Яна Клочкова: золота рибка українського плавання

У блакитних хвилях олімпійських басейнів Яна Клочкова сяяла яскравіше за всіх, завоювавши чотири золоті медалі на дистанціях 200 і 400 метрів комплексним стилем — на Іграх у Сіднеї-2000 та Афінах-2004. Ця симферопольська дівчина, яка починала з гімнастики, перетворилася на рекордсменку світу, встановивши незабутній світовий рекорд на 400 м комплексом — 4:33.59 хвилини, що лунало як гімн перемозі. Понад 50 національних рекордів, 10 золотих на чемпіонатах світу, 19 — на Європі, і статус Героя України роблять її неперевершеною легендою. Але шлях до вершин виявився не тільки тріумфальним — з поворотами долі, які тримають у напрузі досі.

Її історія — це не просто сухий перелік медалей, а жива оповідь про наполегливість, де вода стає метафорою життя: спочатку спокійна, потім бурхлива, з глибинами та поверховими бризами. Від першого запливу в сім років до мовчазного життя в окупованому Криму — Клочкова втілює контрасти спорту й долі. А тепер зануримося глибше в цю хвилю успіхів і викликів.

Дитинство в Симферополі: перші кроки до води

Симферополь 7 серпня 1982 року подарував світу Яну Клочкову в родині легкоатлетів — батько Олександр будував, мати Олена працювала в магазині, але спорт пульсував у їхніх жилах. З чотирьох років маленька Яна гойдалася на брусах спортивної гімнастики, а потім перейшла на художню, де тренери хвалили грацію. Та статура підказала інший шлях: у сім років, 1989-го, вона опинилася в басейні, де вода обійняла її, як стара подруга.

Тренери Ніна Федорівна та Олександр Омельянович Кожухи одразу побачили талант — довгі руки, потужні плечі, витривалість, що рвала конкуренток. Режим був залізним: щоденні запливи по 10-15 кілометрів, ранкові вставания о п’ятій, вечірні силові вправи. Яна згадувала, як вода ставала другим диханням, а Харків, куди родина переїхала 1997-го у 15 років, — новим домом для мрій. Училище фізкультури Харкова стало трампліном: тут вона загартувала характер, навчилася терпіти м’язовий біль і голод до перемог.

Цей період — не казка. Були сльози від втоми, сумніви після невдалих стартів, але підтримка сестри Анни та батьків тримала на плаву. Переїзд до Києва 2001-го для університету фізвиху лише посилив амбіції. Яна не просто плавала — вона ковтала басейн, перетворюючи години тренувань на зброю. До перших юніорських медалей 1996-го шлях проліг через тисячі кілометрів у воді, де кожен гребок наближав до Олімпу.

Перші перемоги: від юніорів до світової арени

1996-й — срібло юніорського Євро, 1997-го — золото, а 1998-го Кубок світу приніс перше “доросле” золото. Яна рвала шаблони: комплексне плавання, де батерфляй, спина, брас і кроль зливаються в симфонію сили, стало її коронним. У Перті на ЧС-1998 срібло на 400 м комплексом — сигнал світу: Україна має зірку.

1999-й вибухнув: чемпіонка світу в комплексі, Європа в Стамбулі та Лісабоні — золото на 200 і 400 м. Рекорди України сипалися лавою: 50 штук у різних стилях, від 100 м спини до естафет. Тренери Кожухи вдосконалювали техніку — фокус на витривалості, де Яна пропливала марафони в басейні, імітуючи олімпійські дистанції. Суперниці, як китаянка Ці Хуей чи канадки, кусали лікті, бо українка не просто швидка — неперевершено стабільна.

Цей етап заклав фундамент: Гельсінкі-2000, Валенсія — домінування. Яна не просто вигравала — ламала бар’єри, надихаючи дівчат по всій Україні хапатися за ласти. Її стиль — потужний старт, рівномірний темп, фінішний ривок — став підручником для тренерів. А емоції? Після кожної перемоги сльози радості змішувалися з хлором, нагадуючи: мрії здійснюються потом.

Олімпійський тріумф: Сідней і Афіни в золотому сяйві

Сідней-2000: 16-річна Яна увійшла в історію 16 вересня, пропливши 400 м комплексом за світовий рекорд 4:33.59 — на 1.5 секунди попереду Беатріс Касалару з Канади. Стадіон ревучав, Україна святкувала перше золото Ігор. Наступного дня 200 м комплекс — ще одне золото, а 800 м вільним — срібло, де поступилася американці Мітзі Шмідт. Три медалі за тиждень — феномен!

Чотири роки підготовки до Афін-2004: тренування вдвічі жорсткіші, фокус на повторі. 14 серпня 400 м комплекс — золото, випередивши американку Кетлін Сандено на 0.12 секунди. 16 серпня 200 м — третє золото Олімпу, четверте в кар’єрі. Яна стала першою жінкою, що захистила титули в комплексі. Емоції зашкалювали: “Я не вірила, що повторю Сідней”, — зізнавалася вона, обіймаючи тренерів.

Ці перемоги — вершина. Суперниці намагалися копіювати, але ніхто не витримував темпу “золотої рибки”. Таблиця нижче ілюструє магію:

Джерела даних: uk.wikipedia.org, en.wikipedia.org. Ці цифри — не просто час, а пульс нації, що бився в унісон з гребками Яни.

Світова та європейська слава: медальний дощ

Поза Олімпом Яна панувала скрізь. ЧС довга вода: 10 золотих, як Фукуока-2001 (400 м комплекс і вільний), Барселона-2003. Коротка вода: 6 золотих, Москва-2002 — хет-трик. Європа: 19 золотих, від Севільї-1997 до Мадрида-2004, де естафети додавали блиску.

• Переваги комплексного стилю Яни: універсальність — батерфляй для вибуху, кроль для фінішу.
• Рекорди: світовий на 400 м короткій воді (4:27.83, 2002), 50 українських — від естафет до батерфляя.
• Універсіади: 7 золотих, Пекін-2001, Тегу-2003.

Кожен турнір — битва з собою. Суперниці на кшталт Кеті Гофф (США), що зламала її WR 2007-го, лише підігрівали вогонь. Яна не просто перемагала — надихала, показуючи, що українська воля сильніша за хлор і втому.

Особисте життя: кохання, материнство і розчарування

За кулісами медалей — серце, що б’ється. Перше кохання — гонщик Олексій Мочанов, старший на 13 років, цивільний шлюб розпався через зраду: “Не їла, не спала, стежила за ним”. Потім грузин Леван Ростошвілі, бізнесмен, з яким 2010-го/2011-го народила сина Олександра. Леван поїхав після новини про вагітність, спілкування припинилося 2013-го. Яна одна виховувала хлопчика, з допомогою мами й сестри Анни.

Син — світло очей, навчається в Криму (російська школа, за даними 2025-го). Яна брала участь у шоу “Танцюю для тебе”, кліпах Білик, фотосесіях Victoria’s Secret. Хобі: лижі (травма в Буковелі), вишивка, читання. “Звання не замінять любові”, — казала вона, шукаючи баланс між мамою і зіркою.

Політика і післяспорт: від депутатства до фонду

2006-го — депутат Харківської міськради від Партії регіонів, група “Молоді регіони”. 2010-2012 — голова київського НОК, пішла через брак підтримки. Фонд з Денисом Силантьєвим підтримував плавання, майстер-класи, благодійність: аукціони для дітей, турніри в Буковелі. 2021-го організувала заплив Дніпром до 30-річчя Незалежності.

Заслужений майстер спорту (1998), ордени Ольги, “За заслуги”, Герой України (2004). Почесний громадянин Києва й Харкова. Завершення кар’єри 2009-го в Харкові — символічний акваріум з рибкою. Яна перейшла до адміністрування, але спорт кликав назад.

Сучасне життя: тіні Криму і мовчання

Після 2014-го Яна відвідувала Крим, називаючи домом. З 2022-го, на тлі повномасштабної війни, переїхала туди з сином і батьками — Гурзуф чи Симферополь, де син навчається. IG закритий, жодного слова про агресію Росії. У 2025-му Лілія Подкопаєва згадала останній дзвінок 5-6 років тому.

17 грудня 2025-го указом Зеленського №967 скасовано державну стипендію — разом з Бубкою та іншими. Суспільство розділилося: хтось звинувачує в зраді, бо мовчить; інші співчувають материнським виборам. Яна обрала тишу, але її спадщина в басейнах жива — надихає юних плавців мріяти про нові рекорди. Чи повернеться “рибка” на велику воду? Доля тримає інтригу, як фінішний ривок.

Найяскравіший момент: Світовий рекорд у Сіднеї — коли вода розступилася перед українською силою (uk.wikipedia.org).

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts