, не зіпсовану містом.

Перед тим, як зануритися глибше, розгляньмо ключові риси в списку. Ці елементи робили твори живими, близькими кожному.

• Культ почуттів і слізливості: Герої плачуть, зітхають, переживають бурі емоцій. Л. Виготський називав це “пошесною слізливістю”, але вона будила емпатію.
• Ідеалізація природи та патріархату: Сільське життя — рай, де сім’я й кохання панують. Місто — зло, що калічить душу.
• Демократизація героїв: Не королі, а селяни та ремісники — носії чеснот. Вони скромні, чутливі, здатні на самопожертву.
• Психологізм і лірика: Автори занурюються в думки, додають відступи, пейзажі настрою. Композиція вільна, без жорстких правил.
• Моральний пафос: Твори вчать доброті, філантропії. Почуття — основа етики, як у Руссо.

Після цих рис сентименталізм здається м’яким, але він радикально змінив літературу. Раніше герої міркували — тепер відчували. Це додавало глибини, роблячи історії близькими серцю.

Жанри сентименталізму: від поезії до драми

Сентименталісти не сковували себе канонами. Вони оживили елегії, ідилії, байки — жанри, де почуття лилися рікою. У прозі з’явилися сентиментальні романи-подорожі, епістолярні романи, повісті.

1. Сентиментальна повість: “Маруся” Квітки — зразок, де селянка вмирає від горя.
2. Сльозлива комедія: Драма з трагічним забарвленням, де сміх чергувалася сльозами.
3. Елегія та ідилія: Поезія Томсона “Зима” малює природу й душевні переживання.

Ці форми дозволяли грати емоціями. Мелодрами, народжені тут, живуть у сучасному кіно — подумайте про сцени, де героїня ридає під дощем.

Європейські зірки сентименталізму

Лоренс Стерн мандрував Європою, фіксуючи миті чутливості. Олівер Ґолдсміт у “Вікфільдський священик” показав родинне щастя селян. Руссо кричав про повернення до природи. У живописі Жан-Батіст Грьоз малював сцени материнської любові, а Володимир Боровиковський в Україні — портрети з ніжним поглядом.

Ці майстри зробили сентименталізм масовим. Їхні твори читали тисячі, бо торкалися вічного: любові, втрат, надії.

Сентименталізм в українській літературі: фольклор і душа народу

В Україні напрямок прийшов через російських посередників, але набув локального колориту. Іван Котляревський у “Наталці Полтавці” (1819) зобразив кохання козака й селянки, де почуття перемагають соціальні бар’єри. “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці!” — співає Наталка, і серце стискається від туги.

Григорій Квітка-Основ’яненко — король українського сентименталізму. У “Марусі” (1834) чесна дівчина помирає, бо не зрадила кохання. “Яке щастя любити й бути коханим!” — звучить мотив. “Щира любов” і “Сердешна Оксана” сповнені сліз, фольклору, психологізму. Квітка писав: твори мусять бути “звичайні, ніжненькі й розумні”.

Літературознавці сперечаються: Д. Чижевський заперечував окремий напрямок, бачачи лише впливи. Та І. Лімборський і О. Борзенко доводять: український сентименталізм живився фольклором, культивуючи селянську душу. Він демократизував героїв, ліризував наратив. Тут почуття переплітаються з народною піснею, роблячи твори вічними.

Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org. Вона показує еволюцію: від розуму до серця, а тоді до бунту.

Сентименталізм за межами літератури

Напрямок торкнувся живопису: портрети Боровиковського випромінюють чутливість. У музиці — сентиментальні арії, мелодії, що будять тугу. Сьогодні відлуння в мелодрамах Голлівуду, де сльози героїв катарсис. Навіть у соцмережах — пости про ностальгію, фото з природи.

Від сентименталізму до романтизму: мости емоцій

Сентименталізм заправив романтизм пальним почуттів, але романтизм додав бурі. Перший — оптимістичний, моральний; другий — бунтівний, містичний. Гете перейшов від Вертера до “Фауста”. В Україні Квітка плавно лився в романтизм Шевченка.

Ці перлини нагадують: сентименталізм не вмер, він пульсує в кожній зворушливій історії. Подивіться на улюблений серіал — там його дух. Або перечитайте Квітку: серце відгукнеться.

Емоції сентименталістів надихають і досі, шепочучи про вічне: у почуттях — наша сила. uk.wikipedia.org, ukrlib.com.ua.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts