Крихітні сіруваті крапки, що снують по волоссю, – ось перше, що спадає на думку при згадці вошей. Ці паразити розміром від 1 до 4 міліметрів ховаються біля коренів волосся, чіпляючись потужними кігтиками за пасма. Головні воші, найпоширеніші, нагадують подовжені зернятка кунжуту: сплющене тіло, шість лапок з гачками, блідий сірий колір, що червоніє після трапези кров’ю. А гниди – їхні яйця – блищать як крихітні перлини, міцно приклеєні до волосини, ніби мініатюрні намистинки.
Не думайте, що воші – це ексклюзив для брудних голів. Вони обирають жертву за близьким контактом, а не за гігієною. Уявіть: дитина в школі грається головою до голови з однокласником – і ось уже паразити оселилися. За даними МОЗ України, спалахи педикульозу фіксують щороку, а в 2025-му на Дніпропетровщині випадки зросли на 49% порівняно з попереднім роком. Розмір дорослої головної воші – 2-4 мм, німфи дрібніші, 1-2 мм, але рухливі, як блискавка.
Тепер занурімося глибше в анатомію цих непроханих гостей, щоб ви могли впізнати їх з першого погляду під лупою чи яскравим світлом. Кожен вид має унікальні прикмети, які роблять їх розпізнавання простим справою для уважного ока.
Головні воші: портрет класичного паразита волосистої частини голови
Головна воша (Pediculus humanus capitis) – королева дитячих епідемій. Її тіло витягнуте, сплющене з боків, довжиною 2-3 мм у самців і до 4 мм у самок. Колір базовий – блідо-сірий або бежевий, але після смоктання крові перетворюється на червоно-пурпуровий, ніби наповнений рубіном. Під лупою видно напівпрозору оболонку, де мерехтить червона рідина, і три пари міцних ніг. Кожна лапка закінчується клешнею з великим кігтем – ідеальним гачком для круглого перерізу головного волосся.
Голова воші маленька, з фасеточними очима та короткими вусиками. Груди зрощені, черевце сегментоване, з дев’ятьма кільцями. Самки округліші, самці стрункіші з помітним геніталієм. Ці комахи не літають і не стрибають – тільки повзають зі швидкістю 23 см за хвилину, ховаючись біля скронь, потилиці чи за вухами. Важливо: живі воші швидко бігають, мертві нерухомі.
Життєвий цикл додає інтриги. Самка відкладає 3-10 гнид щодня, всього до 150 за місяць життя. Гнида – овальна, 0,8 мм, з кришечкою та пунктирною шкаралупою, приклеєна липким секретом біля шкіри голови. Через 7-10 днів вилуплюється німфа, схожа на міні-вошу, яка линяє тричі за 9-12 днів до дорослого стану. При 28°C цикл – 18 днів, при холоді сповільнюється.
Платяні воші: довготілі гості з швів і складок одягу
Платяна воша (Pediculus humanus corporis) – сестра головної, але більша й витонченіша. Довжина тіла сягає 3-4 мм, форма подовжена, як у стрункого атлета. Колір сірувато-коричневий, після крові – яскраво-червоний. Відмінність від головної: довший тулуб, ноги пристосовані не тільки до волосся, а й до тканин одягу. Кігтики потужніші, дозволяють чіплятися за шви сорочок чи штанин.
Ці паразити рідкісні в сучасній Україні, але спалахують у кризах – воєнні конфлікти чи біженства. Вони живуть не на тілі, а в одязі, виповзаючи на шкіру для трапези 4-5 разів на добу. Гниди більші, 1 мм, відкладаються на волокнах білизни, а не на волоссі. Морфологія під мікроскопом вражає: сегментоване черевце з волосинками, вусики п’ятичленні, ротовий апарат – колючо-смоктальний, з антикоагулянтами в слині.
Уявіть: воша повзе по спині, залишаючи червоний слід укусу, що свербить тижнями. За даними історичних джерел, платяні воші переносили висипний тиф, спричинивши мільйони смертей у Першій світовій. Сьогодні вакцинація та гігієна тримають їх під контролем, але в 2025-му МОЗ фіксує поодинокі випадки серед переселенців.
Лобкові воші: крабоподібні паразити інтимних зон
Лобкова воша (Pthirus pubis), або площиця, – справжній міні-краб. Розміром 1-2 мм (самки до 3 мм), тіло широке, щито-подібне, з опуклим черевцем. Колір сірий або синювато-сірий, після крові темнішає. Головна фішка – розпростерті ноги: передні пари коротші, задні довші, з гігантськими клешнями для товстого лобкового волосся трикутного перерізу. Під лупою вони схожі на морських крабів – звідси прізвисько “краби”.
Ці воші не люблять голову – оселяються в лобку, пахвах, на грудях чи віях. Рух повільний, до 2,5 см/хв, бо кігті надто великі для швидкості. Самка відкладає 3 гниди на добу, прикріплюючи до волосся міцним цементом. Гниди кругліші, 0,5-1 мм, блищать сріблом. Передача – статевий контакт або через білизну. За даними CDC, лобковий педикульоз – класична ІПСШ, але не небезпечна для життя.
Симптоми драматичні: синюшні плями на шкірі від укусів (maculae ceruleae), нудний свербіж. У 2026-му тенденція до епіляції зменшує випадки, але віях чи бороді вони ховаються майстерно.
Гниди, німфи та дорослі: стадії, які плутають багатьох
Не всі воші – дорослі. Гнида сидить нерухомо, блищить, не ковзає з волосини – на відміну від перхотки. Німфа – копія дорослої, але дрібніша, прозоріша, росте трьома линьками. Доросла – повна міць: рухається, відкладає яйця.
Перед таблицею порівняння: ось ключові відмінності, які допоможуть розібратися миттєво.
| Вид воші | Розмір (мм) | Форма тіла | Колір | Локалізація |
|---|---|---|---|---|
| Головна | 2-4 | Подовжена, сплющена | Сірий, червоний після крові | Голова, борода |
| Платяна | 3-4 | Довга, вузька | Сіро-коричневий | Одяг, тіло |
| Лобкова | 1-3 | Щито-подібна, крабоподібна | Сірий, синюватий | Лобок, пахви |
Таблиця базується на даних CDC та Вікіпедії (станом на 2026). Тепер ви бачите: головна – струнка, лобкова – кремезна.
Відмінності вошей від перхотки, блох чи вошей тварин
Перхотка ковзає пальцями, гнида – ні. Блохи стрибають на 30 см, воші повзуть. Воши тварин (собачні) більші, темніші, з іншими кігтями – не чіпляються за людське волосся. Правило: якщо “перхоти” не злітають при розчісуванні – це гниди.
Використовуйте гребінь з металевими зубцями, яскраве світло, розчісування над білим папером. Жива воша впаде й побіжить. У темному волоссі шукайте червонуватий блиск – це нагодована воша.
Цікаві факти про вошей
- Воші еволюціонували з людьми 10 тисяч років тому – ДНК-дослідження показують розкол на головних і платяних 100 тис. років назад (джерело: наукові журнали як PLoS Biology).
- Самка головної воші відкладає до 300 яєць за життя, цикл – 3 тижні, популяція вибухає за місяць без лікування.
- Платяні воші – єдині, що переносять тиф, спричинили епідемії з мільйонами жертв у війнах.
- Лобкові не стрибають, попри “крабів” – максимум 1 см за хвилину, виживають поза тілом 24 години.
- Воші гинуть за 2 дні без крові, оптимальна температура 30°C – спекотне літо їх уповільнює.
- У 2025-му в Україні зафіксовано понад 15 тис. випадків педикульозу, переважно серед дітей шкільного віку (МОЗ).
Ці факти роблять вошей не просто паразитами, а частиною нашої історії – від печер до мегаполісів.
Де шукати воші та як реагувати негайно
Головні ховаються за вухами, на потилиці, скронях – там волосся густе. Платяні – у складках одягу, на талії. Лобкові – в лобку, але проникають у вії, бороду. Симптоми: свербіж (реакція на слину з антигістамінними), червоні крапки укусів, гребінці крові в ранках.
- Освітіть голову лампою, візьміть лупу 10x.
- Розділіть волосся секціями, розчісуйте над аркушем – воші впадуть.
- Шукайте гниди: 1 мм, нерухомі, біля шкіри (старі – далі, 1 см).
- Перевірте родину: контакт голова-головою – головний шлях.
- Не ігноруйте: без лікування – вторинні інфекції від расчесів.
Після виявлення – прання при 60°C, прасування швів, дезінфекція гребінців. Медикаменти: перметрин, малатіон – за рецептом. Народні: оцет розчиняє клей гнид, але не вбиває воші. У школах карантин не обов’язковий, але перевірка – так.
Знання вигляду вошей – ваша броня. Ці паразити хитрі, але з лупою та увагою ви їх переможете. Тримайте волосся в порядку, уникайте тісних контактів у спеку – і летіть далі без пасажирів.
About the Author
