Володимир Ковцун, відомий усій Україні як Владзьо, з’явився на світ 12 листопада 1976 року в крихітному селі Гнилички Підволочиського району Тернопільської області. Це місце, де корови пасуться під ковток вітру з Карпат, а життя тече повільно, наче мед з його власної пасіки. Саме тут, серед простих радощів і викликів села, зародився гумор, що нині розриває зали сміхом від Львова до Харкова. Владзьо не просто актор “Вар’яти-шоу” – він автор номерів, пасічник, мисливець і волонтер, чиї монологи чіпляють за живе своєю щирою іронією над буденністю.
Його шлях до слави минув через армію, університетські КВК та будівельні риштування, де руки загартувалися не лише цвяхами, а й першими жартами. Сьогодні, у 2026 році, Владзьо продовжує підкорювати сцени з “ТеСАМеШоу”, видавати бестсери та варити тушонку для фронту. Цей хлопець з села довів: справжній сміх народжується не в студіях, а в серці, де б’ється ритм української провінції.
Гнилички – село таке маленьке, що довго не позначалося на картах, але для Владзя воно стало фундаментом. Дитинство минуло в оточенні полів, де перші історії виткалися з побуту: як доїти корову чи уникнути материнського погляду після чергової витівки. Батьки, прості селяни, прищепили любов до землі – ту саму, що згодом ожила в його номерах про “міські понти” проти “сільської мудрості”.
Шкільні роки пролетіли швидко, з мріями про велике місто. Після випуску юний Володимир пішов до армії – у Львівську область, де опинився в свинарнику. Доєння корів і робота з тваринами стали не покаранням, а джерелом анекдотів, які він потім переробляв у монологи. “Армія навчила мене терпінню, а свинарник – гумору”, – жартує він у інтерв’ю. Цей період загартував характер, перетворивши хлопця на чоловіка, готового до сцени.
Університетські роки: від німецької до перших жартів
Повернувшись з армії, Владзьо оселився в Тернополі – місті, що стало його творчим хабом. У місцевому національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (раніше Інститут іноземних мов) він вивчав німецьку мову. Фах викладача здавався перспективним, але доля повернула інакше. “Я міг би вчити ‘Guten Tag’, та обрав ‘Слава Україні!’ через сміх”, – так він пояснює вибір.
Студентські часи збігли з КВК – з 1997 року Володимир вперше ступив на сцену. Команди з Тернополя виблискували на регіональних турнірах, де його монологи про студентське життя та провінційні пригоди збирали овації. Після диплома робота на будівництві – лагодження дахів, копання траншей – не зламала, а надихнула. Руки, що тримали молоток, згодом триматимуть мікрофон, а досвід став сировиною для жартів про “руки з правильного місця”.
Цей етап – перехідний, повний пошуків. Владзьо не поспішав до Києва, а копив історії: від перших побачень до абсурдних ситуацій на будові. Тернопіль став його лабораторією гумору, де тестувалися номери перед друзями та родичами.
Тріумф у “Вар’яти-шоу”: король монологів на національній арені
2013 рік став переломним: запуск “Вар’яти-шоу” на Новому каналі, де Владзьо увійшов до основного складу поряд із Сергієм Притулою, Віталієм Тильним та іншими. Шоу, перше україномовне гуморне, вибухнуло популярністю своєю гостротою та автентичністю. Владзьо швидко здобув титул “короля монологів” – його сольні номери про шлюб, дітей і село тривають по 10-15 хвилин, не втрачаючи динаміки.
Він не лише грає, а й пише: авторить 70% своїх текстів, перевтілюється в бабусь чи сусідок з фатальною точністю. Пам’ятний момент – біг по сцені голим за сценарієм, що довело готовність на все заради сміху. У 2019 дебютував у серіалі “Подорожники” як глухонімий кухар Володька – роль без слів, але з мімікою, що краде шоу в 16 серіях.
- Початок у “Вар’яти”: 2013, співведучий, автор номерів про родину та побут.
- Пік популярності: тури по Україні, концерти для ЗСУ, де гумор лікує душевні рани.
- Сучасні проекти: 2026 – участь у “ТеСАМеШоу”, спільні виступи з колегами з Луцька та Львова.
Після списку стає зрозуміло: успіх “Вар’ятів” – у команді, але Владзьо вирізняється автентичністю. Його жарти – не шаблон, а зріз життя, де село конфронтує з містом, а буденність перемагає пафос.
Сільське серце: пасіка, полювання та дахи
За блиском сцени ховається пасічник з 16 вуликами карпатської породи. Щороку – 400-500 літрів меду, який він продає, жартуючи: “Солодший за компліменти дружині”. Бджоли для нього – медитація, де тиша села лікує від шоу-бізнесу. Полювання – ще одне хобі з 2010-х: рушниця 1969 року, мисливські історії в монологах.
Дахи лагодить досі – на власному будинку чи в селі. “Руки мусять пам’ятати землю”, – каже він. Відпустки в Гниличках, де копає картоплю чи годує курей, заряджають енергією. Ці захоплення роблять його близьким: не зірка, а сусід, що розуміє ціну праці.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1976 | Народження в Гниличках |
| 1997 | Дебют у КВК |
| 2013 | Старт “Вар’яти-шоу” |
| 2019 | Роль у “Подорожниках” |
| 2023 | Книга “Від нервів” |
| 2026 | Бестселер, концерти “ТеСАМеШоу” |
Дані з varyaty.novy.tv та teleportal.ua. Ця таблиця ілюструє ритм життя: від села до зірок, з поверненням до коріння.
Сімейне вогнище: муза за лаштунками
Владзьо – щасливий сім’янин, хоч і тримає приватне подалі від софітів. Дружина – його муза, прототип багатьох жартів про “дружинські хитрощі”. Вони живуть у Тернополі, де будинок наповнений теплим ароматом домашнього меду. Діти – син і дочка – успадкували татів гумор: син навчається за кордоном (Канада), дочка вже експериментує з чавунними каструлями.
Сім’я – опора в турбулентні часи. “Без них монологи були б порожніми”, – зізнається він. Життя в ритмі шоу балансується сімейними вечерами, де жарти линуть без мікрофона.
Волонтерський фронт: від сцени до тушонки
З 2022 року Владзьо перепрофілювався: ріже свині, робить тушонку для ЗСУ. Збирає кошти на Instagram (@vladzio.official), де пости про “свинячі запаси” набирають тисячі лайків. Концерти для воїнів – безкоштовні, з гумором як зброєю проти втоми. У 2026 його допомога триває: партії м’яса на фронт, де смак домашнього нагадує про дім.
Це не піар – серце. “Сцена навчила сміятися, війна – допомагати”, – його слова резонують глибоко.
Літературний стрибок: “Від нервів” і плани
2023 рік приніс дебют у літературі: книга “Від нервів” від видавництва “Рута”. 256 сторінок монологів, автобіографії та рефлексій – бестселер 2026. Жарти про нерви, село та шоу переплітаються з історіями, що смішать і змушують замислитися. Офіційний сайт vladzio.com.ua пропонує з автографом.
Читачі хвалять за автентичність: “Наче слухаєш Владзя вживу”. Плани – нова книга, тури. Гумор еволюціонує, торкаючись трендів: від TikTok-челенджів до воєнних реалій.
Цікаві факти про Владзя
- Ніколи не п’є кави – вважає, що бджолиний мед кращий стимулятор.
- Рушниця 1969 року – сімейна реліквія для полювання.
- Біг голим по сцені – за сценарієм, без дублерів.
- Село Гнилички додали на карти після його слави.
- Улюблений жарт: про те, як корова краща за продюсера.
Ці перлини роблять його легендою – не просто гумористом, а живим феноменом.
У 2026 Владзьо не зупиняється: нові номери, де село зустрічає майбутнє, а сміх лікує рани. Його монологи – місток між поколіннями, де тернопільський акцент звучить як гімн стійкості. Слідкуйте за турами – наступний може бути поруч.
About the Author
